Рішення № 14428504, 22.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Справа № 12/5026/400/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –Панасюка А.М. за посадою, відповідача –не з’явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства “Науково-комерційна фірма “Деметра” до приватного сільськогосподарського підприємства “Веселий Хутір” про стягнення 73714 грн. 33 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору поставки №100101145 від 30.11.2010 року, 55165 грн. 50 коп. основного боргу за поставлений товар, 16549 грн. 65 коп. 30% штрафу, 1674 грн. 99 коп. пені, 324 грн. 19 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат - державного мита в розмірі 737 грн. 14 коп., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні позивач позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач відзив на позов не подав, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), інформаційних листах Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, судом розглянуто справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

30.11.2010 року сторонами укладено договір поставки, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується продати (поставити), а покупець (відповідач) купити (прийняти) і оплатити хімічні засоби захисту рослин на умовах, погоджених договором і додатками до нього. Відповідно до п. п. 4.1, 7.6, 7.6.1, 7.7 покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15.12.2010 року; сторони, згідно ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що термін позовної давності по стягненню штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами узятих на себе зобов’язань, а також про збільшення розміру взаємної відповідальності за виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором: у випадку прострочення сплати коштів за отриманий товар, покупець сплачує неустойку у формі штрафу на користь постачальника в розмірі 30% від загальної суми договору; при умові прострочення оплати грошових коштів, постачальнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, а також 3% річних за користування чужими коштами, за основу для розрахунків в обох випадках приймається сумарне значення основної суми за договором та штрафу.

На виконання договору, згідно рахунку-фактури № 100101145, видаткової накладної № 100101145 та довіреності № 148 від 30.11.2010 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар –хімічні засоби захисту рослин (НЕО 750 г/кг, в.д.г. 40х250 гр, ТІФІ 750 г/кг, в.д.г. 100х100 гр, МІКС, ПАР, к.е. 4х5 л.) на загальну суму 55165 грн. 50 коп.

Відповідач свої зобов’язання по договору не виконав, поставлену продукцію не оплатив.

Претензія позивача від 25.01.2011 року № 12 про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 55165 грн. 50 коп. відповідачем отримана (а. с. 18), проте не виконана.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар станом на день подачі позову складає 55165 грн. 50 коп.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Наявність і розмір невиконаного спірного основного грошового зобов’язання у розмірі 55165 грн. 50 коп. відповідачем допустимими доказами не спростовано, а навпаки підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2010 року та 21.03.2011 року, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Виконання зобов’язання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов’язання не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення пені, 30% штрафу, 3% річних, передбачені п. п. 7.6, 7.6.1, 7.7 договору, відповідають ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 4, 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов’язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив його оплату, тому позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 737 грн. 14 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –973 грн. 14 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Веселий Хутір”, вул. Радгоспна, буд. 13, с. Веселий Хутір, Чорнобаївский район, Черкаська область, інд. 19923, код ЄДРПОУ 32402645, п/р № 260044804 в Черкаській обласній дирекції “Райффайзен банк “Аваль”, МФО 354411, ІПН №324026423262 на користь приватного підприємства “Науково-комерційна фірма “Деметра”, юридична адреса: вул. Вернигори, 25, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область, інд. 19601; поштова адреса: вул. Дашковича, 20, оф. 311, інд. 18000; код ЄДРПОУ 34257303, п/р № 26000040746000 в ЧУ ПАТ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, ІПН №342573023251 –55165 грн. 50 коп. основного боргу, 16549 грн. 65 коп. 30% штрафу, 1674 грн. 99 коп. пені, 324 грн. 19 коп. 3% річних, 973 грн. 14 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя В.М. Грачов