Постанова № 14424204, 23.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2011 року Справа № 2а-1557/11/1270 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Амадеус Альянс» про стягнення податкової заборгованості, - В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Амадеус Альянс» про стягнення податкової заборгованості.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Приватне підприємство «Амадеус Альянс» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДШ м. Луганська. Станом на 26 січня 2011 підприємство має заборгованість перед бюджетом у розмірі 1973 грн., у тому числі: з податку на додану вартість - 1936 грн., з податку на прибуток у розмірі 37 грн.

Тому позивач просив стягнути з Приватного підприємства «Амадеус Альянс» податковий борг в сумі 1973 грн. шляхом звернення стягнення на активи.

Ухвалою суду від 23.02.2011 року справу призначено до розгляду у скороченому провадженні.

12 березня 2011 року на адресу суду повернуто конверт з позначкою за закінченням терміну зберігання. Зазначену обставину суддя розцінює як відмову від одержання судової повістки.

Згідно ст. 37 КАС України особа, яка відмовилася одержати повістку , вважається такою, що її повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлено, що Приватне підприємство «Амадеус Альянс» зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 02.02.2009, Свідоцтво №485325

Відповідач як платник податків знаходиться на обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську.

Згідно розрахунку податкового боргу станом на 26.01.2011 за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 1973,00 грн., у т.ч.: з податку на додану вартість у розмірі 1936 грн., з податку на прибуток у розмірі 37грн.

Заборгованість відповідача перед бюджетом утворилась внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань з вказаних податків та підтверджується податковими деклараціями та податковими повідомленнями рішеннями.

З метою погашення вищезазначеної податкової заборгованості на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога № 1/3111 від 04.12.2009 року, яку у звязку з неможливістю вручення було розміщено на дошці податкових оголошень та вона вважається врученою з дня її розміщення - з 23.03.2009 року, про що свідчить акт про неможливість вручення від 23.03.2009 року.

Також на адресу відповідача була направлена друга податкова вимога № 2/987 від 19.04.2010 року, яку у звязку з неможливістю вручення було розміщено на дошці податкових оголошень та вона вважається врученою з дня її розміщенню - з 25.11.2010 року, про що свідчить акт про неможливість вручення від 25.11.2010 року.

27.12.2010 позивачем прийнято рішення №302 про стягнення коштів та продаж інших активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу.

До теперішнього часу відповідачем не сплачено податковий в сумі 1973,00 грн.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати податків виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суддя приходить до висновку, що в даному випадку при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості слід застосовувати саме норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування ” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону, податкове зобов'язання (зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту пп.5.2.1. п.5 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181- III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 Закону України №2181, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 вказаного пункту.

Згідно п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 (далі Закон № 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання протягом десяти, календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до п.п 5.4.1 .п. 5.4. узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку податковий борг з узгодженого податкового зобовязання у розмірі 1973,00 грн. не сплатив, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми податкового боргу визнаються суддею обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Враховуючи те, що Податковим Кодексом України, що набув чинності з 01 січня 2011 року, визначені джерела погашення податкового боргу платників податків, суддя приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо способу виконання судового рішення слід застосовувати норми Податкового кодексу України.

Так п.п.87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З урахуванням того, що Податковим кодексом України не передбачено погашення податкового боргу за рахунок активів платника податків, суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Приватного підприємства «Амадеус Альянс» заборгованості з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 1973 грн. за рахунок майна платника податків.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 112, 158-163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Амадеус Альянс» про стягнення податкової заборгованості задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Амадеус Альянс» (код ЄДРПОУ 36323646) на користь Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 1973 грн. (одна тисяча девятсот сімдесят три гривні) за рахунок майна платника податків.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає

СуддяС.В. Борзаниця