Постанова № 14424105, 11.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2011 року Справа № 2а-1050/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Захарової О.В.

при секретарі:Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача:Шамкій В.М. (довіреність №1-3/3д від 24.12.2009)

представника відповідача

та третьої особи:ОСОБА_2 (довіреність №103 від 13.01.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ №765988 від 04.01.2011, винесену заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позову позивач зазначив таке.

21 січня 2011 року до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» надійшла постанова Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції серії АВ №765988 від 04.01.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В порушення вимог ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в оскаржуваній постанові державним виконавцем підставою для звернення стягнення на майно вказано не на відсутність коштів у боржника, а на завершення дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу та несплати у добровільному порядку боржником суми боргу.

Частина 8 ст. 50 Закону передбачає, що стягнення на майно боржника звертається у розмірах і обсягах необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Державним виконавцем не вказано на яку суму боргу арештовано майно, а вказано, що арешт накладається на все рухоме та нерухоме майно, що належить ДП «Ровенькиатрацит», код ЄДРПОУ, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена з порушенням ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», якою забороняється примусова реалізація майна державних підприємств, як частини здійснення процедури по стягненню майна боржника, то і арешт майна, який тягне його примусову реалізацію, на думку позивача теж повинен бути заборонений.

Представник відповідача та третя особа у справі у судовому засіданні позов не визнав, проти позову заперечував, посилаючись на те, що у відділі на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №1 від 02.10.2003 (кількість виконавчих проваджень 1046) про стягнення з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь різних стягувачів боргу на загальну суму 53871 053, 00 грн.

Державне підприємство «Ровенькиантрацит» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, тому всі виконавчі провадження, які входять до зведеного були зупинені на підставі п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

01.01.2011 термін процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV сплив, тому у відповідності до ст. 55 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження АА№475072 від 04.01.2011. Арешт був застосований для забезпечення збереження майна боржника.

31.01.2011 у відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2940-VІ, опублікованому в газеті «Голос України» №17 від 29.01.2011, термін дії погашення заборгованості подовжено до 01.01.2013, тому всі виконавчі провадження були зупинені відповідно до п. 15 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника не знімається.

Вважав дії Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції щодо накладення арешту на все майно позивача правомірними.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №1 від 02.10.2003 (кількість виконавчих проваджень 1046) по примусовому виконанню судових рішень по стягненню з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь різних стягувачів боргу на загальну суму 53 871053, 00 грн.

04 січня 2011 року державним виконавцем Шевченко Г.А. у даному зведеному виконавчому проваджені винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ №765988, що затверджена начальником відділу державної виконавчої служби 04.01.2011 Шерста О.В., згідно із якою державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить Державному підприємству «Ровенькиантрацит», код ЄДРПОУ 32320704, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6 (все рухоме і нерухоме майно) та заборонено здійснення його відчуження (а.с.6).

Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХІУ (чинному на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 606), передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених даним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до даного Закону та інших законів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №606 одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

Частиною 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 55 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, при цьому, відповідно до ст. 57 Закону, провадиться оцінка майна.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, іншого майна, вартість якого перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"

Статтею 64 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, що належить йому на праві власності або закріплене за ним, допускається у разі відсутності у боржника - юридичної особи грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

На виконання зазначених вимог звертає увагу на Пленум Верховного Суду України в постанові від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Як вбачається із матеріалів справи, та безпосередньо постанови Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції від 04.01.2011, відповідачем було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно позивача. Опис та оцінка майна не проводились. Не надавалось обґрунтування доцільності арешту всього майна боржника, при цьому, не зясовувалась наявність коштів на банківських рахунках позивача.

Як установлено судом, державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на стягнення коштів з рахунків боржника, як то вимагає ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо першочерговості звернення стягнення на кошти боржника, не проведено.

Матеріалами справи також підтверджено невідповідність постанови державного виконавця від 04.02.2011 по накладенню арешту на все майно Державного підприємства «Ровенькиантрацит» положенням ч. 1 ст. 49, ч. 8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, ч.ч. 1, 5 ст. 50 Закону №606 щодо опису майна, а також права боржника вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу, також ч. 2 ст. 64 Закону №606 щодо черговості накладення арешту і реалізації майна, ст. 57 Закону щодо оцінки майна боржника.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладене свідчить про наявність порушень законодавства, припущених суб'єктом владних повноважень під час ухвалення оскаржуваної постанови від 04.01.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів суду правомірності своїх дій, які він здійснив без дотримання вимог Закону України «Про державну виконавчу службу».

За таких підстав, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.17, 18, 94, 100, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АВ №765988 від 04.01.2011, винесену заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції ОСОБА_2

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова