Рішення № 14426758, 22.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/2022.03.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до                    Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про                    стягнення 2 487 524, 34 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Брус О.М. (Дов.)

Від відповідача:          Никорак І.П. (Дов.)

У судовому засіданні 22.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" 2487524,34 грн. (2248584,79 грн. основного боргу, 138196,14 грн. неустойки, 30479,05 грн. 3% за річних, 70264,36 грн. збитків від інфляції) заборгованості за договором фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2010р. порушено провадження у справі № 57/20 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.02.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. відкладено розгляд справи № 57/20 на 22.02.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/20.

В судовому засіданні 22.02.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15.03.2011р.

В зв'язку з відрядженням судді Гулевець О.В. розгляд справи № 57/20, призначений на 15.03.2011р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2011р. перенесено на 22.03.2011р.

15.03.2011 року Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулось до суду із клопотанням про призначення колегіального розгляду справи № 57/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011р. відмовлено в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про призначення колегіального розгляду справи № 57/20.

15.03.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство "Мостобуд подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011р. відмовлено у прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р.

22.03.2011р. в судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" надав суду заяву про збільшення позовних вимог згідно з якою, в зв’язку з тим, що 14.01.2011р. Відповідачем здійснено часткову оплату суми основного боргу та тим, що за час розгляду справи у Відповідача виникло і не було виконане зобов’язання по сплаті нових лізингових платежів, Позивачем збільшено позовні вимоги. Відповідно до вищевказаної заяви Позивач просив суд стягнути з Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" 2773782,55 грн. (2420158,10 грн. основного боргу, 172271,75 грн. неустойки, 46305,79 грн. 3% річних, 135046,91 грн. збитків від інфляції) заборгованості за договором фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог Позивача зазначених в заяві про збільшення позовних вимог.

Представник Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" проти позовних вимог заперечував, але письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2007 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" та Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" був укладений договір фінансового лізингу № 182-LD (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Лізингодавець (Позивач) зобов’язувався придбати предмет лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем (Відповідачем) специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу (Відповідачу) на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1204140,00 Євро в т.ч. ПДВ.

На виконання умов Договору 13 вересня 2007 року Позивач передав Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме: R-625 повністю гідравлічну самовстановлюючу свайну бурову установку в кількості 1 шт., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 13.09.2007р.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору Лізингодавець (Позивач) письмово повідомляє Лізингоодержувача (Відповідача) про суму лізингового платежу, що належить до сплати за цим Договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо Лізингоодержувач (Відповідач) не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення Лізингоодержувач (Відповідач) не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно з умовами п. 7.5. Договору Лізингоодержувач (Відповідач) сплачує на користь Лізингодавця (Позивача) лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору на рахунок зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

В порушення умов Договору та взятих на себе зобов’язань Відповідач лізингові платежі сплачував несвоєчасно та не повному обсязі, в зв’язку з чим згідно розрахунку Позивача станом на 17.03.2011р. у нього утворилась заборгованість за лізинговими платежами в сумі 2420158,10 грн.

У зв’язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 2420158,10 грн. - заборгованості за договором фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо сплати лізингових платежів у розмірі 2420158,10 грн. Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу № 182-LD від 19.07.2007р. в розмірі 2420158,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати лізингових платежів, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку несплати Лізингоодержувачем (Відповідачем) в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач (Відповідач) сплачує Лізингодавцю (Позивачу) неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 відсотків річних за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір неустойки становить - 172271,75 грн., збитків від інфляції - 135046,91 грн., 3% річних - 46305,79 грн.

Розрахунок неустойки та 3% річних перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 172271,75 грн. та 3% річних в розмірі 46305,79 грн.

Перевірка розрахунків збитків від інфляції показала наявність помилок, що їх припустився Позивач при здійсненні розрахунку, тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 129446,90 грн.

Отже, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 172271,75 грн. неустойки, 46305,79 грн. 3% річних, 129446,90 грн. збитків від інфляції.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326; р/р 26003000058552 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1; ідентифікаційний код 33942232; р/р 26502010003043 в ТОВ "УніКредит Банк", МФО 300744) 2420158 (два мільйони чотириста двадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 10 коп. основного боргу, 172271 (сто сімдесят дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 75 коп. неустойки, 46305 (сорок шість тисяч триста п’ять) грн. 79 коп. 3% річних, 129446 (сто двадцять дев’ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 90 коп. збитків від інфляції, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 28.03.2011р.