Рішення № 14428091, 10.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 рокуСправа № 02/5026/393/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В, за участю представників: позивача: Джирма А.В., Капац П.І. - за довіреностями,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Українська агропостачальна компанія"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 15 821 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача коштів в сумі 15 821 грн. 76 коп., в тому числі 14 412 грн. 50 коп. заборгованості за поставлений позивачем товар відповідно до укладеного між сторонами договору № 17 купівлі-продажу нафтопродуктів від 08.02.2010, 72 грн. 06 коп. штрафу, 913 грн. 12 коп. інфляційних та 424 грн. 08 коп. три проценти річних за прострочення відповідачем розрахунку в період з 04.03.2010 по 25.02.2011.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у заявленій сумі, просили задовольнити позов та прийняти рішення в даному судовому засіданні; пояснили, що в звязку з допущеною помилкою у тексті позовної заяви просить вважати період нарахування інфляційних втрат з серпня 2010 по січень 2011, оскільки фактично позивачем здійснено нарахування за вказаний період; також пояснили, що в пункті 8.1. договору слід читати 01.02.2011, оскільки строк дії договору не може бути пізнішим ніж дата його укладення.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у суду є докази вручення ухвали суду відповідачу. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із того, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

08.02.2010 приватне підприємство "Українська агропостачальна компанія" (Продавець за договором, позивач у справі) в особі директора Бузько В.М., що діє на підставі Статуту, та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір № 17 купівлі-продажу нафтопродуктів, за умовами якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити нафтопродукти відповідної якості (п. 3.3.договору) на умовах цього договору, за асортиментом, кількістю та цінами, вказаними у видаткових накладних та рахунку, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна за поставлений товар є договірною і вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

В пункті 2.3. договору встановлено, що Покупець зобовязаний підписати видаткові накладні на кожну поставлену партію товару та завірити їх мокрими печатками власного підприємства.

Згідно пункту 2.3. договору датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній на відпуск товару. Відповідно до пункту 3.1. умова поставки - "СРТ Інкотермс 200" - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відгрузку товару, поставка транспортом за рахунок продавця.

Згідно п.3.2. договору Покупець проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" (затверджена Наказом державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості від 20.05.2008 №281/171/578/155), у відповідності до діючого законодавства України, а також у відповідності з умовами даного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу, а останній прийняв товар особисто на загальну суму 29 412 грн. 50 коп. по видатковій накладній № РН-0002536 від 26.02.2010 по довіреності № 1 від 26.02.2010 року. Видаткова накладна № РН-0002536 від 26.02.2010 підписана повноважними сторонами та скріплена їх печатками. Суд погоджується з доводами представника позивача про помилковість зазначення в пункті 8.1. договору дати дії договору та вважає правильним строк дії договору до 01.02.2011, оскільки строк дії договору не може бути пізнішим, ніж сама дата договору, а в даному спорі позовні вимоги позивач ґрунтуються на умовах договору увід 08.02.2010.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, залишок боргу відповідача за отриманий ним товар складає 14 412 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що Продавець відвантажує товар без попередньої оплати, а Покупець зобовязаний оплатити товар у термін, що не перевищує 5 (пять) банківських днів від дня поставки товару на склад Покупця.

Відповідач не виконав взяті на себе зобовязання, не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем відповідно до умов договору, він не заперечив доводи позивача, не спростував встановлені факти. Оскільки борг відповідача у встановленій судом сумі 14 412 грн. 50 коп. підтверджений матеріалами справи. В тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.03.2010, та не спростований відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 14 412 грн. 50 коп. боргу за отриманий товар є законною і обгрунтованою, отже підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів договором № 17 від 08.02.2010 року не встановлений, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання по сплаті позивачу коштів, відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар не пізніше 05.03.2010, суд вважає, що вимога позивача є обґрунтованою, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача індекс інфляції у заявленій сумі 913 грн. 12 коп. за березень 2010 - січень 2011 років, та три проценти річних підлягають стягненню частково в сумі 422 грн. 90 коп. за період з 06.03.2010 по 25.02.2011 (оскільки позивачем безпідставно пораховано прострочення сплати боргу із 04.03.2010).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку затримки оплати за даним договором Покупець зобовязується виплатити штраф в розмірі 0,5% від суми недоплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Умова пункту 4.1. договору не суперечить чинному законодавству.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до статті 231 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, зокрема, у вигляді сплати штрафних санкцій. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 ГК України).

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої пунктом 4.1. договору № 17, яка не суперечить законодавству.

Таким чином, на підставі пункту 4.1. договору з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф у розмірі 72 грн. 06 коп.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 158 грн. 21 коп. та 235 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Українська агропостачальна компанія" (18000, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/7, оф. 31, ідентифікаційний код 31546416) - 14 412 грн. 50 коп. боргу, 913 грн. 12 коп. індексу інфляції, 422 грн. 90 коп. три проценти річних, 72 грн. 06 коп. штрафу, 158 грн. 21 коп. витрат на сплату державного мита, 235 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 11.03.2011.