Рішення № 14426910, 14.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11                                                                                           Справа № 2/212

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представників відповідача Козія І.Ю., Кішка В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м. Дрогобич про стягнення 1147783 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Кредобанк”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м. Дрогобич про стягнення 1147783 грн. 76 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.12.2010р. призначив розгляд справи на 20.01.2011р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 10.02.2011р., 28.02.2011р., 14.03.2011р. За клопотанням представника строк вирішення був продовжений на 15 днів до 14.03.2011р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 1600000 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 887337 грн. 73 коп. по кредиту, 233825 грн. 90 коп. пені несвоєчасне повернення кредиту, 26620 грн. 13 коп. 3% річних. У зв’язку з цим, просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, яка становить 1147783 грн. 76 коп. Представником позивача подано також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Заявили клопотання про колегіальний розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для її розгляду у колегіальному складі суду немає.

Відповідно до ст. 46 ГПК України у колегіальному складі суддів справу може бути розглянуто залежно від категорії та її складності.

Справа №2/212 за своєю категорією та складністю, а також з урахуванням досвіду та стажу правової роботи головуючого судді Мазовіти А.Б., може бути розглянута ним одноособово.

Разом з тим слід також зазначити, що на даний час суд перевантажений розглядом великого обсягу справ, значна частина суддів знаходиться у відпустці. А тому в разі призначення колегіального розгляду справи інші судді будуть відволікатися від розгляду доручених їм справ, що спричинить затягування їх вирішення

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19 вересня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №52/07.

За цим договором банк (позивач) зобов’язувався відкрити позичальнику (відповідачу) кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі передбачені цим договором.

Кредит надається на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією –1600000 грн. 00 коп., процентна ставка –16,0% річних, в разі порушення вимог п. 9.3.6. договору –18,0% річних, строк дії кредитної лінії включно до –18.06.2008р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

18 квітня 2008р. сторони уклали додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору кредитної лінії №52/07 від 19.09.2008р., якою встановили максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією в розмірі 1200000 грн. 00 коп., відсоткову ставку в розмірі 18,0% річних, в разі порушення вимог п. 9.3.6. договору –20% річних, строк дії кредитної лінії включно до –16.09.2008р.

Відповідно до п. 4.3. договору кредитної лінії №52/07 від 19.09.2008р., позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2. цього договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

У зв’язку з порушенням строків повернення суми кредиту, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №01/2-1014/10 від 11.10.2010р., в якій вимагав негайно повернути суму кредиту в розмірі 887337 грн. 73 коп. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по договору кредитної лінії №52/07 від 19.09.2008р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 887337 грн. 73 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1. договору кредитної лінії №52/07 від 19.09.2008р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню:

- за зобов’язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки;

- за зобов’язаннями в іноземній валюті - 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано 233825 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Беручи до уваги вимоги п. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне відзначити, що нарахування пені за порушення відповідачем строків повернення кредиту припиняється 16.03.2009р., тобто через шість місяців з дня коли зобов’язання мало бути виконаним (строк виконання зобов’язання з повернення кредиту - 16.09.2008р.).

Однак, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено за період з 15.06.2009р. по 16.12.2010р., тобто після закінчення шестимісячного строку, встановленого п. 6 ст. 232 ГК України. Таким чином, вимога про стягнення пені в розмірі 233825 грн. 90 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Проте, наведена обставина не позбавляє позивача можливості звернутися в суд з позовною заявою про стягнення з відповідача пені за період з 17.09.2008р. по 16.03.2009р. включно.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 26620 грн. 13 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 887337 грн. 73 коп. заборгованості по кредиту та 26620 грн. 13 коп. 3% річних є обґрунтованими поданими доказами та підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал”, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 82/1, Львівська область (ідентифікаційний код 13820680) на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів, вул. Сахарова, 78 (ідентифікаційний код 09807862) в особі Дрогобицького відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Дрогобич, площа Ринок, 5, Львівська область (ідентифікаційний код 20827581) 887337 грн. 73 коп. заборгованості по кредиту, 26620 грн. 13 коп. 3% річних, 9114 грн. 77 коп. державного мита, 187 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя