Рішення № 14426686, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/62128.02.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»

про стягнення 165 135,66 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача:           Березинець О.В. –дов. № 7 від 31.12.10 р.

від відповідача:           Пономаренко С.П. – дов. № 106 від 27.12.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Відкритого акціонерного товариства «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»про стягнення 77761,93 грн. основного боргу, 77526,92 грн. пені, 7673,83 грн. інфляційних втрат та 2136,98 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на постачання теплової енергії № 41-0012 від 10.10.07 р. щодо оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою суду від 21.12.10 р. було порушено провадження у справі № 37/621 та призначено її розгляд на 07.02.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, та надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 21.12.10 р., яке суд задовольнив та залучив зазначені документи до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 07.02.11 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.12.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 30.12.10 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 21.12.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд даної справи № 37/621 на 21.02.11 р.; зобов’язано: позивача надати суду банківські виписки з відмітками банку (в оригіналах для огляду у судовому засіданні та копії для залучення до матеріалів справи); повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 21.02.11 р. представник позивача надав суду оригінали банківських виписок з відмітками банку (в оригіналах для огляду в судовому засіданні та копії для залучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.11 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою вирішення спору мирним шляхом та надав письмове клопотання про продовження строку розгляду даної справи у зв’язку з тим, що строк вирішення даного спору спливає 16.02.11 р., яке було задоволено з підстав, зазначених в ухвалі суду від 21.02.11 р.

Дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву в судовому засіданні 21.02.11 р. до 28.02.11 р. о 11:25 год.

У судовому засіданні 28.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»(виробник) та Концерном «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №41-0012 від 10.10.07 р., відповідно до умов якого виробник бере на себе зобов’язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для підігріву води та опалення, а споживач зобов’язується сплачувати виробнику за надані послуги за встановленими тарифами, в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. п. 3.2.1. та 3.2.3. договору №41-0012 від 10.10.07 р., споживач теплової енергії зобов’язується щорічно до 01 грудня поточного року надавати виробнику об’єми споживання теплової енергії на наступний рік з розподілом помісячно; якщо дані щодо споживання теплової енергії не надані у встановлений термін, обсяги споживання приймаються за попередній період; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 5.1 вищевказаного договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим методом, згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»та даними, вказаними у додатку № 1 цього договору.

У відповідності до п. 5.2. договору №41-0012 від 10.10.07 р., при встановленні комерційних приладів обліку споживачем, який їх до цього не мав, облік тепла здійснюється після перевірки, монтажу та допуску їх в експлуатацію представником виробника; установлення приладів обліку виконується за проектом, узгодженим виробником; для розробки проекту споживач повинен отримати технічні умови у виробника.

Згідно з п. 5.3. вищевказаного договору, у разі розташування споживача, який не має приладів обліку теплової енергії у будинку. Що обладнаний приладами загального обліку тепла, необхідно від загального споживання теплової енергії, яке визначено за приладами обліку будинку, віднімати кількість тепла, спожитого іншими споживачами з приладами обліку, а решті розподіляти між споживачами, які приладів обліку не мають, пропорційно займаних площ.

Відповідно до п. 5.4. договору №41-0012 від 10.10.07 р., споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає виробнику звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця; у випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним днем, то день звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, виробник має право виконати облік розрахунковим методом.

Згідно з п. 5.6. договору №41-0012 від 10.10.07 р., обсяг наданих послуг визначається за показниками приладів обліку або, при їх відсутності, несправності або пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки –розрахунковим методом у відповідності до встановлених норм споживання теплової енергії.

Пунктом 6.1. договору №41-0012 від 10.10.07 р. зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27.12.08 р. до даного договору визначено, що споживач здійснює оплату за надані послуги протягом року у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затверджених тарифах та у розмірах згідно з п. 1.3. даного договору. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.4. договору №41-0012 від 10.10.07 р. зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27.12.08 р. до даного договору, розрахунки споживача з виробником за відпущену теплову енергію здійснюються по затверджених тарифах та згідно з п. 1.3. цього договору, щомісячно протягом року:

-          в опалювальний період у відповідності з абонентською платою за 1 кв.м. та показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку; розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця;

-          в між опалювальний період у відповідності з абонентською платою за 1 кв.м.

Абонентська плата сплачується споживачем щомісячно протягом року, незалежно від наявності чи відсутності приладів обліку.

Згідно з п. 6.5. договору №41-0012 від 10.10.07 р. зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27.12.08 р. до даного договору, споживач здійснює всі передбачені цим договором платежі щомісячно до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду рахунки-фактури, які були виставлені відповідачу за період з грудня 2008 р. до жовтня 2010 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.07 р. до 01.10.2010 р. становила 126937,28 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором №41-0012 від 10.10.07 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 49175,35 грн., у зв’язку з чим станом на день подання позову до суду в нього виникла заборгованість у розмірі 77761,93 грн.

За таких обставин Відкрите акціонерне товариство «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»про стягнення 77761,93 грн. основного боргу, 77526,92 грн. пені, 7673,83 грн. інфляційних втрат та 2136,98 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на постачання теплової енергії № 41-0012 від 10.10.07 р. щодо оплати поставленої теплової енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором №41-0012 від 10.10.07 р. та додатковою угодою від 27.12.08 р. до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 77761,93 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Відкритого акціонерного товариства «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»в частині стягнення з Концерну «ВІЙСЬТОРГСЕРВІС»суми основного боргу за договором №41-0012 від 10.10.07 р. та додатковою угодою від 27.12.08 р. до нього у розмірі 77761,93 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»просить суд також стягнути з відповідача 7673,83 грн. інфляційної складової боргу за період з 13.01.09 р. до 01.12.10 р. та 2136,98 грн. трьох відсотків річних за період з 12.01.09 р. до 02.10.10 р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором №41-0012 від 10.10.07 р. та додатковою угодою від 27.12.08 р. до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором №41-0012 від 10.10.07 р. та додатковою угодою від 27.12.08 р. до нього станом на день подання позовної заяви, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 7673,83 грн. інфляційної складової боргу та 2136,98 грн. трьох відсотків річних.

Відкрите акціонерне товариство «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»просить суд також стягнути з відповідача 77761,93 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором №41-0012 від 10.10.07 р. та додатковою угодою від 27.12.08 р. до нього.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3.3. договору №41-0012 від 10.10.07 р. зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27.12.08 р. до даного договору, визначено, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. п. 6.4. та 6.5. цього договору –сплачує пеню у розмірі 1 % від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання пеня у розмірі 77526,92 грн.

У судовому засіданні 21.02.11 р. представник відповідача заявив суду усне клопотання про розстрочку виконання рішення до 01.04.11 р., пояснивши це тим, що з цієї дати у нього буде можливість виконати рішення суду.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення до 01.04.11 р.

Відстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/478 від 29.11.10 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Відкритого акціонерного товариства «ОБЛКОМУНЕНЕРГО»(14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55-Б, код ЄДРПОУ 03357671) 77 761 (сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 93 коп. основного боргу, 7 673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 83 коп. інфляційної складової боргу, 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 98 коп. трьох відсотків річних, 77 526 (сімдесят сім тисяч п’ятсот двадцять шість) грн. 92 коп. пені, 1 651 (одна тисяча шістсот п’ятдесят одну) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 37/621 до 01.04.2011 р.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

           Повне рішення складено 11.03.11 р.