Ухвала суду № 14426486, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 25/42510.03.11 За позовомАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про стягнення заборгованості та розірвання договору, -

за розглядом скарги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на дії Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

Суддя Морозов С.М.

Представники сторін:

від позивача (скаржника): не зявились

від відповідача: не зявились

від Державної виконавчої служби: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачем подано до суду скаргу на дії Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук К.П. у якій заявник просить суд визнати дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві протиправними, скасувати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№23957083 від 28.01.2011р., зобовязати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження.

Представники скаржника, відповідача та Державної виконавчої служби на розгляд скарги не зявились, про судове засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Від Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України до суду надійшло заперечення на скаргу АБ «Банк регіонального розвитку» на дії Державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчук К.П., яким він просить відмовити позивачу в задоволенні скарги. Заперечення мотивоване тим, що державним виконавцем правомірно винесена постанова про відмову в порушенні виконавчого провадження з огляду на те, що єдиним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України гривня, посилаючись при цьому на ст.ст. 192, 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 55 Господарського процесуального кодексу України та ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін в справі у відкритому судовому засіданні, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2010р. року у справі №25/425 позовні вимоги позивача було задоволено та стягнуто з відповідача (Боржника) на користь позивача (Стягувача) 512,73 євро і 13247,94 доларів США та судові витрати в розмірі 10,00 євро та 132,48 доларів США державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання прийнятого судового рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ від 10.12.2010р. про стягнення з Боржника заборгованості на користь Стягувача.

Скаржник вказує, що державним виконавцем неправомірно винесено Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з огляду на відсутність обставин, передбачених законом, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог скаржника, з огляду на наступне:

Згідно наявної в матеріалах справи завіреної копії Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) серії ВП №23957083 державний виконавець Савчук К.П. керувався зокрема Постановою пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі»від 18.12.2009р., якою визначено межі її застосування, а саме - застосування норм цивільного процесуального законодавства при ухваленні рішення суду.

Однак, застосування зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України неправомірне в даному випадку, оскільки розгляд справи №25/425 відбувався за правилами господарського судочинства, а не цивільного судочинства.

В своєму заперечені державний виконавець зокрема вказує на ту обставину, що положеннями ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Проте, частиною 2 тієї ж статті встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Це в свою чергу надає сторонам (учасникам цивільного обороту) змогу поряд із застосуванням індексації суми зобовязання можливість уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобовязань.

Також, ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тобто, якщо сторонами визначено виконання зобовязання у іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти саме на день проведення платежу.

Посилання державного виконавця на п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, яким зазначено, що у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, неправомірне, оскільки у відповідності до п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.94 р. №02-5/114 «Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита»при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Тобто, у звязку з тим, що фактично на рахунку позивача знаходились кошти в іноземній валюті визначення вартості позову і повинно було відбуватись в іноземній валюті.

Окрім того, пунктом 19 Інформаційного листа «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369) від 01.07.2010р. визначено, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалентній сумі в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Отже, скарга позивача в частині вимог щодо визнання дій Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук К.П. протиправними та зобовязання Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню.

У відповідності до Розяснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Виходячи з аналізу наведених норм та керуючись ст. 43 ГПК України, яка передбачає, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги скаржника щодо скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№23957083 від 28.01.2011р. є неправомірними.

Зазначеним Розясненням Президії Вищого господарського суду України не встановлено право суду на скасування постанови державного виконавця.

Згідно з частиною 2 статті 43 ГПК України сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги позивача в даній справі №25/425.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати дії Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук Костянтина Петровича щодо винесення Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№23957083 від 28.01.2011р. протиправними.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 10.12.2010р. у справі 25/425 по стягненню з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, 15) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А, накопичувальний рахунок № 32078415801 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) грошові кошти: основного боргу - 512,73 євро (пятсот дванадцять євро 73 євроцента) і 13 247,94 доларів США (тринадцять тисяч двісті сорок сім доларів 94 центи) та судові витрати: державного мита - 10,00 євро (десять євро 00 євроцентів) і 132,48 доларів США (сто тридцять два долари 48 євроцентів) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) та 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 копійок).

В задоволенні скарги в частині скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№23957083 від 28.01.2011р., винесеної державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчук Костянтином Петровичем відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов