Постанова № 14424650, 22.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2011 р. № 2а- 12675/10/2070

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Біленського О.О.,

суддів -Білової О.В., Супрун Ю.О.,

при секретарі - Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача Васильєва Н.С.,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Ін-Трейд"

доДержавна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Ін-Трейд" (далі - ПП "Ін-Трейд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення №000025/800/0 від 16.09.2010 року на сплату до бюджету основного платежу у розмірі 1000000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що бухгалтерський та податковий облік ПП "Ін-Трейд" здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання” зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Наказ №166). Укладена ПП "Ін-Трейд" угода з ТОВ «Белен», що визнана ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова нікчемною, є дійсною, спрямованою на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків: продаж товарів та здійснення за них розрахунків. Отримані за цією угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є дійсними та такими, що слугують підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Податковий кредит у відповідній податковій декларації було сформовано та відображено ПП "Ін-Трейд" суворо у відповідності до вимог податкового законодавства України. Таким чином відповідачем було прийнято необгрунтоване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, до початку судового засіднання надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У запереченнях на адміністративний позов, наявних в матеріалах справи, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що відповідно до бази даних "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань в розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" до складу податкового кредиту ПП "Ін-Трейд" у квітні 2010 року були включені податкові накладні отримані від ТОВ "Белен", датовані березнем 2010 року на загальну суму 1000000,00 грн. та рахуються розбіжності за рахунок завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Белен" на суму 1000000,00 грн. Під час проведення перевірки було виявлено порушення ПП "Ін-Трейд" вимог п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР у частині віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010 року сум податку на додану вартість на загальну суму 1000000 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим занижено податок на додану вартість до сплати за квітень 2010 року на суму 1000000,00 грн.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП "Ін-Трейд" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.12.2009 року. Відповідно до свідоцтва №100264088 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Ін-Трейд" з 21.01.2010 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ) фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова 09.07.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Ін-Трейд" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127).

За результатами перевірки складено Акт №4118/18-007/36818614 від 31.08.2010 року, яким було виявлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме встановлено факт заниження податкових зобовязань зі сплати ПДВ за квітень 2010 року.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №000025/800/0 від 16.09.2010 року, згідно якого позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1500000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова зроблено висновок, що факт неподання податкових декларацій (податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року подана ТОВ "Белен" 30.06.2010 року, однак не визнана як податкова декларація), недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних ТОВ "Белен", у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування ПП «Ін-Трейд» податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного контрагента, які фактично не відбулися. Відповідно до висновків ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, ТОВ «Белен»не задекларувало податкових зобовязань від здійснення правочинів з ПП «Ін-Трейд», з метою ухилення від обовязків по їх сплаті, чим порушило інтереси держави та суспільства. При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені безпосередньо ПП «Ін-Трейд».

Колегією суддів встановлено, що ПП «Ін-Трейд»уклало з ТОВ "Белен" договір купівлі-продажу №ИН0329-1к від 29.03.2010 року на купівлю кормових добавок (монокальційфосфат, метіонін кормовий, трикальційфосфат) відповідно до умов якого Продавець (ТОВ «Белен») зобовязувалось поставити у власність Покупця (ПП «Ін-Трейд») вищевказаний товар, а Покупець зобовязувався прийняти цей товар та здійснити за нього оплату. На виконання умов договору ПП «Ін-Трейд»на умовах передплати у березні 2010 року було здійснено оплату за товар згідно специфікацій у сумі 6000000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1000000,00 грн., у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжними дорученнями, засвідченими банківською установою, залученими до матеріалів справи.

За фактом отримання передплати за товар ТОВ «Белен»було виписано та надано ПП «Ін-Трейд» податкові накладні №82, 83, 84 від 30.03.2010 року, що були отримані позивачем 01.04.2010 року. Вказаний факт також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних ПП «Ін-Трейд»за квітень 2010 року.

Перелік вимог, яким повинна відповідати податкова накладна, перелічені у пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР, а також у Наказі №166.

Колегією суддів оглянуті отримані позивачем від ТОВ «Белен»податкові накладні №82, 83, 84 від 30.03.2010 року та встановлено, що вони за своєю формою та змістом відповідають вимогам п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, зокрема, містять такі обовязкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

При цьому колегією суддів встановлено, та підтверджується змістом складеного відповідачем акту перевірки, що на дату виписки таких податкових накладних ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127) було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що відповідно до п.5 Наказу №166, єдиною підставою для визнання отриманих (виписаних) податкових накладних недійсними є факт їх заповнення іншою особою, ніж особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що отримані позивачем від ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127) податкові накладні є дійсними та такими що правомірно та на законних підставах були використані як підстава для формування податкового кредиту.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячі з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, ПП «Ін-Трейд» виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Белен" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого заканодавства видавши ПП «Ін-Трейд» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, посилання ДПІ на відсутність обєкта оподаткування, через невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Белен" за березень 2010 року як податкової звітності, не приймається судом до уваги, через відсутність прямого звязку між фактом неприйняття органами ДПІ податкової декларації та правом платника податків на подаковий кредит.

Стосовно твердження відповідача в акті перевірки, щодо відсутності за місцезнаходженням ТОВ "Белен" колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ "Белен", яка міститься в матеріалах справи, місцезнаходження з дати проведення реєстрації 14.06.2007 року по 09.11.2009 року вказано м.Київ, Шевченківський район, вул.Мельникова, 2/10. З 10.11.2009 року було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, однак 29.04.2010 року було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу за тією ж адресою. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Белен" весь час, а саме з 14.06.2007 року по 17.05.2010 року знаходилось за адресою м.Київ, Шевченківський район, вул.Мельникова, 2/10, а відомості про це були лише підтверджені. Вказаний факт також підтверджується тим, що первинні документи ТОВ "Белен" виписувались із зазначенням вказаної адреси.

Крім цього колегія суддів зазначає, що податкові накладні виписані ТОВ "Белен" №82, 83, 84 від 30.03.2010 року, копії яких міститься в матеріалах справи та були використані під час перевірки, є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за яким можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Отже, висновки акта превірки щодо незнаходження підтприємства за юридичною адресою, колегія суддів відхиляє через їх недоведеність.

Згідно із правовою позицією Вищого Адміністративний Суд України оформленою Інформаційним листом від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»(сторінка 20) відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку».

Таким чином, ПП «Ін-Трейд»було правомірно нараховано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Белен".

Стосовно висновків ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова про те, що угода, укладена між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договір, який було укладено між позивачем та ТОВ «Белен», визнаний судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Так, укладення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»договору купівлі-продажу №ИН0329-1к від 29.03.2010 року було здійснене в рамках здійснення ПП «Ін-Трейд»господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату); було спрямоване на реальне встановлення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»цивільних прав та обовязків. Предмет вказаного правочину не суперечить засадам цивільного законодавства, у тому числі щодо його форми та змісту, відповідає вимогам щодо видів діяльності, якими підприємство має право займатися.

Підтвердженням того, що укладання договору купівлі-продажу ПП «Ін-Трейд»було здійснене з метою реального встановлення між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен»цивільних прав та обовязків, настання відповідних господарських наслідків, та цілком відповідало загальній спрямованості діяльності ПП «Ін-Трейд»щодо напрямків здійснення торгівельної діяльності за видами товару, є кількісні показники здійснення ПП «Ін-Трейд»оптової торгівельної діяльності за видами товару, у тому числі монокальціюфосфату, метіоніну кормового, трикальційфосфату, що засвідчені у Звітах про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі (форма № 1-опт) та відображені у бухгалтерському обліку підприємства (Звіти про реалізацію з бази 1-С). Так, у 2-му кварталі 2010 року ПП «Ін-Трейд»здійснено продаж метіоніну кормового у загальній кількості 220000 тон; монокальціюфосфату 1961000 тон. Такі показники фактичного продажу вказаного товару за звітні періоди відображають спроможність ПП «Ін-Трейд»здійснювати діяльність з купівлі-продажу, у тому числі у кількості, що суттєво перевищує обсяги плануємої поставки від ТОВ «Белен», підтверджують наявність у підприємства необхідних виробничих потужностей, ринків збуту тощо.

Щодо кваліфікації угоди як такої, що порушує публічний порядок колегія суддів зазначає, що невизнання податковим органом поданої ТОВ «Белен»декларації з ПДВ за березень 2010 року податковою звітністю не може бути використано як свідчення про навмисні наміри ТОВ «Белен»заподіяти шкоду інтересам держави та суспільства. Так, з матеріалів перевірки та наданих до суду відповідачем доказів не вбачається, чи відображало ТОВ «Белен»податкові зобовязання з ПП «Ін-Трейд»у поданій декларації за березень 2010 року, чи містив відповідні відомості Додаток 5 до декларації. Тобто відповідачем, як субєктом владних повноважень не надано до суду достатніх та належних доказів наявності намірів посадових осіб ТОВ «Белен»навмисно не задекларувати податкові зобовязання та ухилитись від сплати податків. За відсутності ознак намірів заподіяти шкоди інтересам держави та суспільства, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладеного між ТОВ «Белен»та ПП «Ін-Трейд»правочину, а тим більш нікчемності, як правочину, що порушує публічний порядок, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова не надано.

Таким чином, договір укладений між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Белен», а також податкові накладні виписані по вказаному договору на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначений вище договір не є нікчемним (недійсним в силу закону).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова податкового повідомлення-рішення №000025/800/0 від 16.09.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій, дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність визнання його незаконним.

В звязку з тим, що ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова не мала належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то згідно положень Закону України №2181-ІІІ відповідач не мав підстав для визначення «Ін-Трейд»штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги «Ін-Трейд»документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, колегія суддів присуджує «Ін-Трейд» всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 24, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ін-Трейд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №000025/800/0 від 16.09.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ін-Трейд" (пр-т Московський, 138-А, м.Харків, 61000, код 36818614) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25.03.2011 року.

Головуючий суддя Біленський О.О.

Суддя Білова О.В.

СуддяСупрун Ю.О.