Рішення № 14427266, 22.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р. Справа № 5019/346/11

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго”

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “ТНТ”

про стягнення в сумі 41 000 грн. 00 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Манжанюк Д.Л. (дов. № 91 від 28.12.10р.).

Від відповідача: Гаврилюк А.С. (дов. б/н від 28.07.10р.).

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області, з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “ТНТ” (надалі - Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп., а також просить судові витрати покласти на Відповідача.

22 березня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив № 22-01/03-11 від 22 березня 2011 року (а.с. 42-43), в якому, з підстав наведених в останньому, визнає позовні вимоги в повному обсязі

Крім того, Відповідач подав заяву від 22 березня 2011 року (а.с. 44), в якій, в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, просить розстрочити виконання рішення згідно графіка наведеного в останній.

В судовому засіданні від 22 березня 2011 року представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечив проти розстрочення виконання рішення, а представник Відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі та підтримав заяву про розстрочення виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 21 червня 2010 року господарським судом Рівненської області було прийнято рішення (а.с. 17-20) по справі № 2/78 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Неріс Україна” до відповідача Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (Позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “ТНТ” (Відповідач) про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп. та стягнення процентів в сумі 6 880 (шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 43 коп..

Прийнятим рішення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Неріс Україна” було присуджено до стягнуто 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року (а.с. 21-24) та постановою Вищого господарського суду України від 21 грудня 2010 року (а.с. 25-28) рішення господарського суду Рівненської області від 21 червня 2010 року залишено без змін.

В рішенні господарського суду Рівненської області від 21 червня 2010 року по справі № 2/78 встановлено, що:

“Відповідно до статей 1, 26 Закону України “Про електроенергетику”: споживачі енергії –суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пункт 5.1 Правил користування електричною енергією затвердженого Постановою НКРЕ 31 липня 1996 року № 28 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442, передбачає, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Пунктом 6.18 Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов’язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов’язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов’язаний здійснювати оплату спожитої на таких об’єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи власником приміщення по вул. Соборній, 4 в смт. Володимирець був позивач Товариство “Неріс Україна” на підставі договору купівлі-продажу, та акту прийому передачі від 4 липня 2008 року

Договір постачання електричної енергії у спірний період (вересень 2008 року) був укладений відповідачем з третьою особою, та діяв у період з 29 травня 2008 року по 15 жовтня 2008 року.

Договір на постачання електричної енергії укладений відповідачем з позивачем 24 жовтня 2008 року чинний на день розгляду справи. Знаходиться на стадії розірвання, оскільки між позивачем та третьою особою існував спір щодо права власності на приміщення.

Сторонами не заперечується, що у період вересень-жовтень 2008 року третя особа ВАТ “ТНТ” приміщенням та електроенергією не користувався. Позивач не заперечує, що частково сам користувався електроенергією.

Господарський суд вважає, що не є суттєвим хто фактично споживав електроенергію у спірний період.

Визначальним є та обставина з ким укладався договір, тобто хто юридично був “споживачем”.

Як свідчать обставини справи, у спірний період стороною у договорі (споживачем) була третя особа.

Третя сторона, як споживач по договору, не дотрималась вимог Правил користування електричною енергією (п.6.18), не повідомила постачальника енергії про звільнення приміщення, або про припинення користування електроенергією, тому зобов’язана була здійснити оплату.

Суд приймає до уваги ту обставину, що рахунок за активну електроенергію від 21 жовтня 2008 року, в якому вказано розрахунковий період з 16 вересня 2008 року по 15 жовтня 2008 року, виданий відповідачем на ім’я третьої особи, а не позивача.

Такі дії відповідача узгоджуються з чинним законодавством.

Постачальник електроенергії надсилає рахунки споживачеві по договору. Він не зобов’язаний встановлювати інших власників приміщення. Однак рахунок оплатив позивач, не сторона по договору. Таким чином відповідач безпідставно набув майно (кошти) позивача.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Господарський суд не погоджується з запереченням відповідача та третьої особи щодо надання господарським судом Волинської області оцінки платіжному дорученню № 125, яким позивач сплатив рахунок.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28 грудня 2009 року по справі № 03/170-381 вирішувався спір про стягнення коштів з товариства “Неріс Україна” за період з 16 вересня 2009 року по 15 листопада 2009 року, тобто за наступний рік.

Суд не виходив за межі позовних вимог, не з’ясовував обставин правомірності чи неправомірності сплати по платіжному дорученню № 125 за вересень 2008 року.

В даному випадку відповідач не позбавлений права в установленому порядку вимагати сплати боргу третьою особою. Третя особа не позбавлена права на загальних підставах вимагати у позивача відшкодування збитків.”

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України: факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищевикладене свідчить про існування у Відповідача заборгованості, яку він визнає, перед Позивачем за спожиту електроенергію по договору № 40 від 29 травня 2008 року (а.с. 11-16) в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи усе вищевикладене, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу за спожиту електроенергію в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп., ґрунтуються на законі та договорі, та підлягають до задоволення.

22 березня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав заяву від 22 березня 2011 року (а.с. 44), в якій, в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, просить розстрочити виконання рішення, в частині заборгованості в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп., згідно графіку, а саме:

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 31 березня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 30 квітня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 31 травня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 30 червня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 31 липня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 31 серпня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 70 коп. до 30 вересня 2011 року.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд задовільняє заяву Відповідача та розстрочує виконання даного рішення згідно вищевказаного графіку.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 49 та ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “ТНТ”, 34300, Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 9, код 00379488 на користь Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, 33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код 05424874 –41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп. заборгованості, 410 (чотириста десять) грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення, в частині заборгованості в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп., згідно наступного графіку:

- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 31 березня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 30 квітня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 31 травня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 30 червня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 31 липня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 66 коп. до 31 серпня 2011 року;

- 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 70 коп. до 30 вересня 2011 року.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 24.03.2011р.

Суддя Василишин А.Р.