Постанова № 14424118, 10.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2011 року Справа № 2а-9164/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Лисенко Є.М.

за участю:

представника позивача Берест Н.С.

представника третьої особи Андраханова В.І.

представник відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до Приватного підприємства «КФ «Парадігма» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - позивач) звернулась з позовом до Приватного підприємства «КФ «Парадігма» (далі 1-й відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" (далі 2-й відповідач) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Ухвалою суду від 09.02.2011 за клопотанням сторін замінено 2-го відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" на третю особу на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат» (далі - третя особа).

В обґрунтування позову зазначив, що 01.02.2009 року між третьою особою (покупцем) було укладено договір № 01/02-09 з відповідачем ( продавцем) в особі керівника ОСОБА_4 на придбання картонно-паперової продукції у кількості та асортименті згідно з Додатками до Договору, які є невід'ємними частинами.

Послався на нікчемність зазначеного правочину, оскільки керівник підприємства ПП «КФ «Парадігма» зареєстрував підприємство на прохання малознайомого «ОСОБА_5, без мети зайняття підприємницькою діяльністю. Після реєстрації підприємства реєстраційні та статутні документи з печаткою підприємства, ОСОБА_4 передав «ОСОБА_5» та більше його не бачив, відповідно угоди та податкові накладні не підписував. Вироком суду директора ПП „КФ „Парадігма" - ОСОБА_4 було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України "Фіктивне підприємництво", що є підставою для стягнення коштів на користь держави за нікчемним правочином.

З посиланням на вимоги ч.4.ст.72 КАС України наполягав на обовязковості для адміністративного суду вироку суду в кримінальній справі.

Зазначив, що відповідачем у деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2009 року не заявлені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з третьою особою на загальну суму 635209, 52 грн. у т.ч.: за листопад 2009р. - 603613,52 грн.; за грудень 2009р. - 31596,00 гривень. В ході перевірки було встановлено, що ТОВ „Луганський гофротарний комбінат" зараховувались кошти з метою заниження об'єкту оподаткування та привласнення коштів бюджетного фонду у вигляді несплаченого податку на додану вартість, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З посиланням на вимоги статей 207, 208 ГК України, статей 215, 228 ЦК України вважав правочин нікчемним та просив стягнути з приватного підприємства „КФ „Парадігма" на користь держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків отримані за угодою від 01.02.09 № 01/02-09 кошти у сумі 17 821 129,00 гривень.

Представник відповідача заперечень проти позову не надав, в судове засідання 10.03.2011 року не прибув, про час розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

З урахуванням думки учасників, вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Третя особа вважала позовні вимоги не обгрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, тотожні даним викладеним в позові.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів та пояснень.

Заслухавши представника позивача та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, субєкта господарської діяльності, приватної форми власності (т.1 а.с.12-15).

Третя особа зареєстрована в якості юридичної особи, субєкта господарської діяльності (т.1 а.с.6-11).

22 вересня 2010 року позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ „Луганський гофротарний комбінат" з питання повноти обчислення та достовірності нарахування податку на додану вартість за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з Приватним підприємством „КФ „Парадігма", за результатами якої було складено акт від 22.09.2010р. № 1174/08-1/30642763 (далі - акт № 1174, т.1 а.с.17-34).

У висновках акту № 1174 зазначено про порушення третьою особою вимог закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження податку на додану вартість та завищення відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту (т.1 а.с.34).

В ході перевірки було встановлено, що 14.07.2008р. виконавчим комітетом Луганської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи ПП „КФ „Парадігма", ідентифікаційний код -36006761, про що до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №13821020000015151, місцезнаходження підприємства: м. Луганськ, вул. Днєпровская, 53 а, засновником та директором підприємства значиться ОСОБА_4

Згідно податкової звітності відповідача позивач наполягав, що у останнього відсутні основні засоби, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби для здійснення фінансово - господарської діяльності, повноваження директора та головного бухгалтера виконує 1 особа.

З повідомлення № 33530/29-005 від 15.09.2008 року та актів складених посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську від 03.09.2009 № 1147/23-709/36006761, від 23.09.2009 №1379/23-709/36006761 та актом виходу від 14.08.2009 № 649, убачається, що ПП „КФ „Парадігма" не знаходиться за юридичною адресою (а.с.38,142-148).

01 лютого 2009 року між третьою особою (покупцем) було укладено договір № 01/02-09 з відповідачем ( продавцем) в особі керівника ОСОБА_4 на придбання картонно-паперової продукції у кількості та асортименті згідно з Додатками до Договору, які є невід'ємними частинами (т.3 а.с.94-107).

Від імені відповідача за період з 08.02.2009р. по 02.12.2009р. було виписано податкові накладні на загальну суму 20623103,32 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 3437183,84 грн. Позивачем відображений перелік податкових накладних в акті № 1147 (т.1 а.с.20-28) та надані копії зазначених накладних до матеріалів справи (т.1 а.с.198-250, т.2 а.с.1-139).

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 ( справа № 1-887, 2010 рік) було засуджено директора ПП „КФ „Парадігма" за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України "Фіктивне підприємництво" (т. 1, а.с.35-37).

Допитаний в якості підсудного по кримінальній справі ОСОБА_4 вину у скоєні зазначеного злочину визнав (т.1 а.с.37).

За твердженням позивача вищевказані обставини підтверджують укладання відповідачем правочину, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, що у свою чергу тягне за собою визнання їх нікчемними та відповідно застосування наслідків нікчемності.

Відповідно до ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 суд оцінює з урахуванням вимог ст. 72 КАС України та обєктивної частини ст.205 КК України, яка передбачає фіктивне підприємництво як створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. При цьому суд приймає до уваги відсутність у зазначеному вироку даних про сукупні злочини з метою прикриття яких здійснюється фіктивне підприємництво, що є необхідним для визнання угод нікчемними.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 встановлений факт фіктивного підприємництва з боку діючого на той момент керівника відповідача у 2008 році.

Зазначений вирок не містить будь-яких даних щодо протиправності дій у період з 01.02.2009р. по 02.12.2009р.

Таким чином позивачем не надано даних щодо протиправних дій ОСОБА_4 у 2009 році.

Суд не приймає до уваги твердження третьої особи щодо підтвердження дійсності зазначеної угоди згідно з рішенням Господарського суду від 10.01.2011 року, оскільки даним рішенням встановлювались інші обставини, які не є предметом спору по даній справі (т.1.а.с.172-174).

Суд не приймає до уваги висновки почеркознавчого дослідження від 04.08.2010 року (т.1 а.с.71-105), висновок експерта № 8 від 19.01.2011 року (т.3 а.с.122-147), в частині встановлення особи, яка підписувала податкові накладні, оскільки правомірність підписання зазначених податкових накладних не є предметом по даній справі, та зазначені дослідження не призначались в рамках даної адміністративної справи, відповідно повинні оцінюватись органом який призначив.

З тих самих підстав суд не приймає до уваги висновки економічної експертизи № 10 від 19.01.2011 року, проведеної в межах кримінальної справи по якій не прийнято рішення місцевим судом (т.3.а.с.108-121).

Як зазначено у частині другій статті 215 Цивільного Кодексу України, визнання нікчемних угод недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, зазначена стаття Цивільного Кодексу України не передбачає стягнення коштів в доход держави.

Згідно з п. 11, ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби надано право направлення до судових органів позовів про стягнення за нікчемними угодами отриманих грошових коштів без установлених законом підстав.

Частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемним правочином за своєю сутністю є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України, - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Таким чином, санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Обов'язок сплачувати відповідні податки встановлений законодавством України і не залежить від змісту угоди. Порушення вимог податкового законодавства може бути підставою для притягнення особи, що його припустила до відповідальності, встановленої законодавством.

Відповідно до положень Цивільного Кодексу України, недійсною визнається угода, яка укладена з метою, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства.

З огляду на це податковий орган повинен довести у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення безпосередньо спірної угоди, а також вину сторони у формі умислу.

Позивачем не доведено наявність наміру у обох сторін.

Крім цього позивачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Представником позивача у судовому засіданні не доведено правомірності заявлених позовних вимог, у звязку з чим, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується у звязку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до Приватного підприємства "КФ "Парадігма" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином в сумі 17821129 грн. відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2011 року.

Суддя С.М. Чиркін