Рішення № 14426730, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/4701.03.11 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «ДОНМЕД»

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 303761,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Іващенко А.А. - представник за довіреністю б/н від 19.01.2011 року;

від відповідача: Глузманова М.П.- представник за довіреністю № 3176/0/4-10

від 21.05.2010 року.

встановив:

Приватне підприємство «ДОНМЕД»звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 303761,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № юр-2/1359 пром. 2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву від 27.12.2010 року, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити у 2010 році замовникові (відповідачеві) для закладення до державного резерву стерилізатори повітряні (код предмету закупівлі товару 33.10), надалі –продукція, а замовник –прийняти і оплатити цю продукцію.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна (вартість) даного договору становить 300000,00 грн. без ПДВ (операції з поставки продукції звільняються від оподаткування податком на додану вартість).

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться замовником шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного реєстру та отримання приймального акту (форми Р-11), відповідно до виставленого рахунку (рахунку-фактури).

Згідно п. 4.3. договору, строк оплати кожної партії продукції встановлений протягом 10 банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п. 4.2. даного договору.

Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року включно.

Згідно п. 5.1. договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизовані обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених в повідомленні.

Кінцевий строк поставки цього обсягу товару: до 29 грудня 2010 року включно.

Відповідно до п. 5.2. договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО «Комбінат «Салют»(49074, м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7).

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку продукції на загальну суму 300000,00 грн., у строки визначені п. 5.1. договору, якість якої відповідає умовам, встановленим розділом ІІІ договору.

Позивач надав відповідачеві для оплати рахунок-фактуру № ДО-0000047 від 27.12.2010 року на суму 300000,00 грн. та видаткову накладну № ДО-0000045 від 27.12.2010 року на суму 300000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1.1. договору замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Відповідач порушив умови договору, не розрахувався за поставлену продукцію.

Таким чином, на день подання позовної заяви основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 300000,00 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за даним договором постачальник несе відповідальність, передбачену Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Керуючись п. 14 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 3120,00 грн.

Також, керуючись статтею 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві 3% річних у сумі 641,10 грн.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2011 року порушено провадження у справі № 33/47 і призначено до розгляду на 15.02.2011 року.

У судове засідання 15.02.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 01.02.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав документи на виконання вимог суду та заяву про уточнення позовних вимог від 15.02.2011 року.

В заяві про уточнення позовних вимог від 15.02.2011 року позивач відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3120,00 грн. та 3% річних у сумі 641,10 грн.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на 01.03.2011 року.

В судове засідання 01.03.2011 року з’явились представники сторін та надали додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 300000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про уточнення.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № юр-2/1359 пром. 2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву від 27.12.2010 року, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити у 2010 році замовникові (відповідачеві) для закладення до державного резерву стерилізатори повітряні (код предмету закупівлі товару 33.10) (далі-продукція), а замовник –прийняти і оплатити цю продукцію.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, кількість та ціна продукції встановлена п. 1.2. договору.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна (вартість) договору становить 300000,00 грн. без ПДВ (операції з поставки продукції звільняються від оподаткування податком на додану вартість).

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться замовником шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного реєстру та отримання приймального акту (форми Р-11), відповідно до виставленого рахунку (рахунку-фактури).

Згідно п. 4.3. договору строк оплати кожної партії продукції встановлений протягом 10 банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п. 4.2. договору.

Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року включно.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 5.1. договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизовані обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених в повідомленні.

Кінцевий строк поставки цього обсягу товару: до 29 грудня 2010 року включно.

Відповідно до п. 5.2. договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО «Комбінат «Салют»(49074, м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7).

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку продукції на загальну суму 300000,00 грн., у строки визначені п. 5.1. договору, якість якої відповідає умовам, встановленим розділом ІІІ договору.

Позивач надав відповідачеві для оплати рахунок-фактуру № ДО-0000047 від 27.12.2010 року на суму 300000,00 грн. та видаткову накладну № ДО-0000045 від 27.12.2010 року на суму 300000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1.1. договору замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Відповідач порушив умови договору, не розрахувався за поставлену продукцію.

В процесі розгляду справи представник позивача подав довідку про залишкову суму боргу за вих. № 14/02/2011 від 15.02.2011 року з додатками та довідку про звірку взаєморозрахунків за вих. № 16/02/2011 від 15.02.2011 року з додатками, відповідно до яких заборгованість відповідача за договором № юр-2/1359 пром. 2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву від 27.12.2010 року становить 300000,00 грн.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 300000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 300000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; р/р 35222008003272 Держказначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034016) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «ДОНМЕД»(83016, Донецька обл., м. Донецьк, Ленінський район, вул. Ветеринарна, буд. 14; п/р 260050001000849 у ПАТ «Банк «Камбіо»Донецька філія, МФО 394523; код ЄДРПОУ 36935207) основну заборгованість в розмірі 300000 (триста тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 15.03.2011 року.