Рішення № 14426700, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/5814.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромметал-Груп"

до Приватного підприємства "Євромет-Н"

про стягнення 585 277,88 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Приладишева Н.Г. –представник за довіреністю № б/н від 04.02.11

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Євромет-Н" заборгованості за видатковими накладними в розмірі 585 277,88 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних: № РН-0000114 від 08.07.2010, № РН-0000116 від 12.07.2010, № РН-0000117 від 14.07.2010, № РН-0000118 від 16.07.2010. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача в сумі 585277,88 грн., з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 порушено провадження по справі № 53/58, розгляд справи призначено на 07.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011, у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 14.03.2011.

14.02.2011 представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 585277,88 грн., які знаходяться на рахунках в установах банків.

Розглянувши дане клопотання суд його відхиляє, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути,зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

          Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.           Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував невиконанням відповідачем обов’язку щодо оплати поставленого товару згідно з видатковими накладними.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача може зникнути або зменшитись.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судових розглядів був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.03.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей про поставку продукції ТОВ «Будпромметал-Груп»на користь ПП «Євромет-Н»було поставлено продукцію на загальну суму 1214411,08 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000114 від 08.07.2010 на суму 4108,00 грн., № РН-0000116 від 12.07.2010 на суму 761954,20 грн., № РН-0000117 від 14.07.2010 на суму 47298,97 грн., № РН-0000118 від 16.07.2010 на суму 401049,91 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Продукція отримана відповідачем через уповноважених представників на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 0708 від 08.07.2010, № 0712 від 12.07.2010, № 0714 від 12.07.2010, № 0716 від 16.07.2010.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні підтверджують отримання відповідачем продукції на суму 1214411,08 грн. Надходження від відповідача коштів в оплату поставленої продукції підтверджує виникнення між сторонами відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.

Поставлену продукцію відповідач у повному обсязі не оплатив, заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 585277,88 грн., доказів на спростування вказаної суми боргу суду не представлено.

Також, наявність заборгованості відповідача за отриману продукцію підтверджується Актом звірки заборгованості, який підписаний сторонами 31.01.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів на користь відповідача, прийняття товару останнім та часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з неотриманням коштів за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 23.12.2010 року у якій вимагав сплати заборгованості в сумі 585277,88 грн. Докази направлення вимоги наявні у матеріалах справи (опис-вкладення до цінного листа з відбитком штампу установи зв’язку). Строк виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару є таким, що настав 03.01.2011 року, заборгованість в сумі 585277,88 грн. відповідачем не погашена, доказів зворотного суду не представлено.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за поставлену продукцію в розмірі 585277,88 грн., обов’язок по оплаті якої виник у відповідача згідно надісланої вимоги, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 5852,78 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до положення пункту 13 статті 6 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового в сумі 256,00 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 2 від 11.01.2011.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2009р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258", яка набрала чинності з дня її опублікування, а саме з 13.08.2009р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів за подачу господарської справи становить 236,00 грн.

За таких обставин внесені витрати на ІТЗ в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягають поверненню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Євромет-Н"(01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 5, кв. 1, ідентифікаційний код 35307141, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромметал-Груп" (69006, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, Ѕ, кв. 36, ідентифікаційний код 35842515) 585 277 (п’ятсот вісімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят сім) грн.. 88 коп. основного боргу за поставлений товар, 5 852 (п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн.. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будпромметал-Груп" (69006, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, Ѕ, кв. 36, ідентифікаційний код 35842515) з Державного бюджету витрати на ІТЗ в сумі 20 (двадцять) грн. 00 коп. як такі, що внесені у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховані платіжним дорученням № 2 від 11.01.2011. Платіжне доручення № 2 від 11.01.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/58.

Суддя                                                                                           О.А. Грєхова

Повне рішення складено 15.03.2011