Рішення № 14425687, 16.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11 Справа № 7/5009/720/11

Суддя

За позовом: Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Сімферополь

До відповідача Приватного підприємства “КОНСТАНТА-БУД”, м. Мелітополь, Запорізька область

Суддя Кутіщева Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, дов. № 387 від 11.03.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Заявлено позов про стягнення 160897 грн. 60коп.яка складається з 154500 грн. 00коп. основного боргу, 3072 грн. 30коп. пені, 594грн. 20крп. 3% річних 1284 грн. 00коп. інфляційних витрат, 1447грн. 10коп. відсотків за весь час користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 17.02.2011р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 16.03.2011 р.

Ухвала суду на адресу сторін була направлена в установленому законом порядку.

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони були належним чином своєчасно сповіщені про час і місце судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, на адресу суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення судового засідання в звязку з відрядженням.

Клопотання відповідача судом залишено без задоволення, поскільки, відповідач по справі є юридичною особою і, згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобовязаний забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засіданні або особисто прийняти участь при розгляді справи. Документальних доказів в підтвердження відрядження повноважного представника суду не надано.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами.

Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004 ), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК ( 1798-12 ), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них, господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено: "Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Підтвердженням належного сповіщення є ухвала суду і поштове повідомлення про її отримання відповідачем.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач своїм правом не скористався, не направив навіть відзиву на позовну заяву.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що спір можливо розглянути згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представників позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 16.03.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010р. між позивачем - ПП ОСОБА_1 (постачальник) та відповідачем - ПП "Константа-Буд" (покупець) був укладений договір постачання товару №17-12/10-01.

Відповідно до розділу 1 договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та здійснити оплату.

Відповідно до погодженої сторонами специфікації № 17/12 від 20.12.2010р. товаром, який повинен бути поставлений за вищевказаним договором, є котли газові Immergaz Eolo Srar 24-3Е кількістю 30 штук.

Позивач взяті на себе договірні зобовязання виконав належним чином, поставивши відповідачу обумовлений у договорі товар, що підтверджується видатковою накладною №МТ-0000210 від 23.12.2010року на суму 160500,00грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується його довіреністю на отримання товару ЯМТ №844912 від 24.12.2010р.

Жодних претензій з боку відповідача щодо строків поставки, якості, кількості та асортименту поставленого товару не надано.

Ст. 712 Цивільного кодексу України визнає, що за договором поставки продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3 договору, оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів протягом 1-го банківського дня на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі по факту поставки на склад покупця, на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Ст. 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з тим, що поставка товару була здійснена, 24.12.2010р. позивачем був виставлений рахунок до сплати на суму 160500,00 грн.

Таким чином, виходячи з п. 2.3 договору, відповідач мав сплатити суму 160500,00грн. за отриманий товар до 25.12.2010 року.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу гарантійний лист, в якому зобов'язався погасити заборгованість в розмірі 100% в строк до 12.01.2011р.

Крім того, підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.01.2011р., відповідач підтвердив факт наявності заборгованості станом на цю дату в розмірі 157500,00грн.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобовязання, сплатити частину визнаного боргу.

Сума боргу на день розгляду спору по суті складає 154500,00 грн.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи норми ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов'язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі тощо.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день навмисного порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки в укладеному сторонами договорі встановлена пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого боргу за кожен день прострочення, що значно перевищує розмір пені, який розраховується, виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Постанови Правління Національного банку України № 377 від 09.08.2010 року позивачем здійснено розрахунок суми пені з урахуваннями вищезазначених норм чинного законодавства України

Враховуючи викладене, сума пені складає 3072,30 грн., предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат складає 1284,00 гривень, сума 3 % річних складає 594,20грн., предявлені до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Окрім заявлених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами 1447,10 гривень.

Вимоги щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, що предявлені позивачем на підставі ст. ст. 1048, 1054,1057 ЦК України, слід залишити без задоволення, поскільки вищевказані норми регулюють кредитні відносини. Відносини, що складаються між сторонами мають іншу правову природу (договір поставки товару № 17-12/10-01 від 20.12.2010р.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 3, 4-5, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Константа-Буд" (72313, Україна, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Гоголя, 103; ідентифікаційний код 36210169; п/р 2600410535401 у АТ «Метабанк»м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_1 в КРУ КБ «Приватбанк»м. Сімферополь, МФО 384436, код ЄДРПОУНОМЕР_2) 154500грн. 00коп. основного боргу, 3072грн.30 коп. пені, 594грн. 20 коп. 3% річних, 1284грн. 00коп. інфляційних втрат, 1594грн. 50 коп. державного мита, 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ. В решті позову відмовити. Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання. Дата підписання рішення “21” березня 2011р. Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет