Постанова № 14424660, 23.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2011 р. № 2-а- 1895/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

позивача ОСОБА_1, представників : відповідача Семанюк Т.М., третя особа - Семанюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 територіального вузлу урядового зв'язку Держспецзв'язку (начальник вузла Баранов Петро Олексійович), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Адміністрація державної служби спеціального звязку та захисту інформації України про визнання дій (бездіяльності) незаконними та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до 2 територіального вузлу урядового зв'язку Держспецзв'язку (начальник вузла Баранов Петро Олексійович), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Адміністрація державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, в якому просить суд визнати протиправними бездіяльність посадових осіб 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служи спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом (оренду) житла за січень, лютий 2009 року та грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009 та 2010 роки; стягнути з 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 2475,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.01.2007 р. по 31.08.2010 року проходив у 2 територіальному вузлі урядового зв'язку Держспецзв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах начальника бази зберігання та начальника сектору охорони праці. Під час проходження служби у м. Харкові у 2 ТВУЗ позивач та члени його сім'ї житлом забезпечені не були таму позивач уклав договір оренди квартири строком на один рік. Згідно з зазначеним договором він сплачував власнику житла орендну плату по 1000 грн. щомісяця з червня 2008 року по лютий 2009 року. В період з червня по грудень 2008 року у 2 ТВУЗ позивач отримував грошову компенсацію за піднайом (оренду) житлового приміщення. За січень та лютий 2009 року грошова компенсація не виплачена. Крім того позивачу не сплачена грошова компенсація за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009 та 2010 роки. Зазначені виплати не були позивачу відшкодовані в звязку з тим, що згідно затверджених Адміністрацією Держспецзв'язку кошторисів на 2009 та 2010 роки фінансування територіального вузла за КЕКВ 1343, за рахунок якого виплачується компенсація особам рядового та начальницького складу за піднайом житла та витрат на проїзд у відпустку, не було передбачено. Таким чином всього до виплати позивачу належить сума у розмірі 2475,28 грн.

Представником відповідача та третьої особи Семанюк Т.М.- в процесі судового розгляду справи, були надані письмові заперечення, відповідно до яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на відсутність коштів у 2 територіального вузлу урядового зв'язку Держспецзв'язку на відшкодування позивачу грошової компенсації за піднайом (оренду) житлового приміщення та витрат пов'язаних з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 1 січня 2007 року по 31 серпня 2010 року проходив службу у 2 територіальному вузлі урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах начальника бази зберігання та начальника сектору охорони праці.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Частиною другою цієї статті передбачено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для її комплектування висококваліфікованими фахівцями, враховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності. Порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та грошової компенсації замість речового майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.8, 9 ст. 21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" держава забезпечує осіб особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством. Жилі приміщення для постійного проживання надаються особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України один раз протягом усього часу проходження ними служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України. До одержання жилого приміщення для постійного проживання особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності такого житла Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України тимчасово орендує житло для забезпечення ним осіб рядового і начальницького складу або за бажанням цих осіб виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом, оренду) жилого приміщення в порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що під час проходження служби у місті Харкові у 2 територіальному вузлі урядового зв'язку позивач житлом забезпечений не був.

Тому позивачем було укладено договір оренди квартири від 21.05.2008 року серії ВКО № 457228 строком на один рік , згідно якого він сплачував власнику житла ОСОБА_5 та ОСОБА_6 орендну плату у розмірі 1000,00 щомісяця з червня 2008 року по лютий 2009 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошову компенсацію за піднайом (наймання, оренду) житлового приміщення особами рядового та начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України" від 02.11.2006 року № 1530, яка набрала чинності з 1 січня 2007 року, установлена грошова компенсація за піднайом (наймання, оренду) житлового приміщення особами рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації за їх бажанням у разі відсутності постійного житла в розмірі фактичних витрат, але не більш як: у м. Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних центрах - у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати; в інших містах і населених пунктах - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати.

В розясненні Департаменту господарського та матеріально-технічного забезпечення від 04.07.2007 року №13/8-1321 щодо виплат грошової компенсації за піднайом (наймання, оренду) житлового приміщення особами рядового та начальницького складу зазначено, що розпорядженням голови Держспецзв'язку від 08.06.2007 року №48 встановлений максимальний розмір компенсації за піднайом (наймання, оренду) житлового приміщення, в розмірі фактичних витрат, але не більше 500 грн. на кожну особу рядового та начальницького складу. За наявності у таких осіб трьох і більше членів родини розмір компенсації збільшується у двічі. Підставою для виплат зазначеної компенсації є оригінали розрахункових документів , що підтверджують здійснення особами рядового і начальницького складу, відповідно укладеним договорам, витрат на оренду житлового приміщення (квитанції, чеки тощо).

В судовому засіданні позивачем та представником відповідача підтверджено, що за період з червня по грудень 2008 року позивач отримував грошову компенсацію за піднайом (оренду) житлового приміщення по 1000,00 щомісяця, оскільки до складу його родини входить троє членів сім'ї.

Як вбачається з рапортів від 08.01.2009 року та 06.02.2009 року на імя начальника 2 територіального вузлу та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні за період січень та лютий 2009 року грошова компенсація за піднайом (оренду) житлового приміщення позивачу в розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць не виплачена.

Сплата за договором оренди квартири за січень 2009 року в розмірі 1000,00 грн. та за лютий 2009 року в розмірі 1000,00 грн. підтверджується квитанціями №061КП10 від 08.01.2009 р. та № 192КП277 від. 06.02.2009 року на імя ОСОБА_5.

Загальна сума грошової компенсації за піднайом (оренду) житлового приміщення за 2 місяці склала 2000,00 грн.

Таким чином, згідно з положеннями чинного законодавства позивачу відповідач повинен був відшкодувати грошову компенсацію за піднайом (наймання, оренду) житлового приміщення у сумі 2000, 00 грн.

Щодо посилань позивача на невиплату грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009 та 2010 роки, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членам їх сімей забезпечується безоплатний проїзд у відпустку, а також безоплатний проїзд і перевезення багажу при переїзді на нове місце служби і виплачується грошова допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок забезпечення безоплатного проїзду військовослужбовців і членів їх сімей у чергову відпустку, на нове місце служби та перевезення багажу, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1992 року № 538, дію постанови поширено на осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1531" Про поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1992 р. N 538", яка набирала чинності з 1 січня 2007 року.

Відповідно до п. 1,2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1992 року № 538 право на безплатний проїзд військовослужбовців і членів їхніх сімей у чергову відпустку надається: а) особам вищого офіцерського складу і членам їхніх сімей:залізничним транспортом - у вагонах із двомісним купе будь-якої категорії поїзда; повітряним транспортом - літаками в салонах першого класу; автомобільним транспортом - в автобусах з м'якими кріслами; б) особам старшого і молодшого офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і членам їхніх сімей:залізничним транспортом - у купейних вагонах будь-якої категорії поїзда; повітряним транспортом - літаками в салонах загального класу; автомобільним транспортом - в автобусах з м'якими кріслами. Зазначені категорії військовослужбовців і члени їхніх сімей мають право на проїзд морським або річковим транспортом, якщо в напрямку їх проїзду ці види транспорту є єдиними засобами сполучення або вартість проїзду цими видами транспорту менше вартості проїзду повітряним, залізничним чи автомобільним транспортом. До членів сімей військовослужбовців, які користуються пільгами на проїзд і перевезення багажу, належать внесені в особові справи військовослужбовців: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти -інваліди першої та другої групи, батьки військовослужбовців і їхніх дружин (чоловіків), а також брати, сестри, онуки, дід та бабуся, які перебувають на утриманні військовослужбовця.

Згідно п. 6 вищєзазначеної постанови КМУ витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовців і членів їхніх сімей у чергову відпустку, на нове місце служби, відшкодовуються по фактичних затратах згідно з існуючими тарифами та нормами за рахунок міністерств і відомств зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Як вбачається з відпускного посвідчення № 000049 від 09.04.2009 року та підтверджено в судовому засіданні позивачем у 2009 році він та його дружина ОСОБА_7 проводили чергову відпустку у с.м.т. Миропіль Житомирської області, Витрати на проїзд до місця проведення відпустки та назад до міста Харкова склали 344,34 грн. , про що свідчать проїзні документи серії ИЧ№767927, НЕ№577245, НВ№818474, МС№931869 .

Також згідно відпускному посвідченню № 000038 від 12.04.2010 року позивач у 2010 р. перебував у відпустці у с.м.т. Миропіль Житомирської області та у м. Стаханові Луганської області. Витрати на проїзд до місця проведення відпустки та назад до міста Харкова склали 130,94 грн., що підтверджується проїзними документами серії ОШ№494194, ПЖ№098567.

Таким чином загальна сума грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009, 2010 роки склала 475, 28 грн.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що у позивача було наявним право на отримання грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку.

Посилання представника відповідача на відсутність коштів на виплати вказаних видів грошової компенсації, в звязку з тим, що 2 територіальний вузол урядового зв'язку є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та фінансується виключно за рахунок Державного бюджету, а згідно вимог ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами судом не береться до уваги, оскільки згідно з нормативними актами що застосовуються до спірних правовідносин не передбачено, що зазначені виплати здійснюються в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді зазначеної справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. - справа "Кечко проти України", від 29.06.2004 року - справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 року - справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те що, відповідачем в порушення приписів чинного законодавства було відмовлено позивачу у відшкодуванні грошової компенсації за піднайом (оренду) житла за січень, лютий 2009 року та грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009 та 2010 роки, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності посадових осіб 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служи спеціального зв'язку та захисту інформації України

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірності невідшкодування позивачу грошової компенсації за піднайом (оренду) житла за січень, лютий 2009 року в сумі 2000,00 грн. та грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009 та 2010 роки в сумі 475, 28, на загальну суму 2475,28 грн.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституцією України, ст.ст.7-11, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 територіального вузлу урядового зв'язку Держспецзв'язку (начальник вузла Баранов Петро Олексійович), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Адміністрація державної служби спеціального звязку та захисту інформації України про визнання дій (бездіяльності) незаконними та стягнення суми - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служи спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом (оренду) житла за січень, лютий 2009 року та грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом позивача та членів його сім'ї у чергову відпустку за 2009 та 2010 роки.

Стягнути з 2 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (61098, м. Харків пров. Куряжанський 1-а, код 34755741) на користь ОСОБА_1 заборгованість щодо невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом (оренду) житла за січень, лютий 2009 року у розмірі 2000,00 (дві тисячі грн.) та грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом у розмірі 475,28 грн. (чотириста сімдесят пять грн. 28 коп.), на загальну суму 2475.28 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят пять грн. 28 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 березня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.