Постанова № 14424227, 16.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2011 року Справа № 2а-8399/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Лисенко Є.М.

за участю

представника позивача Караваєва В.С.,

представників відповідача Пікалової С.О., Каптелової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шахта «Перевальська» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 03.11.2010 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахта «Перевальська» (далі - Позивач) звернулось з позовом до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції (далі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 03.11.2010 про донарахування податку на прибуток 5279121,5 грн., з яких за основним платежем - 2778485 грн. та штрафні санкції -2500636,5 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з висновками акту перевірки повноти нарахування, сплати податку на прибуток в якому зазначені порушення позивачем вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не згоден (далі -Закон № 334).

Стверджує, що строки, визначені абзацом «б» п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України №334, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні...

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшую валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення...»

Зазначив, що ухвалою господарського суду Луганської області від 24.07.08р. по справі № 5/124 визнано заборгованість шахти перед ВАТ «Укренерговугілля» за спожиту електроенергію за період з 01.10.07р. по 31.05.08р. в сумі 7599115,52 грн., яка має бути включена в валові доходи на 30-й календарний день із дня прийняття рішення судом, тобто у III кварталі 2008р. у сумі 7599115,52 грн.

Наполягав на погашені зазначеної заборгованості разом з іншою заборгованістю за спожиту у минулих роках електроенергію платіжним дорученням № 613 від 29.05.09р. в загальній сумі 22489000,00 грн. та необхідності віднесення цієї суми до валових витрат у II кварталі 2009р.

Зазначив, що Луганським обласним господарським судом визнано заборгованість шахти перед ВАТ «Укренерговугілля» за спожиту електроенергію у період з 30.06.08р. по 31.07.09р. у сумі 17017517,25 грн. (справа № 13/249 від 03.09.09р.). яка повинна бути включена в валові доходи у IV кварталі 2009р.

Фактично підприємство має збитки, що відображені у рідку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства у 2007-2010р.р. та підтверджені відповідними деклараціями і коригуючими розрахунками. Тому сума валових доходів має бути скоригована на суму валових витрат (збитків).

За 2007 рік неврахована сума збитків складає 3506473 грн., за 2008 рік -9625921 грн., за 2009 рік 370300 грн., усього -13502694 грн.

За IV квартал 2009р. при формуванні річної декларації з податку на прибуток відповідач мав врахувати 13502694 грн. збитків минулих років .

Позивач також не погодився з висновками відповідача викладеними в акті перевірки (сторінка 39 акту) в частині завищення валових витрат у кварталі 2010 р. на підвищеного тарифу в розмірі 76824,69 грн. за договором постачання електричної енергії № 11 від 14.11.2003р. Зазначену позицію обгрнутовував п.5.3 Закону № 334, за якою «не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або рішенням відповідних органів, суду», та листом Міністерства палива та енергетики України Національна комісія регулювання електроенергетики від 2 березня 2010р. № 01/32-0194, 1138/01/17-10 «Про оподаткування зверх нормативних витрат електроенергії у мережах енергопостачальних компаній.»

Зазначає, що у відповіді на заперечення до акту позапланової перевірки ДП «Шахта «Перевальська» від 21.10.10 № 2567/231-26497452 на стор. 11, відповідач посилається на рішення Верховного Суду України від 10.06.2008р. у справі ВАТ «Волиньобленерго» та від 01.09.09р. у справі ВАТ «Запоріжобленерго». Але ж, по - перше, ці постанови стосуються енергогенеруючих компаній, по - друге - у постановах мова йдеться про ... «валові витрати на суму понаднормативних витрат електричної енергії», а не про підвищений тариф щодо споживання, який визначено у договорі між суб'єктами підприємницької діяльності.

Додатково позивач послався на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. № 925/11205, зі змінами та доповненнями від 13.06.07р. № 354:

Відповідь датована 29.10.10р., отримана позивачем з порушенням термінів з вини відповідача 02.11.10р.

З огляду на це позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0000272301/0 від 03.11.2010 р., згідно якого донараховано податок на прибуток 5279121,5 грн., з яких за основним платежем - 2778485 грн. та штрафні санкції - 2500636,5 грн. є недійсним.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому наполягав на правомірності прийняття оскарженого рішення та просив відмовити в задоволені позову (а.с.58-59).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи свою позицію своєчасною сплатою податку на прибуток, та прийняттям відповідачем оскарженого рішення до розгляду заперечень на акт та без врахуванням всіх обставин які мають значення для визначення податкових зобовязань.

Представники відповідача позов не визнали, надали пояснення тотожні даним викладеним в заперечені на позов.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів (а.с.230-231).

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності, державної форми власності (а.с.40-42).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі закон № 509).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

В розумінні ст. 2 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» позивач є платником податку на прибуток (далі - Закон № 334).

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі - Порядок 327).

У період з 28.09.2010 року по 18.10.2010 року уповноваженими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Шахта» Перевальська» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на прибуток та врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р., за наслідками якої складено акт №2567/231-26497452 від 21.10.2010 ( далі -акт № 2567, а.с.69-121).

В акті № 2567 зазначені порушення Позивачем п.п.5.3.5, п.п.5.3 ст.5, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України №334, в результаті чого: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 7 675941 грн., у т.ч. за 3-й квартал 2008 року - в сумі 7 599 116 грн., за 2-ге півріччя 2010р. в сумі 76 825 грн.,занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 4 254 380 грн., у т. ч.: - за З-й квартал 2009р. в сумі 4254380 грн.

Акт № 2567 підписаний уповноваженими особами позивача із зауваженням про неврахування відповідачем рішення суду по справі № 13/651, 2007 року (а.с.114).

В порядку визначеному п.4.4 Порядку № 327, у звязку з незгодою із висновками викладеними в Акті № 2567, позивачем 26.10.2010 року направлені відповідачу заперечення на Акт (а.с.66-68).

В триденний строк встановлений п. 4.4 Порядку № 327 Відповідачем було розглянуто заперечення позивача на акт, про що останній був повідомлений листом від 29.10.200 року, отриманим позивачем 02.11.2010 року (а.с.123-149).

Посилання позивача на порушення відповідачем його прав щодо особистої участі у розгляді заперечень, суд оцінює критично, оскільки на вимогу п.4.4. Порядку № 327, позивачем не надано відповідне письмове звернення до відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем порядку розгляду заперечень на Акт № 2567.

З урахуванням заперечень позивача на акт №2567, висновки акту перевірки відповідачем щодо встановлених порушень з боку позивача викладені в наступній редакції: порушені п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5; гі.6.1 ст.6, п.п.12.1.5 п.12,1 ст.12 Закону України № 334 в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 7675941 грн., в т.ч. 3 квартали 2008р. - 7599116 грн., 2008р. - 7599116 грн., півріччя 2010р.-76825 грн.;

знижено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 9039751 грн., в т.ч. 1-й квартал 2008р. - 3506473 грн., півріччя 2008р. - 3506473 грн., 3 квартали 2008р. - 3506473 грн., 2008р.- 3506473 грн.;

1-й квартал 2009р. - 5533278 грн., півріччя 2009р. - 5533278 грн., 3 квартали 2009р.; - 5533278 грн., 2009р. - 5533278 грн.

занижено податку на прибуток в сумі 2778485 грн., в т.ч. 2009р. - 2778485 грн. (а.с. 133,134).

Згідно із п. п. «б» пункту 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акту перевірки від 21 жовтня 2010 року № 2567/231-26497452 з урахуванням заперечень Позивача від 29.10.10 №7762/10, відповідачем 03.11.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 5279121,50грн., у т.ч. основний платіж - 2778485,00грн. та штрафна санкція - 2500636,60грн. (а.с.122).

З пояснень позивача убачається отримання оскарженого повідомлення рішення 03.11.2010 року.

Згідно п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України № 334 « платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису».

На підставі Договору від 14.11.2003р. № 11 та Додаткових угод від 27.12.2007р., від 01.10.2009р. року, від 14.11.2003р. ДП „Шахта „Перевальська" , позивач отримував електричну енергію від ВАТ Укренерговугілля» в особі Луганської філії, правонаступником якого є ЛФ ДП „Регіональні електричні мережі» (а.с.13-29).

Пунктом 4.4.2 п.4.4 Договору від 14.11.2003р. № 11 „Про постачання електричної енергії" передбачена „Відповідальність споживача": „за перевищення договірних величин споживання енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує постачальнику кратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Відповідно різниця фактично спожитої та договірної величин складає 76 824,69грн. (а.с.15).

У сторін відсутні зауваження щодо перевищення договірних величин та їх вартості, існує суперечності щодо наслідків наявності перевищення.

Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику (далі Закон № 575) споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої договірної величини.

З точки зору Закону № 575 - перевищення договірної величини електроенергії розглядається як правопорушення, до якого застосовуються відповідні санкції, які сплачені додатково та в обовязковому порядку споживачами за споживання електричної енергії зверх договірних величин, у відповідності з нормами Господарського кодексу України відносяться до категорії штрафних санкцій.

Тому, у випадку коли споживач зобов'язаний сплатити перевищення договірних величин споживання електроенергії в розмірі двократної вартості фактично споживчої та договірної величини електроенергії, то структура такого платежу частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка є штрафом за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України).

Виходячи з наведених норм та приписів ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", передбачена вказаною статтею санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини четвертої ст. 231 Кодексу розмір санкції може бути встановлено у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином санкції, передбачені ч.4 та ч.5 ст. 26 Закону 575 кореспондуються зі статтям 230 та 231 Кодексу за підставами застосування, видом і методом визначення розміру таких санкцій, а саме:

- встановлюються в грошовому виразі;

- застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання договірних величин споживання);

- визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.07.2008 року по справі № 5/124 визнано заборгованість позивача перед ВАТ «Укренерговугілля» в особі «Регіональні електричні мережі» у тому числі за спожиту електроенергію за період з 01.10.07 по 31.05.08 в сумі 7 599 115 52 грн. (а.с.190).

Сторонами визнано набрання чинності зазначеного рішення та включення зазначеної суми до загальної суми боргу за рішенням.

В розумінні ч.1 ст. 72 КАС України рішенням господарського суду Луганської області від 24.07.2008 року по справі № 5/124 встановлена наявність заборгованості позивача за спожиту електричну енергію. Зазначений факт визнаний сторонами.

Така заборгованість на підставі п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України № 334 повинна бути включена в валові доходи на 30-й день прийняття рішення судом, тобто у III кварталі 2008р. в сумі 7 599 115,52 грн.

Платіжним дорученням № 613 від 29.05.09р. позивачем були перераховані кошти в рахунок погашення заборгованості за минулі роки у сумі 22489000,00 грн. з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 749 від 18.08.2005 року та п.5 ст. 6 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» ( далі - платіжне доручення №613, а.с.11).

Постановою Кабінету Міністрів № 749 був затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості, направлених на погашення заборгованості за спожиту у минулих роках електричну енергію державними вугледобувними підприємствами.

Статтею 6 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік визначені джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів.

Позивач стверджував, що рішенням суду від 24.07.2008 року зафіксовано сальдо заборгованості станом на 24.07.08р. - 7599115,52 грн., та з посиланням на п.п. 12.1.5 п.п. 12.1 ст. 12 Закону України № 334 наполягав на необхідності віднесення у валові витрати суми в розмірі 7599115,52 грн.(а.с. 4).

Згідно з актами звірок розрахунків за серпень 2009 року та березень 2009 року, підписаними уповноваженими особами позивача, заборгованість позивача перед ВАТ «Укрєнерговугілля» за період з 01.06.2008 року по 31.07.2009 року складає 17017517,25грн., з яких за активну електричну енергію 16911640,34 грн., за перетікання реактивної енергії 105876,91 грн.(а.с.199-202, 225, 226).

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.09.2009 року стягнута з позивача заборгованість за електричну енергію в сумі 17017517,24грн., з яких за активну електричну енергію 16911640,34грн., за перетікання реактивної енергії 105876,91грн. (а.с.191).

Збільшення валових витрат на суму такої заборгованості можливе лише при погашені заборгованості у наступних податкових періодах.

Листом № 1886 від 27.04.2010р. ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії повідомила про отримання від позивача за платіжним дорученням № 613 від 29.05.09 заборгованість за спожиту у минулих роках електроенергію у сумі 22 489 000,00 грн. (а.с.60). В зазначеному листі зазначено про підтвердження даного порядку погашення заборгованості неодноразово підписаними актами звірки сторонами.

Відповідно до термінів виникнення заборгованості позивача перед ЛФ ДП «Регіональні електричні мережі» за договором № 11 зазначений лист кореспондується з актами звірки рішенням господарського суду та свідчить про погашення заборгованості яка виникла з 2003р. по 2007р.

Зазначені обставини кореспондуються з твердженнями відповідача та розрахунками погашення кредиторської заборгованості, та свідчать про погашення позивачем п платіжним дорученням № 613 заборгованості яка мала місце в минулі - 2003-2006 роки, та не були погашені борги 2007-2008 років.

Отже, за перевіряємий період з 01.10.2007р. по 31.05.2008р. заборгованість склала 7 599 115,52 грн., (в т.ч. за поставлену активну електроенергію - 7 484 330,58 грн., за реактивну електроенергію - 114 784,94 грн. ).

Заборгованість мала бути включена в валові доходи у III кварталі 2008 року, про що фактично позивач не заперечує.

Згідно з абз. 4 п. «б» п.п.12.1.5 якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Таким чином заборгованість за перевіряємий період з 01.10.2007р. по 31.05.2008р. в сумі 7 599 111 (в т.ч. за поставлену активну електроенергію - 7484330,58 грн. та за спожиту електроенергію - 114784,94 грн.) не є сплаченою платіжним дорученням № 613 від 29.05.20, відповідно зазначена заборгованість не повинна збільшувати валові витрати у II кварталі 2009р.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблено висновок про порушення позивачем п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України № 334 в частині не збільшення валових доходів на суму заборгованості 7 599 115,52грн. та завищені від'ємного значення об'єкта в сумі 7 599 116 грн. у 3-му кварталі 2008р.

Як зазначено вище, Господарським судом Луганської області було винесено рішення 03.09.2009р. № 13/249 про стягнення заборгованості з ДП «Шахта «Перевальська» на користь «Укренерговугілля» за спожиту електроенергію у сумі 17 017 517,25 грн.

Таким чином з урахуванням вимог п.п.12.1.5 п.12.1. ст. 12 Закону України № 334 заборгованість в сумі 17017 517 грн. мала бути включена в валові доходи за період 2009 року.

Перевіркою відповідача встановлено відсутність у рядку 05 Декларацій з податку на прибуток підприємств з урахуванням уточнюючих розрахунків за період 2008-2010 будь-яких показників, що в свою чергу підтверджується даними зазначеним в деклараціях та визнається позивачем (а.с.43-46, 192).

Таким чином, позивач не включив у валові доходи за період 2009р. заборгованість в сумі 17 017 517 грн., в наслідок чого помилково визначив у Декларації 2009 року суму збитків, що призвело до заниження обєкта оподаткування з податку на прибуток.

З урахуванням викладеного, твердження Позивача про коригування валових доходів на суму валових витрат з причин отримання збитків у 2009 році є необґрунтованим, так як у даному періоді має місце прибуток, а не збитки.

Вирішуючи питання стосовно завищення позивачем у 2010 році валових витрат на суму 76 824,69 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.

Таким чином частина підвищеної плати за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яка відповідає штрафній санкції за таке перевищення, не підлягає включенню до складу валових витрат платників податку - споживачів електричної енергії.

Судом встановлено, що в порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 334 сума сплати за перевищення договірної величини споживання електроенергії у травні 2010р. у розмірі 76 824,69 грн. віднесена до складу валових витрат у 1-му півріччі 2010р.

Таким чином на порушення п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 334 до складу валових витрат необґрунтовано віднесено валові витрати в сумі 76 824,69 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позиціє викладену в листі на адресу Голови Верховного Суду від 02.03.2010 року, оскільки зазначений лист не є нормативним документом або податковим розясненням в розумінні Закону України № 2181 (а.с.182).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок експерта № 211 від 23.11.2010 року, оскільки експертиза виконана в межах іншої справи та не оцінена уповноваженим органом як відповідний доказ. (а.с.178-181).

Приймаючи до уваги прийняття відповідачем оскарженого рішення на підставі та в межах наданих повноважень, з дотриманням встановленого порядку, на підставі встановлених порушень з боку позивача, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та не

підлягаючими задоволенню.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Державного підприємства «Шахта «Перевальська» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 03.11.2010 р. відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 березня 2011 року.

Суддя С.М. Чиркін