Постанова № 14424195, 21.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Справа № 2а-1946/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ципко О.В.,

при секретарі судового засідання: Бородіній І.Ю.,

за участю представників:

від позивача Бондаревої І.М. (довіреність № 14-368д),

від відповідача Домніної М.В. (довіреність № 4 від 04.01.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Свердловантрацит» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій щодо відмови про включення податкових накладних до складу податкового кредиту протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

3 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов від державного підприємства «Свердловантрацит» (далі ДП «Свердловантрацит») до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі ДПІ в м. Свердловську Луганської області), в якому позивач просив визнати протиправними дії податкового органу щодо відмови про включення податкових накладних № 45 від 31.10.2007 року та № 53 від 30.11.2007 року до складу податкового кредиту та зобовязати відповідача включити зазначені податкові накладні до складу податкового кредиту.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 01.02.2011 року підприємство направило ДПІ в м. Свердловську Луганської області уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року з метою включення податкових накладних № 45 від 31.10.2007 року та № 53 від 30.11.2007 року, отриманих 05.05.2010 року поштою від ПП «Капрем», до складу податкового кредиту. Оплата за виконанні роботи позивачем здійснювалась 28.07.2009 р. у сумі 10395,60грн. та 31.07.2009 р. в сумі 30000 грн., але податкові накладні надійшли лише у травні 2010 року, у звязку з чим податковий кредит не був сформований та відображений у декларації по ПДВ за жовтень і листопад 2007 року. ДПІ в м. Свердловську Луганської області уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року не визнала як податкову звітність та відхилила її через порушення заповнення, встановлених Податковим кодексом України, який вступив в дію з 01.01.2011 року. З такими діями відповідача позивач не згоден, оскільки відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент здійснення правовідносин між сторонами, дата виникнення права платника податків на податковий кредит визначається по даті здійснення першої з подій: списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів або одержання податкової накладної, яка посвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг). Саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. За таких обставин позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що уточнюючий розрахунок за травень 2010 року не визнано податковою інспекцією, як податкова звітність, оскільки пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, які належать до великих, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Всупереч вимогам діючого законодавства ДП «Свердловантрацит» уточнюючий розрахунок подано поштою.

Абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. При цьому, позивачем було включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які виписані 31.10.07 та 30.11.07, без дотримання строку на здійснення зазначеного уточнення. Позивач не отримавши податкові накладні, але оплативши товари (послуги) та отримавши їх, мав право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту з доданням до заяви копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Саме таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів та інші. Тобто до функцій податкової інспекції, на думку відповідача, не входить включення податкових накладних до складу податкового кредиту. Натомість, саме до обов'язків платника податків належить ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДП «Свердловантрацит» згідно із свідоцтвом про державну реєстрацією юридичної особи серії А01 № 352382 зареєстровано 24.04.2003 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області (а.с. 7), має ідентифікаційний код 32355669, включено до ЄДРПОУ, про що свідчить довідка АБ № 068917 (.с. 6) та має статус юридичної особи. Крім інших, має відокремлений підрозділ «шахта «Харківська», який згідно довідки № 149 включений до ЄДРПОУ, має ідентифікаційний код 26350016 без права юридичної особи (а.с. 9).

Судом встановлено, що 28.09.2007 року між ДП «Свердловантрацит» та ПП «Капрем» було укладено догорів підряду № 4586/9-07. Строк виконання робіт вересень-жовтень 2007 року, з оплатою вартості робіт у сумі 48230,40 грн.(а.с. 31-32).

У жовтні та листопаді 2007 року між сторонами договору підряду були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 23-30).

Платіжними дорученнями № 6673 від 28.07.2009 р. і № 6734 від 31.07.2009 р. була здійснена оплата за ремонтні роботи згідно договору підряду № 4586/9-07 у розмірі 10395,60 грн. та 30000,00 грн. (а.с. 21-22).

Як вбачається з пояснень представника позивача, 05.05.2010 року ДП «Свердловантрацит» були отримані податкові накладні № 53 від 30.11.2007 року та № 45 від 31.10.2007 року, що підтверджується відбитком штампу з одним вхідним номером 102 та копією конверту від адресата ПП «Капрем» (а.с.15-17). Книги вхідної кореспонденції позивач суду не надавав.

01.02.2011 року ДП «Свердловантрацит» із супровідним листом № 45/69 направило до ДПІ в м. Свердловську Луганської області уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року, оскільки підприємством були отриманні поштою в травні 2010 р. податкові накладні № 45 від 31.10.2007 року та № 53 від 30.11.2007 року від ПП «Капрем» (а.с. 12-14).

07.02.2011 року ДПІ в м. Свердловську Луганської області листом (вих. № 1723/15) уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року повернула позивачу і не визнавши його як податкову звітність, оскільки уточнюючий розрахунок в порушення п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України поданий не в електронному вигляді. Разом з цим, позивачем було пропущено строк, встановлений абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних датованих 31.10.2007 року та 30.11.2007 року і позивач не подавав податковому органу заяву зі скаргою на постачальника, який затримував податкові накладні (а.с. 11).

Підпунктом. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168, який діяв на момент складання податкової накладної, передбачено, що податкова накладна видається платнику податку, якій поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. При цьому ДП «Свердловантрацит» до ДПІ в м. Свердловську Луганської області заяви зі скаргою на постачальника ПП «Капрем» не надавав. Разом з тим, документальне підтвердження причин затримки в отриманні податкових накладних, виписаних у 2007 році, суду під час судового засідання позивачем надано не було.

Судом встановлено, що постачальником ПП «Капрем» були виписані податкові накладні відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168 по першій події для робіт (послуг) по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку, а саме: після підписання актів приймання виконанних підрядних робіт 31.10.2007 року та 30.11.2007 року (а.с. 15, 16). Проти цього факту представник позивача в судовому засіданні не заперечував.

Відповідно п.п. 1.5, 1.6 ст. 1 Закону України №168 звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168 визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України №168 відображення як податкових зобовязань, так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватися саме за звітний період, в якому ці податкові зобовязання та право на податковий кредит виникли.

Суд вважає, що визначення податкового кредиту як право, а не обовязок платника податку зменшити податкове зобовязання звітного періоду, передбачає, що саме в звітному податковому періоді він може скористатися цим своїм правом при підставах, які зазначені в законі. Такими підставами є відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 вимагає від платника податку, якій бажає скористатися правом на податковий кредит в звітний період, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одне не позбавлений права на податковий кредит та зазначення його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для зясування та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою господарською операцією. У вказаний спосіб норми Закону України №168 з одного боку захищають платника податків, якій має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст. 7 виникають податкові зобовязання з цього податку, та якій у момент виникнення таких податкових зобовязань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

Суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що наявність права на податковий кредит Закон України №168 не повязує з наявністю скарг на постачальника, що подання скарги є правом платника податку, що не можна розуміти як обовязок, оскільки Закон України №168 дійсно надає платнику податку право на подання скарги на постачальника, але відповідно до вимог Закону це є обовязковою умовою, якщо платник податку хоче скористатися своїм правом на податковий кредит в звітному податковому періоді, коли це право виникло.

Позивач не спростовує той факт, що постачальником ПП «Капрем» були виписані податкові накладні № 45 від 31.10.2007 року та № 53 від 30.11.2007 року відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України №168 по першій події по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку, тобто своєчасно, а тому ДП «Свердловантрацит» при бажанні скористатися своїм правом на податковий кредит міг отримати їх своєчасно та відобразити у відповідному звітному періоді.

Натомість, саме до обов'язків платника податків належить ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів ( п.п.16.1.2 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України).

Так, пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків. передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки. встановлені цим Кодексом.

Випадки визначення грошового зобов'язання контролюючим органом регламентовано Податковим кодексом України, а саме п. 54.3 ст.54 Кодексу.

Зазначена стаття не містить повноважень податкового органу на формування податкового кредиту платника податків.

Таким чином, вимога ДП «Свердловантрацит» щодо зобов'язання ДПІ в м. Свердловську включити відповідні податкові накладні до складу податкового кредиту платника податків не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки законом не встановлено обов'язку контролюючого органу формувати податковий кредит платника податків, тому у суду відсутні підстави визнавати протиправними таки дії ДПІ в м. Свердловську, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд дійшов наступного.

Обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає таким, що не відповідає змісту повноважень податкових органів.

Так, статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, так статтею 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, не може вчиняти дії право на які прямо передбачено за платником податків, тобто за підприємством.

Тому, такий спосіб захисту порушеного права, як визнання дій ДПІ в м. Свердловську Луганської області які полягали у відмові позивачу включити податкові накладні до складу податкового кредиту протиправними та зобовязати його вчинити ці дії, застосовуватись у даному випадку не можуть, внаслідок чого, у задоволенні позову слід відмовити також і в силу невірно обраного позивачем способу захисту свого порушеного чи оспорюваного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідач довів правомірність своїх дій які полягали у відмові включити відповідні податкові накладні до складу податкового кредиту, а тому позовні вимоги державного підприємства «Свердловантрацит» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні позовних вимог державного підприємства «Свердловантрацит» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання дій щодо відмови про включення податкових накладних до складу податкового кредиту протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 березня 2011 року.

Суддя О.В. Ципко