Рішення № 14425874, 29.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р. Справа № 5010/373/2011-3/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ВАТ "Плюс Банк", вул.Галицька, 7,Івано-Франківськ,76019

до відповідача: Підприємця ОСОБА_3АДРЕСА_1

про стягнення 183 396 грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором.

за участю представників сторін:

Від позивача: Михайльонка Н.В., (довіреність №07/3-248 від 07.12.10р. - представник)

Від відповідача: ОСОБА_2, (паспорт серія НОМЕР_1 від 11.0299р.)

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 183396,5 грн. в т.ч. 144044.05 грн. основного боргу, 18427.12 грн. відсотків за користування коштами, 20926.33 грн. пені за просрочення платежів, які виникли внаслідок невиконання зобов"язань відповідачем за кредитним договором № 50.00.000011.

Провадження по справі порушено ухвалою суду від 25.02.11р. та слухання справи проведено в судових засіданнях з участю представників сторін 15.03.2011р. та 29.03.2011р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному об"емі.

Представник відповідача проти фактів, викладених позивачем в позовній заяві не заперечує. Наявність заборгованості по розрахунках по кредитному договору пояснює важким фінансовим становищем.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та керуючись чинним законодавством - дійшов в спірному випадку таких висновків.

1.10.2009р. сторонами укладено договір № 50.00.000011 про відкриття револьверної кредитної лінії з додатковими угодами № 2 від 14 червня 2010р., № 3 від 14 червня 2010р., відповідно до умов якого сторони взяли на себе відповідні права та обов"язки.

Так, відповідно до п.1.1 договору банк відкриває позичальнику /відповідачу/ револьверну кредитну лінію на поточні потреби в сумі 120000 грн. терміном до 28 вересня 2010р. Додатковою угодою до кредитного договору № 2 від 14 червня 2010р. термін дії кредитного договору продовжено до 28 вересня 2011р. із встановленням плаваючої процентної ставки в розмірі 29% та збільшенням ліміту револьверної кредитної лінії до 180000 грн.

Відповідач взяв на себе зобов"язання використовувати кредит на цілі, вказані в договорі та повернути його в обумовлений договором термін /п.3.1 договору/.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України - зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов"язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов"язання, а саме: зобов"язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом /ст.525 ЦК України/.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання /ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України/.

Позивачем по справі надано суду докази: розпорядження № 3 про видачу кредиту від 5 травня 2010р. та розпорядження № 6 про видачу траншу, що є підтвердженням факту виконання договірного зобов"язання банком. При цьому позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань, а саме: наявністю просрочки щодо повернення кредитних коштів на суму 39996.2 грн.

Відповідач даних доводів позивача перед судом не спростував, хоча відповідно до змісту ст.33 ГПК України - кожна сторона самостійно повинна довести перед судом ті обставини, на які вона посилається.

Таким чином - суд робить висновок про те, що факт заборгованості у вказаній позивачем сумі має місце.

Відповідно до умов договору /п.4.1/ сторони домовилися, що банк має право вимагати повернення суми кредиту і процентів за користування кредитом достроково, якщо, зокрема, буде мати місце просрочення сплати процентів та/або траншу кредиту.

Таким чином, вимоги позивача щодо повернення решту виданих коштів, термін повернення по яких на даний час не настав, є вимогою правомірною.

Крім того, відповідно до п.6.1 договору банк має право на одержання від позичальника, а позичальний зобов"язаний сплачувати банку процентні платежі у розмірі визначеному договором. Відповідно до розрахунку позивача сума таких платежів складає 18427, 12 грн.

Проте, доказів виконання цього зобов"язання відповідач суду не надав і одночасно не спростував правомірність їх нарахування.

Кожна сторона повинна вживати всіх заходів, необхідних для належного виконання нею договору, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господоарських санкцій, передбачених законом або договором.

Укладеним між сторонами договором /розділ 7/ обумовлено, що за несвоєчасне чи неналежне надходження платежів на рахунок банку позичальник сплачує за кожний день просрочки пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожний день просрочки. Відповідно до розрахунку позивача розмір пені складає 18427,12 грн., проти чого відповідач не заперечив.

Відповідно до ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об"ективному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов"язання має місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача - суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.22, 33,34, 49, ст. 82 ст. 82 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_2/ в користь публічного акціонерного товариства "Плюс Банк" /м.Івано-Франківськ, вул.Галицька,7, транзитний рахунок для погашення заборгованості № 29091000000007.980, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819/144044.05 грн. основного боргу, 18427,12 грн. відсотків за користування коштами , 20925, 33 грн. пені, 1833,96 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Фрич

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2011р.