Постанова № 14424176, 11.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2011 року Справа № 2а-71/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Агевича К.В.,

при секретарі Ворошило О.Є.,

за участю сторін:

представника позивачаКурілов А.П.

представника відповідача

Державної податкової інспекції

в Жовтневому районі у м. ЛуганськуГузій Ю.С.

Головного управління Державного казначейства

України в Луганській області Вандишева Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” (далі позивач) до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - відповідач 3) про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1587,97 грн., -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області.

В обґрунтування позову вказав, що згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування і прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету.

Як платник податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” 08.09.2010 подало до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, якою визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 1587,97 грн.

08.10.2010 Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку (камеральну) позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за липень 2010 року, за результатами якого складено довідку № 1523/160/13396548/419.

Податкових повідомлень рішень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” за результатами перевірки задекларованого бюджетного відшкодування суми заявленої в податковій декларації за серпень 2010 року не виносилось. Отже, сума бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 1587,97 грн. є підтвердженою та підлягає відшкодуванню.

На день предявлення позову заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування по ПДВ за серпень 2010 року не відшкодована.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічно позовній заяві та просив задовольнити позов.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні, підтримав надані суду заперечення, зазначив, що заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у розмірі 1587,97 грн. не можливо підтвердити у звязку з неотриманням відповідей по запитам про надання відомостей щодо постачальника та неотриманнням результатів зустрічної перевірки. Крім того, представник відповідача вважає, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету.

Представник відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області у судовому засіданні надав заперечення в яких суду пояснив, що відшкодування податку на додану вартість відповідно до діючого законодавства органами державного казначейства можливе лише за наявності відповідних вісновків податкових органів або за рішенням суду і на день розгляду даної справи таких документів до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило, тому не має підстав до відшкодування зазначеної позивачем суми.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17148574 виданого 14.02.2001 державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліанга» зареєстроване, як платник податку на додану вартість та йому присвоєно індівідуальний податковий номер юридичноїособи 133965412344.

08.09.2010 позивачем до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську була подана податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року, якою визначено загальну суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 1587,97 грн. (код рядка 25, 25.1). (а.с. 07-08).

Сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені копіями податкових накладних, фіскальними чеками (а.с.69-70), виданими 15.07.2010 та 16.07.2010 ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010 року підтверджена Актом від 10.02.2011 № 202/23-217/13396548 «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010 по 31.08.2010, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів: за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 по 30.07.2010»(а.с.53-68).

Висновками Акту встановлено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 1458 грн., що повязано з неотриманням результатів зустрічної перевірки основного постачальника на дату складання Акту, а також встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97 ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2010 року на суму ПДВ 130 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильного визначення суми податкових зобовязань та податкового кредиту.

При позитивному значені суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має відємне зачення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за серпень 2010 року у розмірі 1587,97 грн. підтверджена актом про результати виїзної позапланової перевірки від 10.02.2011 № 202/23-217/13396548 та первинними фінансовими документами по контрагентам позивача, які були перевірені під час проведення перевірки фахівцями ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську та додані позивачем до матеріалів адміністративної справи.

Представником 1-го відповідача під час судового засідання підтверджено, що позивач правомірно визначив у податковій декларації за серпень 2010 року суму бюджетного відшкодування, яка була перевірена під час невиїзної (камеральної) перевірки первинними документами по господарським операціям з контрагентами позивача. Дані первинні документи були надані позивачем до суду у повному обсязі.

Також судом було встановлено та не заперечується сторонами, що за результатами невиїзної (камеральної) перевірки 1-м відповідачем не було прийнято податкового повідомлення рішення, а тому не було встановлено факту за яким позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2010 року.

Як вбачається з пояснень представника 1-го відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неотримання результатів перевірок.

Але суд, зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок постачальників.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів відповідачем у судовому засіданні не надано.

Таким чином, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару по ланцюгам постачання, по яким на даний час проводяться відповідні перевірки, не ґрунтуються на нормах Закону про ПДВ.

Так, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками по ланцюгам постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

Крім того, суд вважає, що законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, а тому у межах спірних відносин у податкового органу відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування, яке рахується у складі бюджетної заборгованості.

З огляду на вищевказане, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” по відшкодуванню суми податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв'язку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що 1-м відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо неможливості підтвердити суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення суми з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1587,97 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1587,97 грн. (одна тисяча пятсот вісімдесят сім грн. 97 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліанга” судові витрати у розмірі 102 грн. (сто дві грн.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 15 березня 2011 року.

СуддяК.В. Агевич