Постанова № 14429052, 17.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року Справа № 12/5/17/7173

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Юрчук ЮМ.

за участю представників сторін:

позивача: представник Дзекар М.М. дов. в справі

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 12/5/17/7173 від 07.12.10р. (суддя Шпак В.О.)

за позовом Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод"

до відповідача Приватний підприємець ОСОБА_1

про стягнення виконаного по мировій угоді від 20.06.2006 р. як безпідставно набуте майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 12/5/17/7173 від 07.12.10р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи, а саме з рахунків фактур від 21.06.2006р та від 26.06.2006р. вбачається, що позивачем продукція (солянка із свіжої капусти) ним відгружалась відповідачу відповідно до мирової угоди з метою погашення заборгованості згідно рішенню суду по справі № 19/547.

В силу ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Із вказаних правовідносин судом не вбачається, що між сторонами наявні відносини характерні для договору купівлі-продажу, на які посилається позивач у своїх позовних вимогах, просячи суд стягнути з відповідача 42055грн. заборгованості.

А тому вимоги позивача, про стягнення 42055грн. як заборгованості за отриману продукцію не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 07.12.10р. у справі 12/5/17/7173 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм та за встановлених судом обставин, між сторонами у справі були укладені договори купівлі-продажу товару, про що свідчать вищевказані рахунки-фактури, накладна та довіреності на отримання товарів, у яких між Позивачем та Відповідачем досягнута згода з усіх істотних умов, які ставляться для договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, вказаними правовими нормами підтверджено факт укладення в червні 2006 року мід позивачем і відповідачем договору купівлі-продажу консервованої продукції на суму 42055,00 грн.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.10р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві. В обгрунтвання своїх заперечень, відповідач відзначив, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року по справі № 12/5/17/7173 є законним та винесене з дотриманням матеріальних норм права на підставі повного, об"єктивного та всебічного дослідження обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, направив 12.03.2011 року телеграму в якій відзначив, що заперечення на апеляційну скаргу підтримує, просить розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача ( апелянта) у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду Хмельницької області від 07.12.2010 року у справі 12/5/17/7173 підлягає скасуванню в зв"язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки «Дунаєвецький плодоконсервний завод»звернулося до Господарського суду м.Хмельницького з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці про вилучення в натурі у відповідача консервованої продукції : 1) солянки овочевої із свіжої капусти на суму 31 465,20 грн., яка передана по рахунку - фактурі №000140 від 21.06.2006р. через ОСОБА_2. за дорученням серії ЯКЗ №805922 від 20.06.2006р.; 2) солянки із свіжої капусти на суму 10589,80 грн., яка передана по рахунку-фактурі №000163 від 26.06.2006р. через ОСОБА_2.за дорученням серії ЯКЗ №805923 від 25.06.2006р.

В обгрунтування вимог посилається на те, що вказане майно (товар) було передано заводом на підставі Мирової угоди укладеної і не затвердженої судом на виконання наказу Господарського суду Хмельницької області по справі №19/547 щодо стягнення з заводу на користь підприємця грошової суми 42055,00 грн.

Оскільки, мирова угода не була затверджена судом і не створювала правових підстав, змінювати спосіб виконання рішення суду та наказ в справі №19/547 зі сплати коштів на користь підприємця на передачу майна, то і правових підстав набувати саме майно на виконання рішення суду у відповідача не було ( а.с.8, том.1).

Позивачем 22.03.2010 року подано заяву про зміну позовних вимог, в якій зазначено, що в звязку з тим, що консервована продукція (солянка з свіжої капусти) - товар, який псується, термін його придатності при можливому зберіганні відповідачем закінчився, іншої солянки, яку б можливо відповідач повернув позивачу, заводу не потрібно через відсутність виробництва на підприємстві і проведення його ліквідації, що триває, позовні вимоги з майнових необхідно змінити на грошові - стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за отриману консервовану продукцію в сумі 42055, 00 грн. та судові витрати (а.с.37, том 2).

Господарським судом Хмельницької області 19.03.2004 року у справі №19/547 прийнято рішення, яким постановлено стягнути з Хмельницької облспоживспілки „Дунаєвецький плодоконсервний завод” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 42055, 00 грн. боргу. 30.03.2004 року судом видано наказ № 19/547 на виконання рішення від 19.03.2004 р.

Заводом було укладено з підприємцем мирову угоду 20.06.2006 р. ( а.с.8, том.1) на виконання підприємством наказу №19/547 від 30.03.2004 р. Мирова угода на затвердження до суду не подавалася. На її виконання заводом було в червні 2006 року відпущено вказану в мировій угоді консервовану продукцію на суму 42055, 00 грн. в рахунок виконання наказу по справі №19/547. Продукцію прийнято підприємцем.

В зв"язку з важким фінансовим станом заводу 15.05.2009 року Хмельницькою облспоживспілкою як засновником заводу було прийнято постанову про припинення Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки „Дунаєвецький плодоконсервний завод" (код ЄДРПОУ 01729660) шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено заступника голови правління Хмельницької облспоживспілки Голобородька Павла Івановича ( а.с.38, том.2).

Ліквідаційна комісія згідно з п.10.3 Статуту заводу з 15.05.2009 р. виконувала і виконує тепер своїповноваження щодо управління справами підприємства під керівництвом в особі голови комісії (а.с.62, том.1). В лютому 2010 році ПП ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про зобов'язання ліквідаційної комісії заводу визнати її вимоги в сумі 42055, 00 грн. по наказу суду в справі №19/547 від 30.03.2004 р. та внести їх в перелік (реєстр) вимог кредиторів заводу і задоволити за рахунок майна (активів) заводу. Господарським судом Хмельницької області відкрито провадження за цим позовом по справі №2/385-10 і прийнято 19.04.2010 року рішення, яким позовні вимоги підприємця задоволено та зобов'язано ліквідаційну комісію ДП ХОСС „Дунаєвецький плодоконсервний завод" визнати вимоги підприємця в сумі 42055, 00 грн. та внести їх в реєстр вимог кредиторів і задоволити їх за рахунок активів заводу.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Приватного підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2. отримано за довіреністю ЯКЗ № 805922 продукцію (рахунок-фактура № 000140 від 21.06.2006 року на суму 31465,20 грн.) та за довіреністю ЯКЗ № 805923 від 25.06.2006 року (рахунок-фактура № 000163 від 26.06.2006 року на суму 10589,80 грн.) ( а.с.10-а.с.15)

Однак, відповідачем не визнано виконання Мирової угоди від 20.06.2006 року ( а.с.8, том.1) з боку позивача шляхом поставки продукції на загальну суму 42055,00 грн.згідно рахунку-фактури № рахунок-фактура № 000140 від 21.06.2006 року на суму 31465,20 грн. та рахунка-фактура № 000163 від 26.06.2006 року на суму 10589,80 грн.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідок їх недійсність.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст. 639 ЦК України).

Виходячи з вимог положення ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про укладення між позивачем та відповідачем договору поставки продукції на суму 42055,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 000140 від 21.06.06 на суму 31465,20 грн ,рахунком-фактурою № 000163 від 26.06.06 на суму10589,80 грн, які підписані та скріплені печатками сторін та в яких зазначено про відсутність претензій щодо якості та кількості поставленої продукції. Продукція була отримана представником відповідача на підставі довіреностей ЯКЗ № 805922 від 20.06.06.та ЯКЗ № 805923 від 25.06.06.( ас.10-а.с.13, том.1).

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ч.1 ст. 266 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача претензія № 28/07 від 28.07.07 щодо сплати коштів в сумі 42055,00 грн. за отриману консервовану продукцію з доказами направлення - 28.07.07 (а.с.122-а.с.124, том.2).

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене та факт наявності заборгованості за поставлену позивачем, але неоплачену відповідачем продукцію на суму 42055,00 грн., колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод" задоволити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод" задоволити.

2.Рішення господарського суду Хмельницької області від 07 грудня 2010 року у справі 12/5/15/7173 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (32400, АДРЕСА_1, ін.код.НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод" (32413 Хмельницька область, смт Дунаївці, вул. Першотравнева, 2, код ЄДРПОУ 01729660) заборгованість за отриману консервовану продукцію в сумі 42055,00грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 420 грн 05 коп. та 118грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (32400, АДРЕСА_1, ін.код.НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод" (32413 Хмельницька область, смт Дунаївці, вул. Першотравнева, 2, код ЄДРПОУ 01729660) державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 211 грн.00 коп.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.