Постанова № 14424347, 24.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.02.2011 р. Справа № 2а-7426/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сандора", (вул. Новозаводська, 17, м. Миколаїв, 54028) доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва, (вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050) за участю Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28 м. Миколаїв, 54030) проскасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. №0000482301/0 та податкового повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. №0000472301/0, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до відповідача з позовом про скасування, на думку позивача, неправомірно постановлених: податкового повідомлення-рішення від 27.09.2010 за 0000482301/0 про донарахування податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток підприємств на суму 6527258,00грн.; податкового повідомлення-рішення від 27.09.2010 за 0000472301/0 про донарахування податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість на суму 3916354,50 грн..

Вважаючи підстави прийняття оспорюваних рішень (неправомірне використання ТОВ «Сандора»для формування валових витрат та податкового кредиту первинних документів, що складені та видані неуповноваженою особою) неправомірними, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту в звязку з недійсністю податкових накладних, оформлення яких стало підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Прокурор підтримав позицію відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог (в частині скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств), виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований субєктом господарювання і перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (надалі по тексту ДПІ, контролюючий орган).

14.09.2010 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сандора»з питань правових відносин по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_1 (надалі по тексту - перевірка)

За підсумками перевірки складено акт від 14.09.2010 року №974/23/22430008 (надалі по тексту акт перевірки), в якому зазначено, що: ТОВ «Сандора»в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.16.1 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР занизило податок на прибуток на загальну суму 3263629,00грн.; ТОВ «Сандора»в порушення пп.7.4.1 та абзаців 1, 2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР занизило податок на додану вартість на загальну суму 2610903грн.

27.09.2010 за результатами перевірки на підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000482301/0 форми “Р”, яким донараховано податкове зобовязання за платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6527258,00грн., в тому числі 3263629,00 грн. основний платіж та 3263629,00грн. штрафні санкції;

№0000472301/0, форми “Р”, яким донараховано податкове зобовязання за платежем з податку на додану вартість на суму 3916354,50 грн., в тому числі 2610903,00грн. основна сума зобовязання та 1305451,50грн. штрафні санкції.

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом сум податкових зобовязань є те, що податкові накладні та інші документи складались, підписані та видані іншою не уповноваженою на це особою (не ФОП ОСОБА_1, як зазначено в документах), а також тієї обставини, що реєстрація установчих документів ФОП ОСОБА_1 здійснена з порушенням чинного законодавства, а саме підприємництво зареєстроване на підставну особу. При проведенні перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивач безпідставно сформував податковий кредит з ПДВ згідно податкових накладних, які підписані іншою особою, а не ФОП ОСОБА_1 (що підтверджується в тому числі почеркознавчим дослідженням), а тому є складеними у порушення вимог чинного законодавства та не можуть слугувати документами, що підтверджують право позивача на валові витрати та на включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених позивачем в ціні товару ФОП ОСОБА_1.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (нормативні акти чинні на час виникнення правовідносин, що є предметом судового дослідження).

Так, відповідно вимог п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що підставою для формування валових витрат є доведеність фактичного понесення вказаних витрат по реальним (справжнім) господарським операціям.

При розгляді справи встановлено, що на підставі укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договорів (договори постачання: №11-06/08 від 27.06.2008р.; №12-06/08 від 27.06.2008р.; №08-08/08 від 03.07.2008р.; №13-08/08 від 10.07.2008р.; № 16-07/08 від 16.07.2008р.; №19-07/08 від 19.07.2008р.; №20-07/08 від 19.07.28р.; №21-07/08 від 21.07.2008р.; №33-07/08 від 25.07.2008р.; №14-08/08 від 25.07.2008р.; №09-08/08 від 29.07.2008р.; № 10-08/08 від 03.08.2008р.; договір купівлі-продажу №20-10/08 від 29.10.2008р.) позивачеві були поставлені овочі та фрукти, які були використані в господарській діяльності підприємства.

Підтвердженням реальності вчинених поставок є:

-податкові накладні, виписані на кожну партію поставок,

-платіжні банківські документи (платіжні доручення),

-відомості, що містяться в вагових журналах ТОВ «Сандора»за 2008 рік,

-відомості, що містяться в журналах вхідного контролю ТОВ «Сандора» за періоди: 12.06.2008 по 05.09.2008; з 05.09.2008 по 04.11.2008; з 01.08.2008 по 18.10.2008; 29.07.2008 по 18.10.2008,

-договори постачання продукції: №11-06/08 від 27.06.2008р.;№12-06/08 від 27.06.2008р.; №08-08/08 від 03.07.2008р.; №13-08/08 від 10.07.2008р.; № 16-07/08 від 16.07.2008р.; №19-07/08 від 19.07.2008р.; №20-07/08 від 19.07.28р.; №21-07/08 від 21.07.2008р.; №33-07/08 від 25.07.2008р.; №14-08/08 від 25.07.2008р.; №09-08/08 від 29.07.2008р.; № 10-08/08 від 03.08.2008р.; договір купівлі-продажу №20-10/08 від 29.10.2008р..

Реальність вчинених ТОВ «Сандора»господарських операцій, по яким позивачем понесені витрати на придбання продукції для використання в господарській діяльності, відповідачем не спростовано.

Таким чином, доведений факт придбання ТОВ «Сандора»продукції (овочі, фрукти) по реальним господарським операціям вказує на законність дій позивача при формуванні валових витрат та протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області від 27.09.2010 за №0000482301/0 про визначення ТОВ «Сандора» суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, що є підставою для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Щодо вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2010 за 0000472301/0 про донарахування податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість, суд приходить до висновку про їх безпідставність. Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо визначення зобовязання з податку на додану вартість були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно із п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Бланк податкової накладної, затверджений наказом від 30.05.1997 року №165, передбачає наявність підпису і прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При розгляді справи судом зясовано, що невстановленою особою за період, що був предметом перевірки, від імені ФОП ОСОБА_1 виписувались податкові накладні при здійсненні господарських операцій по постачанню для ТОВ «Сандора»продукції (овочів, фруктів).

Податкові накладні були складені та видані неналежною особою не дійсним платником податку на додану вартість (ФОП ОСОБА_1), що не відповідає вимогам п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 за №233/2037,п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, та приписам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із яких слідує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що господарська діяльність від імені ФОП ОСОБА_1 здійснювалась неуповноваженими на це особами, які мали на меті отримання незаконного доходу, в тому числі за рахунок несплати до бюджету податку на додану вартість.

У випадку, що є предметом судового дослідження, має місце формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(виписані неналежною особою з підробленням підпису), а отже є неналежним підтвердженням права на формування податкового кредиту в контексті імперативних приписів ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Отже, на порушення вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»позивачем в перевіряємому періоді безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним підписаними та виданими неуповноваженою на це особою (не ФОП ОСОБА_1), що підтверджується також висновком почеркознавчого дослідженням фінансових документів, що виписані на імя ФОП ОСОБА_1 від імені ТОВ «Сандора», №5227-5229 від 21.08.2010 та протоколом допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного за ч.3 ст.212 КК України від 10.09.2009.

Доводи позивача, який відповідно до ст.42 ГК України здійснює господарську діяльність на власник ризик, про те, що останній діяв добросовісно і не повинен нести відповідальність за дії контрагента (ФОП ОСОБА_1.), в даному випадку не має правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження, від імені ФОП ОСОБА_1 оформлялись та проводились, в тому числі шляхом підроблення підписів на документах, особами, які не мали відношення до законної діяльності ФОП ОСОБА_1, не можуть вважатися вчиненими від імені ФОП ОСОБА_1, а отже у позивача не має права на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі податкових накладних, виданих та підписаних неуповноваженою на це особою, навіть при добросовісності податкової поведінки позивача, оскільки з врахуванням специфіки податку на додану вартість неможливість в даному випадку формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та підписаних неналежною особою, грунтується на імперативних приписах ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Законодавець повязує виникнення права на відшкодування сплаченого в ціні товару податку на додану вартість з придбанням товару в субєкта господарювання, який є фактичним платником ПДВ, і має право проводити законну підприємницьку діяльність. Придбання товарів в осіб, які не є належними платниками ПДВ, фіктивних підприємств та підприємців, не дає права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за податковими накладними, виданими та підписаними не безпосередньо платником ПДВ або уповноваженою ним особою.

Отже, посилання позивача на те, що підприємство не повинне нести негативні наслідки в звязку з недобросовісністю контрагента - ФОП ОСОБА_1, в випадку, що є предметом судового дослідження, не має правового значення, оскільки фактично господарські операції проводились не з контрагентом - ФОП ОСОБА_1, а з іншою собою, яка діяла від імені ФОП ОСОБА_1, не маючи на те повноважень, а отже не маючи права виписувати податкові накладні, що виключає можливість формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області від 27.09.2010 за №0000482301/0 про визначення ТОВ «Сандора» суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сандора» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний

Постанова оформлена відповідно до ст.163 КАС України та підписана суддею 28.02.2011 року.