Рішення № 14427330, 23.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р.Справа № 8/79-1616 Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Гирили І.М.

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка,16, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 10 047 грн. 22 коп. заборгованості та 8 750 грн. 02 коп. пені

За участю представників сторін від:

Позивача: Решетухи А.В. начальника юридичного відділу, довіреність №188/1 від 24.01.2011р.

Відповідача: ОСОБА_5 представника, довіреність №9698 від 13.10.2008р.

В попередніх судових засіданнях представникам сторін розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення 10 047 грн. 22 коп. заборгованості та 8 750 грн. 02 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договорами на постачання теплової енергії в гарячій воді №891 від 01.10.2004 року та №1585 від 01.03.2007 року, зокрема, в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг, внаслідок чого, станом на 01.09.2010 року, по договору №891 утворилась заборгованість в загальній сумі 5842,54 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 5 133,25 грн. пені та по договору №1585 - 4204,68 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 3616,77грн. пені, які і просить стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір №891 від 01.10.2004 року; додаток 1 до договору №891; додаток 3 до договору №891; акт про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період від 16 грудня 2009 року; довідка про рахунки за теплоенергію; розрахунок пені; договір № 1585 від 01.03.2007 року; додаток №1 до договору №1585; додаток 3 до договору №1585; акт про запуск системи опалювання від 05.11.09р.; довідка про розрахунки по договору № 1585, та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:30 год. 18.10.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, неодноразово відкладався, з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Строк вирішення спору продовжено, в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.11.2010 року, за клопотанням відповідача, на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення господарського суду Тернопільської області у справі №3/98-1848 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради про визнання недійсними договорів №891 від 01.10.2004р. та №1585 від 01.03.2007 року.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2011 р., за клопотання позивача, провадження у даній справі поновлено, судове засідання призначено на 10:10 год. 02.03.2011 р., яке, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:00 год. 23.03.2011 року. В судовому засіданні, призначеному на 10:00 год. 23.03.2011р. оголошувалась перерва до 12:00 год. 23.03.2011р.

Окрім того, в судовому засіданні 02.03.2011 року відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 02.03.2011 р. про припинення провадження по справі в частині стягнення коштів по договору № 1585 від 01.03.2007 р., обґрунтовуючи тим, що зобовязання за даним договором виникли у ОСОБА_2, як у фізичної особи, а не як у субєкта підприємницької діяльності. Відтак, вважає, що спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 1585 від 01.03.2007 р в загальній сумі 7821,45 грн., в т.ч. 4204,68 грн. борг та 3616,77 грн. пеня, не підлягає вирішенню в господарських судах, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

В судове засіданні 23.11.2010 р. представник позивача прибув, проти задоволення клопотання відповідача та припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №1585 не заперечує. Погоджується з тим, що провадження у справі в даній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5842,54 грн. основного боргу та 5 133,25 грн. пені за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №891 від 01.10.2004 року підтримує в повному обсязі.

Вважає, що заявлена до стягнення сума пені нарахована у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: п.6 ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Окрім того, зазначив, що приладів обліку послуг у відповідача не встановлено, у звязку з чим відповідачем звіти про фактичне користування тепловою енергією не надавалися.

Відповідач у запереченні на позовну заяву, підтриманому його повноважними представниками в судовому засіданні 23.03.2011 року, просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №1585 від 01.03.207 року, на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором №891 від 01.10.2004 року визнає частково. Вважає, що позивач, застосовуючи тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року, неправомірно, в односторонньому порядку, без погодження з відповідачем змінив ціну опалення. Оскільки, додатком №1 до Договору №891 передбачено, що вартість теплової енергії, що постачається Споживачу за рік, відповідно до тарифів, чинних на момент укладення договору (42.08грн. за Гкал з ПДВ) та нормативних параметрів опалювального періоду становить 154,29грн. (ПДВ 30,86грн.), всього 185,15грн. Окрім того, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 616,77грн. пені, оскільки остання ним нарахована та заявлена до стягнення всупереч вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

01 жовтня 2004 року між Тернопільським комунальним підприємством «Тернопільміськтеплокомуненерго», як Енергопостачальною організацією, з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_2, як Споживачем, з другої сторони, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №891, за умовами якого "Енергопостачальна організація" (позивач по справі) взяла на себе зобов'язання постачати "Споживачеві" (відповідачу по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а "Споживач" зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (р.1 Договорів).

Відповідно до п.п. 2.1. р. 2 Договору теплова енергія постачається „Споживачу” в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно п.п.3.2.2. п.3.2. р. 3, п.п.4.2.1 п.4.2 р.4 Договору „Споживач” теплової енергії зобовязувався проводити оплату за спожиту теплоенергію згідно з умовами цього договору. "Енергопостачальна організація”, у свою чергу, зобовязувалась забезпечувати постачання теплової енергії „Споживачу” в обсягах згідно з цим договором з параметрами, що забезпечують підтримання нормативної температури в опалювальних приміщеннях за умови належного їх утеплення.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом. За відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена „Споживачу” визначається „Енергопостачальною організацією”, як виняток, розрахунковим способом та „Споживач” зобовязаний у місячний термін провести ремонт, держповірку та введення в дію засобів обліку, які вийшли з ладу (п. 5.1. та п.5.5. р. 5 Договору).

Для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і теплоносія від теплових джерел „Енергопостачальної організації” та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання „Споживача” в розрахунковому періоді (п.6.4. розділу 6 Договору).

01.10.2004 року між сторонами у справі укладено додаток №1 до договору на постачання теплової енергії №891, в якому визначено, зокрема: код обєкта: 30276; назва і адреса об'єкта: офіс, ПП Федик, вул. Грушевського, 23, загальна площа: 28,80м2; висота 2,80м; максимальне навантаження ккал/год 2060; теплові навантаження по опаленню 2060 (кал/год.).

Згідно п.10.1. розділу 10 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 р.10.)

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.3 Договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, "безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать".

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно абзацу 10 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, з наступними змінами (Закон чинний з 06.07.2005 року), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 06.01.2009 р. № 1 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним та іншим організаціям" (вступило в дію з 18.02.2009р. (з дати оприлюднення Рішення в засобах масової інформації, газета “Тернопіль вечірній” № 4 (1498) від 18.02.2009 року), встановлено тарифи і визначено їх як базові на 2009 рік для розрахунків за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним організаціям та іншим споживачам, які надає комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго" згідно з додатками 1 та 2 (пункт 2 Рішення).

Зокрема, Додатком 1 до рішення виконавчого комітету від 17.02.2009 року №194 встановлено двоставковий тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення бюджетних організацій та інших споживачів: плата за приєднане теплове навантаження 4 грн. 91 коп. в місяць за 100 Ккал/год та плата за спожиту теплову енергію - 424 грн. 26 коп. за 1 Гкал. Також в додатку 1 до рішення зазначено, що плата за приєднане теплове навантаження нараховується щомісяця з 1 жовтня по 30 квітня включно.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року тарифи розраховані, зокрема, на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення - на нормативну температуру повітря в опалювальних приміщеннях, тривалість опалювального періоду і планову середню температуру зовнішнього повітря, які встановлені для м. Тернополя відповідними нормативними документами Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Для нарахування бюджетним організаціям та іншим споживачам плати за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення встановлено двоставковий тариф, який складається з плати за приєднане теплове навантаження і плати за спожиту теплову енергію. Плата за приєднане теплове навантаження нараховується як при відсутності, так і при наявності теплолічильника щомісяця від 1 жовтня по 30 квітня включно (незалежно від дати підключення (відключення) споживача до (від) системи опалення) за тарифом, встановленим в грн. за 100 Ккал/год приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається договором між споживачем і підприємством теплових мереж. Плата за спожиту теплову енергію нараховується зокрема при відсутності тепло лічильника - щомісяця за розрахункову кількість спожитої теплової енергії та тарифом за спожиту теплову енергію, встановленим в грн. за 1 Гкал теплової енергії (п.4 Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року).

Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, за період з жовтня місяця 2009 року по квітень місяць 2010 року, позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 5 688,39 грн.

П.п.6.1-6.3 р.6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; „Споживач” за три дні до початку розрахункового періоду сплачує „Енергопостачальній організації” вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт надання позивачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, на суму 5 688,39 грн., підтверджено наявними в матеріалах справи: актом про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2009/2010р. від 16.12.2009р.; довідкою про розрахунки за теплоенергію, рахунками за жовтень місяць 2009 року-квітень місяць 2010 року, а також іншими матеріалами справи.

Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем, за період з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 5 688,39грн.

Окрім того, як пояснив позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем неповністю оплачено послуги по постачанню теплової енергії отримані у попередньому періоді, у звязку з чим, станом на 01.10.2009 року за останнім рахувався борг в сумі 154,15грн.

Таким чином, станом на день звернення до суду та розгляду спору в суді заборгованість ПП ОСОБА_2 перед КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго»за отримані за період з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді становить 5 842 грн. 54 коп. (з врахуванням заборгованості яка існувала станом на 01.10.2009р.).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Таким чином, позовні вимоги КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго»щодо стягнення з ПП ОСОБА_2 5 842 грн. 54 коп. боргу за надані протягом жовтня 2009р. квітня 2010 року послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та такі, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання грошових зобовязань по здійсненню розрахунків за теплову енергію Споживачем забезпечено сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 133,25 грн. пені за порушення строків оплати наданих послуг, нарахованої на суму заборгованості, за період з 01.03.10р. по 31.08.10р., з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на наведене, позов в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 133,25грн. заявлений безпідставно та задоволенню не підлягає, оскільки позивачем, всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України, розмір пені розраховувався в межах шестимісячного строку нарахування останньої не від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а на власний розсуд, визначивши його з 01.03.2010р. по 31.08.2010р., що суперечить вимогам чинного законодавства України, а також без врахування умов договору щодо термінів виконання зобовязань відповідачем по оплаті за теплову енергію.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача вимогу про стягнення з відповідача 4 204 грн. 68 коп. боргу за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.12.2009 року по 30.04.2010 року, та 3 616,77 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну оплату наданих послуг, згідно договору №1585 від 01.03.2007 року, за період з 01.03.2010р. по 31.08.2010 р.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно положень ст. 18 ГПК до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених кодексом.

Сторонами в судовому процесі, як зазначається в ст.1, 2, 21 ГПК, - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Дослідивши в судовому засіданні представлені позивачем в обґрунтування позовних документи, судом встановлено, що Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1585 від 01.03.2007 року, укладено між Тернопільським комунальним підприємством "Тернопільміськтеплокомуненерго" та фізичною особою ОСОБА_2. Долучений позивачем до матеріалів справи Додаток №1 до договору №1585 від 01.03.2007 року також свідчить про те, що споживачем є фізична особа-громадянин.

Окрім того, факт укладення Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1585 між ТКП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та ОСОБА_2, як фізичною особою, підтверджено і рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.12.2010 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року у справі № 3/98-1848.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 204 грн. 68 коп. боргу за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.12.2009 року по 30.04.2010 року, та 3 616,77 грн. пені підлягає припиненню, в порядку п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 58 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 125 грн. 63 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 47 ГПК України та п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене позивачем при звернені до суду державне мито в сумі 129,55грн. підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, б-р. Д.Галицького, 22/41, м. Тернопіль (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль ( ідентифікаційний код 14034534):

-5 842 грн. 54 коп. боргу;

-184 грн. 05 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.В задоволенні вимог щодо стягнення 5 133 грн. 25 коп. пені відмовити.

4.Провадження у справі в частині стягнення 4 204 грн. 68 коп. боргу та 3 616 грн. 77 коп. припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5.ОСОБА_1 підприємству теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14034534) довідку на повернення державного мита в сумі 129 грн. 55 коп. сплачене згідно платіжного доручення №3423 від 29.09.2010р.

Платіжне доручення №3423 від 29.09.2010 року залишається в матеріалах справи.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

7.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

8.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 28.03.2011р.), через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила