Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 37/61716.02.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»
ДоВідкритого акціонерного товариства «АРМА-лізинг»
Простягнення 250942,11 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Мовчан Т.М. –дов. 01/20-98 від 16.02.10 р.
Від відповідача: не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»з позовом до Відкритого акціонерного товариства «АРМА-лізинг»про стягнення 250942, 11 грн. суми боргу за кредитним договором № 366 від 28.03.2008 р., яка складається з 137445, 00 грн. відсотків за користування кредитом, 101522, 47 грн. пені за порушення строку повернення кредиту та 11974, 64 грн. пені за порушення строків сплати відсотків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/617 та призначено її розгляд на 31.01.2011 р., зобов’язано сторін надати певні документи.
Представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 28.01.2011 р. надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2010 р., яке суд задовольнив та залучив зазначені документи до матеріалів справи.
У судовому засіданні 31.01.2011 р. представник позивача підтримав подане ним через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.12.2010 р. клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, та грошові кошти відповідача. В обґрунтування поданої заяви Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»посилався на те, що накладення арешту на майно, а також грошові кошти відповідача унеможливить їх відчуження, і забезпечать виконання договірних зобов’язань та повернення отриманих в кредит коштів.
Оскільки позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись, суд не визнав необхідним накладати арешт на майно, що належить відповідачу, та грошові кошти відповідача.
Представник відповідача у судове засідання 31.01.2011 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.12.2010 р., які підтверджують отримання відповідачем 31.1.2010 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 13.12.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/617 до 16.02.2011 р.
У судовому засіданні 16.02.2011 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 16.02.2011 р. повторно не з’явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 4/683 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»з позовом до Відкритого акціонерного товариства «АРМА-лізинг»стягнення з відповідача 495000 грн. основного кредит, 72091,25 грн. відсотків за користування кредитом, 18226,85 грн. пені за порушення строку повернення кредиту, 4062,93 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за кредитним договором № 366 від 28.03.2008р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Арма-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк».
Зазначеними судовими рішеннями були встановлені наступні факти.
28.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»та Відкритим акціонерним товариством «АРМА-Лізинг»було укладено кредитний договір № 366.
За умовами даного договору банком було надано позичальнику кредит в сумі 495000 грн. зі строком повернення по 27.03.2009р.
Позивач свої зобов’язання відповідно до умов договору виконав шляхом перерахування 28.03.2008 р. суми кредиту 495000 грн. на поточний рахунок позичальника, відкритий в «Банк «Демарк».
Пунктом 3.5.1. договору за користування кредитом було встановлено сплату відсотків у розмірі 23 % річних.
05 травня 2008 року між банком та позичальником було підписано договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 366 від 28 березня 2008 року, яким відсоткова ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 25 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році).
Згідно з п.п. 3.4.1. та 3.5.1. договору позичальник зобов'язаний погасити кредит в строк по 27 березня 2009 року, а погашення відсотків за користування кредитом має відбуватись в строк по останній робочий день звітного місяця.
Згідно з п. 7.3. договору у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, визначеного п. 3.4.1. договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує Банку за користування кредитом підвищену процентну ставку в розмірі 28% річних.
Пунктами 7.4. та 7.5. кредитного договору № 366 від 28.03.2008 р. визначено, що у разі порушення строку сплати кредиту та відсотків за користування кредитом Банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом та несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості і до дати здійснення платежу за кредитом в повному обсязі та повного погашення заборгованості по відсотках у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 495000 грн. суми основного кредиту, 72091,25 грн. відсотків за користування кредитом, 18226,85 грн. пені за порушення строку повернення кредиту, 4062,93 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, а всього 589381,03 грн. заборгованості по кредитному договору № 366 від 28.03.2008р. укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Арма-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. у справі 4/683 позов задоволено повністю, стягнено з Відкритого акціонерного товариства «АРМА-лізинг»на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»495000,00 грн. кредиту, 72091,25 грн. відсотків, 18226,85 грн. пені за порушення строку повернення кредиту, 4062,93 грн. пені за порушення строків сплати відсотків.
Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»пояснило, що станом на 14.05.2010 р. триває порушення відповідачем умов договору, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. не виконано, кредит не повернуто, відсотки за користування кредитом не сплачуються.
У зв’язку з тим, що триває подальше невиконання позичальником умов договору, а рішенням суду у справі № 4/683 від 15.04.2010 р. стягнено з відповідача заборгованість по відсотках та пені за період до 22.05.2009 р., утворилась прострочена і несплачена відповідачем заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р. та заборгованість по пені за порушення строку повернення кредиту та сплати відсотків за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р.
За таких обставин Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «АРМА-лізинг»про стягнення 137445, 00 грн. відсотків за користування кредитом за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010р., 101522, 47 грн. пені за порушення строку повернення кредиту за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р. та 11974, 64 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Судом було встановлено, що позивач надав грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі 495000 грн. на умовах, встановлених договором №366, а відповідач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором в частині сплати кредиту, процентів, штрафних санкцій в строк, що вказаний в договорі.
У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з пунктом 7.3. кредитного договору, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, визначеного п. 3.4.1. договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує Банку за користування кредитом підвищену процентну ставку в розмірі 28% річних.
Оскільки в строк, визначений кредитним договором, сума кредиту не була сплачена, починаючи з 28 березня 2009 року банк правомірно нараховує за користування кредитом відсотки в розмірі 28 % річних.
Таким чином, за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р. підлягає стягненню заборгованість по несплачених позичальником відсотках за користування кредитом на загальну суму 137445,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 101522, 47 грн. пені за порушення строку повернення кредиту за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р. та 11974, 64 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 23.05.2009 р. до 14.05.2010 р., посилаючись на пункти 7.4 та 7.5 кредитного договору № 366 від 28.03.2008 р., якими передбачено, що у разі порушення строку сплати кредиту та відсотків за користування кредитом Банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом та несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості і до дати здійснення платежу за кредитом в повному обсязі та повного погашення заборгованості по відсотках у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати відсотків за користування кредитом та неповернення кредиту, то з відповідача на підставі пунктів 7.5. та 7.6 кредитного договору № 366 від 28.03.2008 р. підлягає стягненню 11974,64 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та 101522, 47 грн. пені за порушення строку повернення кредиту.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог в частині стягнення 137445, 00 грн. відсотків за користування кредитом, 101522,47 грн. пені за порушення строку повернення кредиту та 11974, 64 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, то позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 624, 525, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АРМА-лізинг»(03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 52, ідентифікаційний код 32552855) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»(14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, ідентифікаційний код 19357516) 137445 (сто тридцять сім тисяч чотириста сорок п’ять) грн. 00 коп. відсотків за користування кредитом, 11974 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 64 коп. пені за порушення строків сплати відсотків, 101522 (сто одну тисячу п’ятсот двадцять дві) грн. 47 коп. пені за порушення строку повернення кредиту, 2509 (дві тисячі п’ятсот дев’ять) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
25.02.2011 р.
Судове рішення № 14426446, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.02.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 37/617. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: