Рішення № 14426689, 23.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/7023.02.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», третя особа ОСОБА_1 про стягнення 15060,96 грн. за участю представника позивача Винокурова О.В., довіреність №610-Ю від 11.10.2010 року, відповідача не зявився, третьої особи не зявився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс про стягнення 15060,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.12.2008 року в м. Дніпропетровську на пр. Петровського мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Вольво»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 15060,96 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ВАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

03.08.2009 року позивач направив відповідачу претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте у відповідь на дану претензію отримав лист відповідача з відмовою оплатити страхове відшкодування.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.02.2011 року.

У судовому засіданні 23.02.2011 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 14550,00 грн. страхового відшкодування.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 23.02.2011 року не зявилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача та третьої особи , за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки ДАІ від 29.12.2008 року та постанови Барського районного суду у справі №3-240/09 від 11.02.2009 року, ОСОБА_1 29.12.2008 року біля 07 год. в м. Дніпропетровську по пр. Петровського, керуючи автомобілем «Вольво»д.н. НОМЕР_2, не додержав дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «Хюндай»д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Барського районного суду м. Києва у справі №3-240/09 від 11.02.2009 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №010585-04-02-02 від 18.03.2008 року.

Відповідно до звіту №372 від 17.03.2009 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Хюндай», д.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 15067,82 грн.

Як вбачається з страхового акту №1798-02 від 19.03.2009 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 15060,96 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4250 від 19.03.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15060,96 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «Вольво», д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Хюндай»д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_1 що підтверджується довідкою ДАІ від 29.12.2008 року

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Вольво», д.н. НОМЕР_2 (ОСОБА_1), та який перебував у його власності, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Хюндай»д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВВ/2568722 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Вольво», д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Заявою про виплату страхового відшкодування вих. №3374 від 03.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 15060,96 грн.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Хюндай», д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 14550,00 грн. (15060,96 грн. (вартість матеріального збитку) 510,00 грн.(франшиза) = 14550,96 грн.).

Державне мито у сумі 145,51 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, оф. 208, код 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, 7-ий поверх, код 31650052) 14 550 (чотирнадцять тисяч пятсот пятдесят) грн. 96 коп. боргу, 145 (сто сорок пять) грн. 51 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна