Рішення № 14426805, 28.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.11 Справа № 4/26/2011(9/124)

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Інтерпром", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Лев Плюс", м. Луганськ

про стягнення 190 326 грн. 20 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А..

у присутності представників сторін:

від позивача - Бершак О.В.- директор, наказ №1 від 08.08.2001, паспорт НОМЕР_1, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 29.03.1996;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 190 326 грн. 20 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.07.2010 суддею Василенко Т..А. у справі № 9/124 за позовом Приватного підприємства "Інтерпром" до Приватного підприємства "Лев Плюс" про стягнення збитків у розмірі 190 326 грн. 20 коп. , позов задоволено повністю.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 у справі № 9/124 рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2010 у справі № 9/124 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2010 у справі № 9/124 постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2010 у справі № 9/124 скасовано, частково задовольнивши касаційну скаргу, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2010 у справі № 9/124 вказано на те, що розглядаючи спір та приймаючи рішення у справі господарські суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки обґрунтованості заявлення позивачем позову відповідно до вимог ст.. 224 ГК України, тобто відшкодування збитків, оскільки вимоги про повернення попередньої оплати при виконанні зобовязання не можуть заявлятися в розумінні збитків визначених ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, проте можуть бути заявлені стороною відповідно до вимог ст. 693 або п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України ( а.с. 114-116, том 1).

Позивач надав до суду 27.01.2011 о 10 год. 00 хв. заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, якою просить суд стягнути з відповідача на його користь суми попередньої передплати у розмірі 190 326 грн. 20 коп. , обґрунтовуючи позовну вимогу посилаючись на ст. 693 ЦК України ( а.с. 119,120,том 1 ).

Вказана заява позивача, здана до суду 27.02.2011, оцінюється судом, як заява про зміну підстав позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю, оскільки це право позивача передбачене ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству, подана позивачем до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Таким чином, з врахуванням заяви, зданої до суду 27.01.2011, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої передплати у розмірі 190 326 грн. 20 коп.

Позивач у судовому засіданні 27.01.2011 об 11 год.45 хв. позовні вимоги, викладені у заяві, зданої до суду 27.01.2011, підтримав у повному обсязі .

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2011 позовні вимоги в усній формі відхилив ( з урахуванням заяви, зданої до суду 27.01.2011) посилаючись на те, що будь-які майнові зобовязання перед позивачем відсутні.

Відзив на позовну заяву та письмові докази до усних заперечень, які неодноразово були витребувані ухвалами суду, представником відповідача у письмової формі надані не були.

Представник відповідача у судові засідання 21.03.2011 та 28.03.2011 не прибув, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ПП «Лев Плюс» (далі- Постачальник, відповідач) та ПП «Інтерпром»( далі- Покупець, позивач) був укладений договір купівлі- продажу № 4 від 23.04.07 (далі Договір), за яким Постачальник зобовязується поставляти позивачу товар мясо заморожених тушок курей бройлерів (далі- товар) обсягом 28 000 кг. ціна товару 8 грн. 00 коп. за 1 кг. на загальну суму 224 000 грн. 00 коп., а Покупець в свою чергу зобовязаний прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 та п 1.2 договору)(а.с.10, том 1).

Згідно п. 2.3. Договору, Постачальник оформлює позивачу рахунок - фактуру на оплату товару.

Відповідно до п.2.4. Договору, Покупець зобов'язується спла тити отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати або готівкою до каси підприємства.

Згідно п..2.5. Договору, строк поставки складає 5 календарних днів з моменту передоплати.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобовязань..

Відповідно до умов пунктів 2.3 та 2.4. Договору, позивач 23.04.2007 року у повному обсязі сплатив готівкою рахунок № 12 від 23.04.2007 на суму 224 000 грн. 00 коп. з ПДВ, наданий відповідачем, що підтверджується копією рахунка та квитанцією до прибутко вого касового ордеру № 92 від 23.04.2007 (а. с. 11, том 1).

Позивач повністю виконав свої зобов'язання щодо сплати попере дньої оплати за поставлений відповідачем товар, у той час, як відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару, передбаченого п.2.3. Договору, у 5-ти денний строк не виконав.

Відповідно до акту звірки, укладеного між сторонами, станом на 01.08..2007 залишок неотриманого від відповідача товару складає 23790,775 кг (а.с. 12, том 1).

Згідно з вказаною у договорі вартості товару 8 грн. за 1 кг., загальна вартість неотриманого товару від відповідача складає : 23790,775 кг х 8 грн./кг =190 326,20 грн.

З метою отримання вказаних коштів або товару, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями та вимогами, які були залишені останнім без задоволення, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача суми попередньої передплати у розмірі 190 326 грн. 20 коп. ( з урахуванням заяви, зданої до суду 27.01.2011).

Відповідач проти позовних вимог ( з урахуванням заяви, зданої до суду 27.01.2011) заперечує.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі був укладений договір купівлі- продажу № 4 від 23.04.07, за яким відповідач зобовязується поставляти позивачу товар мясо заморожених тушок курей бройлерів обсягом 28 000 кг. ціна товару 8 грн. 00 коп. за 1 кг. на загальну суму 224 000 грн. 00 коп., а позивач в свою чергу зобовязаний прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 та п 1.2 договору)(а.с.10, том 1).

Згідно п. 2.3. Договору, Постачальник оформлює позивачу рахунок - фактуру на оплату товару.

Відповідно до п.2.4. Договору, Покупець зобов'язується спла тити отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати або готівкою до каси підприємства.

Згідно п.2.5. Договору, строк поставки складає 5 календарних днів з моменту передоплати.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобовязань..

Відповідно до умов пунктів 2.3; 2.4. Договору, позивач перерахував на користь відповідача в якості попередньої оплати за товар (мясопродукти) суму у розмірі 224 000 грн. 00 коп. з ПДВ, за квитанцією до прибутко вого касового ордеру № 92 від 23.04.2007, на підставі наданого відповідачем рахунку № 12 від 23.04.2007 на суму 224 000 грн. 00 коп. з ПДВ (а. с. 11, том 1).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач повністю виконав свої обов'язки щодо сплати попере дньої оплати за поставлений відповідачем товар, у той час, як відповідач свої обов'язки щодо поставки товару, передбаченого п. 2.3. Договору, у 5-ти денний строк не виконав.

Відповідно до акту звірки, укладеного між позивачем та відповідачем, який підписаний сторонами у справі, скріплений печатками їх підприємств, станом на 01.08..2007 залишок неотриманого від відповідача товару складає 23790,775 кг (а.с.12, том 1), згідно з вказаною у договорі вартості товару 8 грн. за 1 кг., загальна вартість неотриманого товару від відповідача складає : 23790,775 кг х 8 грн./кг =190326,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання вказаних коштів або товару, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями та вимогами, які були залишені останнім без задоволення (а.с. 13,14,15, том 1).

Таким чином, на теперішній час відповідач згідно з укладеним Договором не поставив позивачу залишок товару і, відповідно, не відшкодував його вартість.

Також, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 09.03.2011 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 190326 грн. 20 коп. за непоставлений товар, але дана вимога залишена відповідачем без відповіді, сума попередньої оплати не повернута (а. с. 145-147, том 1).

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання попередня оплата відповідачем не повернута.

Як свідчать матеріали справи, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву від 21.05.2010 акти звірення взаємних розрахунків на які посилається відповідач, як на підставу поставки товару позивачу відповідно до спірного договору, судом не оцінюється як належний доказ, оскільки вказані акти не містять відомостей відносно документу відповідно до якого було здійснено поставку товару, також вказані акти не засвідчені печаткою підприємства позивача та відсутні первинні документи, що підтверджують поставку товару (а.с.29-33,том1).

Як вбачається, відповідач не виконав вимоги ухвал суду щодо надання належних документальних доказів поставки спірного товару, його сплати, або повернення позивачу суми попередньої оплати.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 190 326 грн. 20 коп. за непоставлений товар такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 28.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530,693 Цивільного кодексу України, ст. ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лев Плюс", вул. Лутугинська,133, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 33351691, на користь Приватного підприємства "Інтерпром", вул. 2-я Краснознаменная, буд. 49»б», кв. 63., Луганськ, код ЄДРПОУ 31594852 суму попередньої оплати в розмірі 190 326 грн. 20 коп., витрати по державному миту у сумі 1903 грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 30.03.2011.

Суддя Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева