Рішення № 14426181, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/211.03.11 За позовом           Спільного підприємства «Науково-технологічний центр «Юніс»(товариство

з обмеженою відповідальністю)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Торіт»

про           стягнення заборгованості та пені

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємства «Науково-технологічний центр «Юніс»(товариство з обмеженою відповідальністю) (надалі СП ТОВ «Науково-технологічний центр «Юніс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Торіт»(надалі ТОВ «Торговий дім «Торіт», відповідач) заборгованості в сумі 109096, 63 грн., пені у сумі 5315, 54 грн., а загалом 114412, 17 грн..

Згідно з наданою до справи довідкою (вих. 03-02 від 09.02.2011р.) позивач зазначав, що заборгованість відповідача за укладеним договором № 21/08 від 17.11.2008р. станом на 14.02.2011р. складає 109096, 63 грн. та пеня (п. 8.2 договору) у сумі 4811, 13 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 21/08 від 17.11.2008р. зобов’язання щодо оплати переданого товару виконані не у повному обсязі, що є підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення боргу та пені, нарахування якої передбачено договором.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 14.02.2011р. представник позивача не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Згідно з поясненнями отриманими судом від 10.04.2011р. позовні вимоги позивачем підтримуються.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 21.10.2010р. наявний у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідач попереджений ухвалою від 14.02.2011р..

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2008р. між СП ТОВ «Науково-технологічний центр «Юніс»та ТОВ «Торговий дім «Торіт»укладено договір № 21/08 згідно з яким, підприємство (позивач у справі) зобов’язувалось на протязі дії договору постачати і передавати у власність дистриб’ютору товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами при подачі-розгляді заявок на поставку окремої партії, а дистриб’ютор (відповідач у справі) зобов’язувався приймати товар та оплачувати його вартість на встановлених договором умовах (п. 2.2 договору).

Отримання відповідачем товарів з приводу оплати яких виник спір у даній справі, підтверджується видатковими накладними № РН-0000077 від 20.04.2010р. на суму 42272, 30 грн., № РН-0000094 від 20.05.2010р. на суму 50307, 55 грн., № РН-0000123 від 02.07.2010р. на суму 17316, 24 грн., № РН-0000124 від 02.07.2010р. на суму 1360, 32 грн., № РН-0000128 від 09.07.2010р. на суму 7840, 22 грн., довіреністю № 511 від 21.04.2010р., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Згідно з положеннями п. 13.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009р.; якщо сторони не виявили бажання розірвати укладений договір, він пролонгується на тих умовах на той же строк. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставка товарів згідно накладних від 20.04.2010р., від 20.05.2010р., від 02.07.2010р., від 02.07.2010р., від 09.07.2010р. здійснювалась за договором, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Оплата за переданий товар відповідачем здійснена не у повному обсязі, до справи надано довідку з банку про отримані оплати в періоді з 20.04.2010р. та згідно з банківською випискою в рахунок поставленого товару за накладними № РН-0000077 від 20.04.2010р., № РН-0000094 від 20.05.2010р., № РН-0000123 від 02.07.2010р., № РН-0000124 від 02.07.2010р., № РН-0000128 від 09.07.2010р. надійшло 10000 грн. –13.08.2010р. (часткова оплата за накладною № 77 від 20.04.2010р.), у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 109096, 63 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами дистриб’юторський договір за правовою природою є різновидом договору поставки, а згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків сторонами договору визначено у розділі 5, згідно з п. 5.1 якого, дистриб’ютор сплачує повну вартість отриманого товару шляхом прямих банківських переказів, не пізніше 60-ти календарних днів з моменту поставки товару.

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого за договором згідно накладних № РН-0000077 від 20.04.2010р., № РН-0000094 від 20.05.2010р., № РН-0000123 від 02.07.2010р., № РН-0000124 від 02.07.2010р., № РН-0000128 від 09.07.2010р. станом на час вирішення спору є таким що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 60-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару за вказаними накладними, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 109096, 63 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.2 договору № 21/08 від 17.11.2008р. дистриб’ютор у разі порушення строків оплати за поставлений товар сплачує підприємству пеню у розмірі 0, 2% від вартості несплачених товарів за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При порушенні провадження у справі судом (ухвала від 11.01.2011р.) було детально досліджено представлений розрахунок пені нарахованої позивачем та витребувано відповідне письмове обгрунтування щодо здійсненого розрахунку пені із зазначенням строку виконання зобов’язання по оплаті поставлених товарів у відповідності з положеннями договору (п. 5.1), ст. 530 Цивільного кодексу України у відношенні кожної накладної, що є неоплаченою; зобовязано позивача зазначити дати (з якої по яку) допущене прострочення в оплаті за кількістю днів по яких обраховано пеню, з посиланням на розмір облікової ставки за якою здійснюється нарахування пені у відповідному періоді (встановлений постановою НБУ).

Про недоліки наданого разом із листом за вих. 02-02 від 09.02.2011р. розрахунку пені, судом було досить чітко та зрозуміло зазначено в ухвалі суду від 14.02.2011р., оскільки, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені судом встановлено, що нарахування позивачем здійснено невірно: виходячи з кількості днів у році 360, тоді як рік має 365 днів, з порушенням обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв’язку з чим в суду виникла необхідність у витребуванні від позивача відповідних обґрунтувань по нарахованій сумі.

          Вимог суду щодо надання обґрунтованих розрахунків по пені позивачем не виконано, представлені розрахунки, нарахування пені за якими здійснено виходячи з кількості днів у році 360 та без врахування обмежень по строку нарахування пені, не можуть бути належними доказами заявлених вимог в цій частині.

В ухвалах від 11.01.2011р., 14.02.2011р. судом було досить детально зазначено, які саме недоліки наявні у розрахунках наданих суду і чому такі не можуть бути прийнятими до розгляду, однак вказані вимоги суду, були враховані позивачем лише частково, зокрема у заяві поданій до суду 14.02.2011р. приведено розрахунки із зазначенням за якою обліковою ставкою здійснено нарахування пені та в якому періоді допущено прострочення, в свою чергу, розрахунки пені здійснені по строку що перевищує 6 місяців не зважаючи на обмеження передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України, та виходячи з кількості днів у році 360.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          В даному випадку, надані позивачем розрахунки пені, судом визнанні неналежним доказом заявлених вимог, були оцінені судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України зазначені у поданих суду розрахунках суми пені є необґрунтованими, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 21/08 від 17.11.2008р. згідно накладних № РН-0000077 від 20.04.2010р., № РН-0000094 від 20.05.2010р., № РН-0000123 від 02.07.2010р., № РН-0000124 від 02.07.2010р., № РН-0000128 від 09.07.2010р. у повному обсязі поставлених товарів, у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1145 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1311, 95 грн..

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Торіт»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе 60, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33347910) на користь Спільного підприємства «Науково-технологічний центр «Юніс»(товариство з обмеженою відповідальністю) (98309, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе 78, п/р 26003500381521 в КОК РФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ідент. код 25133498) 109096, 63 грн. (сто дев’ять тисяч дев’яносто шість гривень 63 копійок) основного боргу, 1311, 95 грн. (одну тисячу триста одинадцять гривень 95 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін