Рішення № 14425459, 30.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р.

Справа № 5004/444/11

за позовом Спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь"

про стягнення 46 745 грн. 32 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з.

від відповідача: Давидюк В.Г., довіреність від 31.08.2010 року

Суть спору: позивач - спільне підприємство "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю просить стягнути з відповідача - приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" 46 745 грн. 32 коп., в тому числі: 21 078 грн. 38 коп. основного боргу згідно договору від 29.09.2009 року №RV00002/09, 9 522 грн. 31 коп. пені, 1 522 грн. 32 коп. річних, 4 806 грн. 64 коп. збитків від інфляції, 9 815 грн. 68 коп. штрафу та судові витрати по справі: 504 грн. 89 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у заяві від 25.03.2011 року та в судовому засіданні просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення штрафу та пені згідно ст. 258 ЦК України, суму основного боргу визнає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2009 року між позивачем - спільним підприємством "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем - приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" був укладений договір №RV00002/09 (далі договір, а. с. 9-12).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 29.09.2009 року №RV00002/09.

Згідно п. п. 1.1, 1.2, 3.4, 6.1, 6.2 договору позивач зобов’язувався передати у власність, а відповідач – прийняти товар (сокову продукцію), кількість, асортимент та ціна якої вказується у накладних, які є невід’ємною частиною договору, та оплатити його вартість на протязі 14 -ти календарних днів з дати відвантаження товару, вказаної у видатковій накладній. За несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Якщо прострочення оплати продукції буде продовжуватися більше 20 календарних днів відповідач зобов’язувався крім пені сплатити штраф в розмірі 20% від суми неперерахованих або недоперерахованих грошових коштів.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач по довіреності від 05.10.2009 року №15144 передав відповідачу товар на загальну суму 49 078 грн. 38 коп., що стверджується накладною від 05.10.2009 року №РВ000045540 (а. с. 13-15).

В порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково, на суму 28 000 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача в сумі 21 078 грн. 38 коп. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З нарахованих позивачем 4 806 грн. 64 коп. збитків від інфляції за період з19.10.2009 року по 10.01.2011 року та 1 522 грн. 32 коп. річних за період з 19.10.2009 року по 03.02.2011 року підставні і підлягають до стягнення збитки від інфляції в сумі 4 442 грн. 09 коп. та річні в сумі 1 450 грн. 77 коп. за той же період.

У зв’язку з помилками в розрахунку (за період з 10 по 15 серпня 2010 року нараховано за 37 днів, фактично – 6 днів) у позові на суму 364 грн. 55 коп. збитків від інфляції та 71 грн. 55 коп. річних слід відмовити.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Сторони у п.6.2 договору домовились, що якщо прострочення оплати продукції буде продовжуватися більше 20 календарних днів відповідач зобов’язувався крім пені сплатити штраф в розмірі 20% від суми неперерахованих або недоперерахованих грошових коштів.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договір від 29.09.2009 року №RV00002/09 не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.2, не визнавався. Відповідач оплату товару прострочив більше, ніж на 20 календарних днів, тому сплата штрафу є його договірним зобов’язанням.

Нараховані позивачем 9 815 грн. 68 коп. штрафу підставні і підлягали до стягнення згідно п. 6.2 договору.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 6.1 договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

З нарахованої позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9 522 грн. 31 коп. за період з 19.10.2009 року по 03.02.2011 року підставна і підлягала до стягнення з відповідача пеня в сумі 5 044 грн. 32 коп. за період з 19.10.2009 року по 19.04.2010 року в силу п. 6 ст. 232 ГК України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, у позові на суму 4 477 грн. 99 коп. пені слід відмовити на підставі п. 6 ст. 232 ГК України.

Водночас, господарський суд дійшов висновку про часткову відмову в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до п.1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку позивач довідався про порушення своїх прав 19.10.2009р., а щодо стягнення штрафу – 08.11.2009р. Строк звернення до суду з вимогою про стягнення 9 815 грн. 68 коп. штрафу відповідно до п.1 ст. 258, ст. 261 ЦК України закінчився 08.11.2010 року. Позовна заява зареєстрована в господарському суді Волинської області 15.03.2011 року з пропущенням строку позовної давності.

Сплив позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 9 815 грн. 68 коп. штрафу не підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені суд дійшов висновку про стягнення останньої за період з 15.03.2010 року (в межах річного строку позовної давності з дати реєстрації позовної заяви в господарському суді Волинської області, оскільки дата звернення позивача з позовом до суду недоведена (штамп органів зв’язку на конверті (а. с. 18) відсутній) по 19.04.2010 року (в межах шестимісячного строку нарахування пені) в сумі 992 грн. 32 коп.

В позові на суму 4 052 грн. 00 коп. пені за період 19.10.2009 року по 14.03.2010 року слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлено.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі 279 грн. 63 коп. та 141 грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Разом з тим, відповідно до підпункту „а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито сплачується у розмірі: «із заяв майнового характеру – 1 відсоток ціни позову..». Ціна позову – 46 745 грн. 32 коп. Позивач платіжним дорученням №30464 від 11.01.2011 року сплатив державне мито в сумі 504 грн. 89 коп. Таким чином, 37 грн. 44 коп. державного мита підлягає поверненню позивачу як зайво сплачене.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь",

м. Луцьк, вул. Офіцерська, 20А, р/р 26001044539900 в АКІБ „Укрсиббанк”

м. Харків, МФО 351005, код 13364650 на користь спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю,

м. Одеса, пров. Високий, 22, р/р 26002001302398 в АТ „ОТП Банк”,

МФО 300528, код 22480087

- 21 078 грн. 38 коп. основного боргу, 992 грн. 32 коп. пені, 1 450 грн.

77 коп. річних, 4 442 грн. 09 коп. збитків від інфляції, 279 грн. 63 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 141 грн. 17 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього:

28 384 грн. 36 коп. (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят чотири грн.

36 коп.).

3. У позові на суму 18 781 грн. 77 коп. відмовити.

4. ГУДКУ у Волинській області повернути спільному підприємству "Вітмарк - Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса,

пров. Високий, 22, р/р 26002001302398 в АТ „ОТП Банк”, МФО 300528,

код 22480087

- 37 грн. 44 коп. державного мита, зайве сплаченого платіжним дорученням №30464 від 11.01.2011 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у матеріалах справи №5004/444/11).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

30.03.11