Рішення № 14426934, 22.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.11                                                                                           Справа№ 23/241

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Акціонерного комерційного інноваційного банку (надалі - АКІБ) «УкрСиббанк», м. Харків,

до відповідача Малого колективного підприємства –фірма (надалі –МКП-фірма) «ГеяНа», м. Дрогобич,

про стягнення 3197320,68 грн.

За участю представників:

від позивача: Романова Ю.Л. –представник,

від відповідача: не з»явився.

Суть спору: АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з МКП-фірми «ГеяНа» 1449438,12 грн. заборгованості за кредитом, 9957 грн. заборгованості з прострочених процентів за користування кредитом, 1737278,99 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 646,57 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості з процентів за користування кредитом. Позовні вимоги мотивовані нормами Кредитного договору № 36/05/С-236/294 від 20.01.2006 р., ст.ст. 7, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 589, 590, 1054 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 193, 198, 216, 222, 224, 230, 234 ГК України. Згодом, 16.06.2010 р., позивачем подано суду заяву про зміну розміру позовних вимог за № 30-4/800 та заяву про виправлення описки у вищезгаданій заяві про уточнення позовних вимог. Згідно з цими заявами позивач просить стягнути з відповідача 1316,043,8 грн. заборгованості за кредитом. В зв»язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості позивачем 01.02.2011 р. подано чергову заяву про уточнення позовних вимог з вимогою стягнути з відповідача 1297803,67 грн. заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив про те, що станом на 22.03.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 1284934,38 грн. та позовні вимоги в цій частині підтримав повністю.

Відповідач у запереченні на позов (том І, а.с. 47-49) просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на надане йому п. 6.1. Кредитного договору право ставити перед банком питання про перенесення термінів погашення заборгованості по договору.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду, у судових засіданнях оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 03.02.2011 р. позивача замінено правонаступником –Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

У зв»язку з закінченням повноважень судді Бортник О.Ю. розпорядженням голови суду від 04.10.10 р. справу № 23/241 передано для розгляду по суті судді Морозюку А.Я. Розпорядженням голови суду від 11.11.2010 р., у зв»язку з обранням на посаду судді господарського суду Львівської області судді Бортник О.Ю. безстроково, справу № 23/241 передано для розгляду судді Бортник О.Ю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, по кредитному договору Банк зобов’язується надати кредит позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов’язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 ГК України), у випадку порушення взятих на себе зобов’язань одним із суб’єктів господарювання –інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Між сторонами у справі 20.01.2006 року укладено кредитний договір № 36/05/С-236/294, який обліковується в системі банку за № 10308500000, що 30 травня 2006 року був змінений на підставі Додатку №1. Відповідно до умов Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 900 000,00 (Дев’ятсот тисяч) гривень 00 коп., а Відповідач прийняв та зобов‘язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 20.01.2009 року. 30 травня 2006 року ліміт кредитної лінії було збільшено до суми 1500000 (Один мільйон п’ятсот тисяч) гривень 00 коп. Відповідач зобов’язувався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечувати повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені Кредитним договором терміни. За користування кредитними коштами встановлювалась процентна ставка в розмірі 16 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов Кредитного договору. За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 24 % річних. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяці. Проценти нараховуються за методом “факт/факт”, відповідно до Постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 255. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім. У пункті 1.6. Кредитного договору сторони погодили черговість погашення відповідачем своїх грошових зобов»язань.

Факт одержання позивачем кредитних коштів підтверджують: платіжні доручення №1 від 20.01.2006 р. на суму 900000 грн., №1 від 30.05.2006 р. на суму 250000 грн., № 1 від 31.05.2006р. на суму 150000 грн., № 3 від 16 червня 2006р. на суму 50000 грн., № 3 від 30 червня 2006 р. на суму 150000 грн. Згідно з п. 1.4. Кредитного договору Відповідач отримав кредит для поповнення обігових коштів. Термін повернення кредиту у повному обсязі не пізніше 20 січня 2009 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від збов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно з п.п. 4.6., 7.3., 11.1. Кредитного договору у випадку застосування будь –якого з п. н. 5.3, 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 7.4., 9.2. Кредитного договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту, визнати термін кредиту таким, що настав, згідно п. 1.2.2. Кредитного договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит –обов’язковим до повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. У цьому випадку Відповідач зобов’язувався достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі та плату за кредит.

Відповідач порушив взяті на себе за Кредитним договором зобов’язання, допустивши станом на 15.10.2009 р. прострочення сплати 1459509,06 грн. по тілу кредиту. У зв’язку з невиконанням Відповідачем умов Кредитного договору 14.04.2009 року на адресу Відповідача було направлено вимогу № 137/139-5853 року про дострокове повернення кредиту та процентів у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору про надання кредитної лінії (том І, а.с. 29). Банк вимагав протягом 31 календарного дня з моменту отримання вимоги погасити прострочений основний борг та відсотки за користування кредитом достроково, у випадку непогашення простроченого боргу банк зазначав, що поверненню достроково підлягає весь кредит. Вимога отримана відповідачем 17 жовтня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказана вимога відповідачем виконана не була.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач допустив понад 300 днів прострочення сплати тіла кредиту та понад тиждень прострочення сплати нарахованих процентів.

16.06.2010 р. позивачем подано в канцелярію суду заяву за № 30-4/800 від 15.06.2010 р. про зміну розміру позовних вимог (том І, а.с. 109), в якій він просив стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1416148,57 грн., в зв»язку з частковим погашенням боргу відповідачем. В зв»язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, позивачем 01.02.2011 р. подано суду чергову заяву про уточнення позовних вимог з вимогою стягнути з відповідача 1297803,67 грн. заборгованості по тілу кредиту. Вказані заяви за своїм змістом та суттю є заявами про зменшення позовних вимог. У судовому засіданні 22.03.2011 р. представник позивача повідомив суд, що в зв»язку з частковою проплатою відповідача заборгованість станом на день вирішення справи судом зменшилась до 1284934,38 грн. Наявність заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована. Посилання відповідача на неправильний розрахунок позивачем плати за користування кредитом (процентів) та неправильне зарахування грошових сум в рахунок сплати цих процентів, судом до уваги не беруться, оскільки згідно з заявою позивача про зменшення позовних вимог позовна вимога про стягнення процентів за користування кредитом не є предметом розгляду у даній справі. Крім цього, доводи відповідача про неправильність нарахування процентів, висловлені у судових засіданнях, спростовані відповідачем в обґрунтуванні від 15.02.2011 р. за вих. № 30-41/. Посилання відповідача на п. 6.1. Кредитного договору як на підставу перенесення терміну сплати заборгованості необґрунтовані. У п. 6.1. Кредитного договору йдеться лише про право відповідача ставити перед банком питання про перенесення термінів погашення заборгованості по цьому договору у випадку виникнення тимчасових фінансових чи інших ускладнень по незалежних від відповідача обставинах. Докази перенесення Банком вищезгаданих термінів на звернення відповідача у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1284934,38 грн. заборгованості по тілу кредиту. Провадження у справі в частині стягнення решти 12869,29 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказану суму сплачено відповідачем після подачі позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2011 р. № 30-41/2168 та під час розгляду справи судом.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено. Згідно з п. 26 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого колективного підприємства –фірми «ГеяНа»(82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 3-а, ЄДРПОУ 22367161) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61050, м. Харків, пр.-т Московський, 60, ЄДРПОУ 09807750) 1284934,38 грн. заборгованості, 12978,04 грн. державного мита та 94,84 рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Провадження у справі в частині стягнення 12869,29 грн. заборгованості припинити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.

Повний текст рішення складено 28.03.2011 р.