Рішення № 14428602, 22.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Справа № 03-12/1688

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача –Варфоломеєва І.Є., за довіреністю;

від відповідача –Пирський О.О., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Хацьківської сільської ради про стягнення 15253 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

26.08.2010 позивач заявив позов про відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок самовільного водокористування на землях водного фонду в період 2008-2009 р.р., у розмірі 15253 грн. 22 коп. без спеціального дозволу, посилаючись на довідки про обсяги водокористування надані Хацьківською сільською радою.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2011 заявлені вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та посилаючись на акт перевірки від 15.03.2010.

Позивач вважає, що Хацьківська сільська рада самовільно використала підземну воду, завдавши матеріальну шкоду державі, згідно з розрахунком Державної екологічної інспекції у Черкаській області, проведеного у відповідності до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 та зареєстрованої Мін’юстом України 18.01.2002 № 44/6332 (далі –Методика №1) та згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 та зареєстрованої Мін’юстом України 14.08.2009 № 767/16783 (далі –Методика №2).

Згідно ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»Хацьківська сільська рада зобов’язана відшкодувати шкоду, нанесену природним ресурсам України в розмірі 15 253,22 грн.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлених вимог не визнав, посилаючись на те, що на відповідача не може одночасно розповсюджуватись дві Методики нарахування збитків.

Відповідач вважає, що визначена позивачем сума збитків необґрунтована та не має законних підстав. Розрахунок розміру збитків проведено позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 № 290, яка поширюється на порушення вчинені на землях водного фонду. Проте, земельні ділянки, на яких розміщуються свердловини, не відносяться до земель водного фонду.

Позивач не надав доказів, яким чином він визначив об’єм забраної води із 3 свердловин, якщо на час перевірки ніяких приладів обліку встановлено не було.

Дві із трьох свердловин були обладнані не відповідачем, а бувшим КСП ім. Ватутіна і технічна документація на них взагалі відсутня.

Крім того відповідач просить врахувати наступне:

- на час перевірки свердловини фактично не були введені у експлуатацію, а включались згідно технічних рекомендацій не рідше двох раз на місяць, не для використання у господарських цілях, а для прокачування води з метою збереження їх у робочому стані;

- на даний час нове керівництво сільської ради передбачило у бюджеті на 2011 рік кошти для введення водопроводу в експлуатацію, відповідач підготував перелік документів, необхідних для отримання документа дозвільного характеру, але пов’язані із сплатою штрафних санкцій витрати можуть позбавити дотаційну сільську раду фінансів, необхідних для узаконення водокористування та забезпечення жителів села водою.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

Попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі, Вищим господарським судом України скасовано постановою від 17 лютого 2011 р. з тих мотивів, що здійснюючи розрахунок суми збитків із застосуванням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 № 290, судами не з’ясовано режим земельної ділянки, на якій розташовані свердловини відповідача (а.с.75-79).

Статті 19, 38, 58 Земельного Кодексу України містять такі положення:

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

З досліджених у судовому засіданні:

- державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348757 і № 348760;

- із довідки Хацьківської сільради від 21.03.2011 № 85/01-16;

та схем на землекористування вбачається, що дві свердловини (№ 2 і № 3) знаходяться в адміністративних межах Хацьківської сільради на землях житлової та громадської забудови і розміщені на території закріпленій за Будинком культури (свердловина № 2) та на території закріпленій за ДНЗ «Берізка» (свердловина № 3).

Доказів того, що вищеназвані свердловини та водогосподарські споруди знаходяться на землях водного фонду, позивач не надав.

Суд приходить до висновку, що свердловини та водогосподарські споруди відповідача, за користування якими без дозволу пред’явлено позов, на час розгляду справи, не знаходяться на землях водного фонду.

З’ясовуючи питання про те, хто являється власником трьох свердловин та під’єднаних до них водогосподарських споруд, суд встановив, що у відповідача взагалі відсутні документи, що підтверджують його право власності на ці свердловини.

Судом встановлено, що свердловини № 1, № 2, № 3 знаходяться лише на балансі Хацьківської сільської ради. Проте, перебування майна (в тому числі свердловин та водогосподарських споруд) на балансі відповідача не є доказом того, що саме відповідач є власником цього майна.

Позивач, всупереч вимог ст.33 ГПК України не надав суду доказів того, що свердловини та під’єднані до них водогосподарські споруди є власністю відповідача.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що лише свердловина № 1 була зроблена на замовлення відповідача. Однак, вона не вводилась в експлуатацію, а здійснювалось лише тимчасове, технічне прокачування води, щоб не зіпсувалось насосне обладнання. Свердловини № 2 і № 3 передані на баланс відповідача від КСП ім. Ватутіна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на день розгляду справи відповідач по суті має право власності лише на свердловину № 1.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що журнали первинної облікової документації типових форм не ведуться внаслідок того, що свердловини не введені в експлуатацію.

Доказів того, що саме із трьох вищеназваних свердловин здійснюється водопостачання саме в Хацьки Черкаського району Черкаської області позивач суду не надав. Фактів забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод позивачем не виявлено.

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 15.03.2010, протокол про адміністративне правопорушення № 002114 від 15.03.2010 стосовно сільського голови Брижатого П.Я. (а.с. 4, 6-7).

Згідно з довідками відповідача, ним за 2008, 2009 рік, січень-березень 2010 року використано підземної води з трьох свердловин в кількості 2456 м3 (а.с. 9-12).

Із повідомлення першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 15.04.2010 № 1797/03 вбачається, що дозвіл на спеціальне водокористування у відповідача відсутній (а.с. 13). Цей факт відповідачем не оспорюється.

За змістом ст.ст. 1 ч. 1 абз. 4, 44 ч. 1 п. 9, 48 ч. 1, 49 ч. 1, 110 ч. 1, 2 п. 6 Водного Кодексу України, використання води – це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; спеціальне водокористування це, в тому числі, і використання води, яке здійснюється на підставі дозволу; водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача; спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 68 ч. 4 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 111 Водного Кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 за № 44/6332, затверджено “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації”(Методика-1). Згідно з розділом 6 Методики-1, розрахунок розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні здійснюється за формулою (1) - Зс.в.= V х Тар х 5.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 затверджено “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” (Методику-2). Цей наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 і набрав чинності 25.08.2009. Згідно з п. 1.2. Методики-2, ця Методика: встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів. Відповідно до п. 9.1 розділу ІХ Методики-2, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, здійснюється за формулою (23) - Зсам.= 100 * W * Тар.

Положення ст.ст. 11, 1166 ч. 1 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особи, відшкодовується нею в повному обсязі.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що виявлене позивачем правопорушення, а саме –самовільне водокористування відповідачем (використання вод без спеціального на те дозволу) без забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, є порушенням водного законодавства, тому за період його вчинення за 2008, 2009 та по 15.03.2010 включно для здійснення розрахунку розміру збитків підлягає застосуванню Методика-1. Розрахунок за формулою, що містить ця Методика, складає: 2456х0,1496х5=1837 грн. 09 коп. і в такому розмірі позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача в доход бюджету підлягають стягненню судові витрати, від сплати яких позивач звільнений - державне мито в розмірі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути 1837 грн. 09 коп. відшкодування збитків, заподіяних самовільним водокористуванням з Хацьківської сільської ради, 19634, с. Хацьки, Черкаський район, Черкаська область, р/р № 35412004001813 ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 26324374 на користь бюджету із зарахуванням на р/р Хацьківської сільської ради № 33118331700495, ОКПО 22809110, отримувач УДК в Черкаському районі, банк отримувача ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100.

Стягнути 102 грн. держмита з Хацьківської сільської ради, 19634, с. Хацьки, Черкаський район, Черкаська область, р/р № 35412004001813 ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 26324374 із зарахуванням до державного бюджету України стягувачем щодо якого є Державна податкова інспекція у Черкаському районі, отримувач –УДК в м. Черкаси, код 22809222, банк –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31117095700002, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку –095.

Стягнути 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Хацьківської сільської ради, 19634, с. Хацьки, Черкаський район, Черкаська область, р/р № 35412004001813 ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 26324374 із зарахуванням до державного бюджету України через відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції отримувач –УДК в Черкаській області, код 22809222, банк –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31216264700002.

В частині позовних вимог на суму 13 416 грн. 13 коп. –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

СУДДЯ В.В.Єфіменко

Рішення складено та

підписано 25.03.2011.