Рішення № 14426140, 04.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/5204.03.11 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фасадні технології»

Про                              стягнення 118048,51 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Галушка Г.М, довіреність № 400 від 05.01.2011

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фасадні технології» про стягнення 118048,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № ДГ –КВ 00015 від 01.09.2009.

Ухвалою суду від 18.01.2011р. порушено провадження у справі № 1/52 та призначено розгляд на 11.02.2011 р.

07.02.2011 позивач подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

11.02.2011р. представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що виконання рішення суду може бути ускладнене.

          Суд відклав розгляд справи на 04.03.2011, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

04.03.2011 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 04.01.2011, а саме: 03110, м.Київ, вул. Олексіївська 3.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № ДГ-КВ 00015 від 01.09.2009 (далі –договір), згідно якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу товар, а останній зобов’язався приймати та проводити оплату товару у розмірах та у строки, передбачені умовами договору.

На виконання умов договору позивачем протягом 2009 року було поставлено відповідачу товару на загальну суму 300330,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи а оригінали було оглянуто судом у судових засіданнях.

Згідно п.4.1 договору сторони обумовили, що оплата за товар здійснюється шляхом передоплати в розмірі 70% від загальної вартості партії товару, що поставляється. Оплата решти вартості товару здійснюється протягом 5 календарних днів від дати отримання товару.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 216832,08 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг у розмірі 83498,46 грн.

Станом на 30.09.2010 між сторонами було укладено, підписано та завірено круглими печатками підприємств позивача та відповідача акт звірки розрахунків, на підставі якого відповідач визнав наявність заборгованості у повному обсязі.

Позивач звертався до відповідача з вимогами провести остаточний розрахунок за отриманий товар, проте відповідач з наявною заборгованістю так і не розрахувався.

Пунктами 5.2 та 5.3 договору сторонами визначено обсяг відповідальності за порушення умов оплати за отриманий товар, у якості стягнення штрафу та пені.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 118048,51 грн. боргу, а саме: 83498,46 грн. –основного боргу, 8546,58 грн. –пені, 16699,69 грн. –штрафу, 6846,87 грн. –інфляційних втрат, 2456,91 коп. –3% річних та судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 83498,46 грн. підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: 8546,58 грн. –пені, 16699,69 грн. –штрафу, 6846,87 грн. –інфляційних втрат, 2456,91 коп. – 3% річних, то суд дійшов висновку про задоволення наведеної вимоги позивача частково у частині 16699,69 грн. –штрафу, 6846,87 грн. –інфляційних втрат, 2456,91 коп. – 3% річних, оскільки статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а позивачем в порушенням наведених вище норм за одне правопорушення визначено два види відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Статтею 230 Господарського кодексу України пеню та штраф визначено, як тотожні поняття, які мають загальну назву –штрафні санкції.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 1180,50 грн., судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову частково покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фасадні технології»(03110, м. Київ, вул. Олексіївська 3, код ЄДРПОУ 35904136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа» (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Солонка, вул. Людкевича 40, код ЄДРПОУ 30543304) 83498 (вісімдесят три тисячі чотириста дев’яносто вісім) грн. 46 коп. –основного боргу, 16699 (шістнадцять тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 69 коп. –штрафу, 6846 (шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 87 коп. –інфляційних втрат, 2456 (дві тисячі чотириста п’ятдесят шість) грн. 91 коп. –3% річних, 1095 (двісті сімнадцять) грн. 02 коп. –державного мита, 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 11.03.2011)