Рішення № 14426328, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/1921.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»

про стягнення 83277, 17 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Євтушенко О. В. –представник за довіреністю від 19.02.2001 року;

від відповідача не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»про стягнення заборгованості у розмірі 75 039, 40 грн. –основного боргу, 3 975, 91 грн. –пені, 769, 54 грн. –3 % річних та 1 337, 51 грн. –інфляційних нарахувань, що разом становить 81112, 36 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що останнім на виконання умов договору поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року поставлено відповідачеві товар (щебінь гранітний) за договором та надано послуги з поставки цього товару на загальну суму 88039, 40 грн. Відповідач всупереч умов договору, оплату товару здійснив частково, у результаті чого у останнього наявна заборгованість у розмірі 77 039, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2011 року подав письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також не має рішення з такого спору, копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ», затвердженого зборами Товариства від 03.03.2008 року протокол № 26 та довідку про відкриття поточного рахунку.

Представник відповідача у судове засідання 08.02.2011 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 27.01.2011 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року розгляд справи було призначено на 21.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 року були подані довідка з ЄДРПОУ серія АЕ № 084187 від 15.02.2011 року, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 року та станом на 31.01.2011 року.

Крім того позивач у судовому засіданні подав заяву № 12/02-11 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 77039, 40 грн. –основної заборгованості, 4078, 67 грн. –пені, 789, 44 грн. - три проценти річних та 1369, 66 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийнята до розгляду заява позивача про уточнення позовних вимог. Так, розмір позовних вимог становить 83277, 17 грн.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак, через загальний відділ діловодства суду 18.02.2011 року подав клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання представнику відповідача часу для ознайомлення з матеріалами справи та складання відзиву по справі.

          Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 року проти перенесення розгляду справи заперечував.          

Відповідно до п. 2 ст. 22 ГПК України, сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, надавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Так суд зазначає, що відповідач до судового засідання 21.02.2011 року мав право та можливість ознайомитись з позовною заявою та матеріалами справи, зняти з них копії та здійснити інші процесуальні дії, передбачені ст. 22 ГПК України.

До того ж, оскільки відповідач двічі був зобов’язаний судом надати відзив на позовну заяву (Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року про порушення провадження у справі та Ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року), та зазначеного обов’язку не виконав, суд вважає, що останній мав достатньо часу для складання та подання відзиву.

          Беручи до уваги вищезазначене, та те, що згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи обмежений, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»(покупець) укладено договір поставки № 21/08-10 (далі –договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується на основі заявки покупця поставити продукцію згідно специфікації, (далі –товар), покупець виконує оплату за товар постачальнику на умовах даного договору.

Термін дії договору, відповідно до п. 6.1 договору становить один рік (таким чином, договір є чинним до 16.08.2011 року).

Позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні № РН-0000306 від 26.08.2010 року на суму 28044, 36 грн. з ПДВ, № РН-0000322 від 06.09.2010 року на суму 28486, 87 грн. з ПДВ, № РН-0000321 від 06.09.2010 року на суму 28651, 54 грн. з ПДВ, та № РН-0000423 від 26.11.2010 року на суму 2655, 89 грн. з ПДВ, відповідно до яких постачальником було здійснено поставку товару покупцеві на загальну суму 87838, 66 грн. з ПДВ.

До того ж, позивачем до позовної заяви подано акт № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг), 27.11.2010 року підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, відповідно до якого відповідачеві надано послуги з доставки товару на суму 200, 74 грн. з ПДВ.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару загалом у сумі 11000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача від 08.10.2010 року та від 24.11.2010 року.

Таким чином, на день вирішення справи у відповідача наявна заборгованість за поставлений за договором поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року товар та за надані відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року послуги доставки товару загальним розміром 77 039, 40 грн.

У зв’язку із цим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 77 039, 40 грн. заборгованості за договором поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року.

Оцінивши поданий позивачем до матеріалів справи договір № 21/08-10 від 16.08.2010 року судом встановлено, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Частиною 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 3.1 договору, поставка продукції оплачується покупцем за договірними цінами, та визначається специфікацією, яка є додатком до договору.

З положень пункту 2.4 договору вбачається, що вартість транспортування продукції до місця призначення, вказаного в заявці покупця, входить у вартість продукції.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що ціна може бути змінена постачальником у зв’язку із зміною ціни на електроенергію, паливо, вибухові матеріали та інші товари, матеріальні цінності, з/плату.

На підтвердження виконання позивачем свого обов’язку щодо поставки товару за договором, останнім до матеріалів справи надані підписані сторонами видаткові накладні № РН-0000306 від 26.08.2010 року, № РН-0000322 від 06.09.2010 року, № РН-0000321 від 06.09.2010 року та № РН-0000423 від 26.11.2010 року.

Відносно послуг з доставки товару, наданих позивачем відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року, суд відзначає, що вони були надані поза межами договору поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року, оскільки в акті відсутні посилання на договір поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року та, як було зазначено вище, згідно до п. 2.4 договору до вартості продукції за договором входить вартість її транспортування.

          Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів про надання послуг даного виду. Тому, в даному випадку між сторонами виникли відносини з надання послуг з доставки товару, укладені у спрощений спосіб.

Щодо порядку розрахунків за поставлений за договором товар, то відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за кожну партію поставленої продукції здійснюються в безготівковому порядку на умовах відстрочки платежу на 15 календарних днів з моменту отримання покупцем продукції.

Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, строк оплати товару, поставленого відповідно до видаткової накладної № РН-0000306 від 26.08.2010 року настав 10.09.2010 року, по видатковій накладній № РН-0000322 від 06.09.2010 року – 21.09.2010 року, по видатковій накладній № РН-0000321 від 06.09.2010 року –21.09.2010 року, по видатковій накладній № РН-0000423 від 26.11.2010 року –13.12.2010 року.

          Щодо строку виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати послуг з доставки товару, які були надані відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року, судом встановлено, що такий строк сторонами не визначено.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачеві була направлена претензія № 132/12-10 від 07.12.2010 року, у якій позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 77039, 40 грн. Тобто зазначена претензія окрім вимог щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 76838, 66 грн., також містить вимогу про оплату боргу за надані позивачем відповідачеві за актом послуги з доставки товару, в сумі 200, 74 грн.

До того ж, у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2011 року, підписаний представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб, відповідно до якого сторони дійшли згоди про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»перед Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ»заборгованості у розмірі 77 039, 40 грн.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 13.12.2010 року, у зв’язку із чим, обов’язок по сплаті відповідачем 200, 74 грн. за доставку товару відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року, настав у відповідача 20.12.2010 року.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 77 039, 40 грн. не сплатив.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання щодо повної оплати поставленого за договором товару та наданих послуг з доставки товару, відповідач не подав, факт наявності прострочення оплати не спростував.

Отже, факт порушення відповідачем грошового зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

Так, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС» основної заборгованості за договором поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року та договором надання послуг доставки товару відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 77039, 40 грн.

          До того ж, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення виконання грошового зобов’язання за договором за поставку від 26.08.2010 року за період з 11.09.2010 року по 20.01.2011 року, за поставки від 06.09.2010 року за період з 22.09.2010 року по 20.01.2011 року, за поставку від 26.11.2010 року за період з 12.12.2010 року по 20.01.2011 року та за прострочення оплати за послуги доставки товару згідно акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року, що разом становить 4078, 67 грн.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

          Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожен день прострочення платежу.

          Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, всановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Згідно п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          З урахуванням того, що як було встановлено вище, угоду про надання відповідачеві послуг з доставки товару відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року, укладено сторонами у спрощений спосіб, останніми не встановлено нарахування договірних штрафних санкцій за порушення строків оплати за надані послуги з доставки за цією угодою.

          Тому, пеня за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги з доставки товару відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року позивачем нарахована безпідставно.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Тому, заборгованість щодо оплати по видатковій накладній № РН-0000423 від 26.11.2010 року з урахуванням положень ч. 5 статті 254 ЦК України у відповідача настала 14.12.2010 року.

          З урахуванням зазначеного, за перерахунком суду, розмір пені за несвоєчасну сплату платежів за договором становить:

28044, 36 грн. х 15, 5 % х 26 днів (з 11.09.2010 р. по 06.10.2010 р.) / 365 днів = 309, 64 грн.

20044, 36 грн. х 15, 5 % х 47 днів (з 07.10.2010 р. по 22.11.2010 р.) / 365 днів = 400, 06 грн.

17044, 36 грн. х 15, 5 % х 59 днів (з 23.11.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 427, 04 грн.

28486, 87 грн. х 15, 5 % х 121 день (з 22.09.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 1463, 76 грн.

28651, 54 грн. х 15, 5 % х 121 день (з 22.09.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 1 472, 22 грн.

2655, 89 грн. х 15, 5 % х 38 днів (з 14.12.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 42, 86 грн.

          Таким чином, розмір пені за порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання за поставку товару від 26.08.2010 року за період з 11.09.2010 року по 20.01.2011 року, за поставки товару від 06.09.2010 року за період з 22.09.2010 року по 20.01.2011 року та за поставку товару від 26.11.2010 року за період з 14.12.2010 року по 20.01.2011 року разом становить 4115, 58 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог про стягнення пені за порушення умов договору не заявляв.

Тому, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС» пені за порушення умов договору суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме у розмірі 4078, 67 грн.

          Крім того позивач, за порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором, нараховує останньому збитки від інфляції за поставку від 26.08.2010 року за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року та за поставки від 06.09.2010 року з жовтня 2010 року по грудень 2010 року, що разом становить 1 369, 66 грн., та три проценти річних за поставку від 26.08.2010 року, поставки від 06.09.2010 року, поставку від 26.11.2010 року та за прострочення оплати за послуги доставки товару згідно акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року, що разом становить 789, 44 грн.

          Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно розрахунку суду, збитки від інфляції складають:

20044, 36 грн. х 100, 8 % (100, 5 % х 100, 3 %) - 20044, 36 грн. = 160, 35 грн.

17044, 36 грн. х 100, 8 % - 17044, 36 грн. = 136, 35 грн.

28486, 87 грн. х 101, 6 % (100, 5 % х 100, 3 % х 100, 8 %) - 28486, 87 грн. = 455, 79 грн.

28651, 54 грн. х 101, 6 % (100, 5 % х 100, 3 % х 100, 8 %) - 28651, 54 грн. = 458, 42 грн.

          Так, збитки від інфляції разом становлять 1210, 91 грн.

          Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції за поставку від 26.08.2010 року та за поставки від 06.09.2010 року є обґрунтованою, але такою, що підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 1210, 91 грн.

          Три проценти річних, нараховані за порушення грошового зобов’язання, встановленого договором поставки № 21/08-10 від 16.08.2010 року, відповідно до перерахунку суду складають:

28044, 36 грн. х 3 % х 26 днів (з 11.09.2010 р. по 06.10.2010 р.) / 365 днів = 59, 93 грн.

20044, 36 грн. х 3 % х 47 днів (з 07.10.2010 р. по 22.11.2010 р.) / 365 днів = 77, 43 грн.

17044, 36 грн. х 3 % х 59 днів (з 23.11.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 82, 65 грн.

28486, 87 грн. х 3 % х 121 день (з 22.09.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 283, 31 грн.

28651, 54 грн. х 3 % х 121 день (з 22.09.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 284, 95 грн.

2655, 89 грн. х 3 % х 38 днів (з 14.12.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 8, 30 грн.

          Три проценти річних, нараховані за порушення грошового зобов’язання щодо оплати відповідачем послуг з доставки товару відповідно до акту № ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.11.2010 року підлягають нарахуванню з 21.12.2010 року, та складають: 200, 74 грн. х 3 % х 31 день (з 21.12.2010 р. по 20.01.2011 р.) / 365 днів = 0, 51 грн.           

Так, три проценти річних за порушення відповідачем термінів оплати за поставку та надання послуг доставки товару разом становлять 797, 08 грн.

Однак, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних за несвоєчасну сплату платежів за договором суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме - 789, 44 грн.

          Відповідно до п. 2 ст. 46 ЦПК України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

          В ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у зв’язку з чим розмір позовних вимог було збільшено.

          Вбачаючи зазначене, недоплачена сума державного мита у розмірі 21, 55 грн. стягується з позивача в доход державного бюджету.

          Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»(03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Жмеринська, будинок, 1; ідентифікаційний код: 34352350) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ»(03194, м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 18-А, ідентифікаційний код: 25640924) основну заборгованість у розмірі 77039 (сімдесят сім тисяч тридцять дев’ять) грн. 40 коп., пеню у розмірі 4 078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 67 коп., збитків від інфляції в розмірі 1210 (одна тисяча двісті десять) грн. 91 коп., три проценти річних 789 (сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 831 (вісімсот тридцять один) грн. 19 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 55 коп.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «ДСВ»(03194, м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 18-А, ідентифікаційний код: 25640924) в доход державного бюджету державне мито у розмірі 21 (двадцять один) грн. 55 коп.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 11.03.2010 року.