Ухвала суду № 14427201, 22.02.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р. Справа № 5019/219/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспрес"

до відповідача Приватного підприємеця ОСОБА_1

про стягнення 53500 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : не зявився

від відповідача : не зявився

Статті .20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особа підприємця ОСОБА_1 про стягнення 53500 грн. передоплати за непоставлений товар.

В судове засідання представники сторін не зявились. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №3300106714074 та № 3300106714082.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

03 березня 2009 року між підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес»(надалі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №6 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати позивачу товар - пшеницю врожаю 2008 року, в кількості 600 тонн, відповідно до якості передбаченої п.2.4. Договору, а позивач зобовязувався прийняти товар та оплатити його вартість на поточний рахунок відповідача. Загальна сума договору складала 492000,00грн.

Відповідно до п.2.2 Договору, разом з Товаром Продавець надає Покупцю оригінали товарно-транспортних накладних, оригінал накладної на товар, та оригінал податкової накладної, які є невід"ємною частиною договору де передбачено асортимент, кількість і ціна товару, що передається.

На виконання умов Договору купівлі-продажу №26 від 03.03.2009 року на підставі виставленого рахунку-фактури позивач 04.03.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за пшеницю в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 04.03.2009 року. Відповідач надав позивачу податкову накладну від 04.03.2009 року на суму авансового платежу в розмірі 100000,00 грн..

Строк передачі товару сторонами не обумовлений. Відповідно до цього позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару на суму передоплати.

Відповідач після отримання передоплати повідомив позивача про неможливість передання йому товару за якісними показниками, передбаченими п. 2.4. Договору, в звязку з відсутністю саме такого товару.

Відповідно до п.5.2. Договору, якщо якість Товару, що поставляється виявиться такою, що не відповідає умовам Договору, покупець вправі відмовитися від прийняття Товару та його оплати.

Згідно платіжних доручень №18 від 28.05.2009 року на суму 5000,00 грн., №31 від 11.06.2009 року на суму 8000,00 грн., №41 від 16.06.2009 року на суму 12000,00 грн., №62 від 17.07.2009 року на суму 10000,00 грн., №72 від 23.07.2009 року на суму 11500,00 грн., Відповідач частково повернув позивачу суму передоплати в розмірі 46500,00 грн..

На момент розгляду справи сума неповерненої попередньої оплати становить 53500,00 грн., Відповідач не надав суду доказів повернення вказаної суми чи передачі товару.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до положень ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 20.04.2010 року, 18.10.2010 року направлено відповідачу претензії з вимогою щодо повернення коштів в розмірі 53500,00 грн. за непоставлений товар згідно Договору №6 від 03.03.2009 року, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 53500 грн., є доведеним, обґрунтованим, відповідачем не спростований, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м.Київ, МФО380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспрес" (01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, 11Б, код ЄДРПОУ 30522310, р/р 26006301014422в ВАТ ВТБ БАНК, МФО 321767) попередню оплату в сумі 53500 грн. 00 коп., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 535 грн. 00 коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний "25" лютого 2011 року