Постанова № 14423573, 18.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2011 р. Справа №2а-1044/11/1/0170 (15:10) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача Абхаірової Е.Ш.,

представника відповідача Мухтарової Е.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1699 від 31.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Адміністративний позов мотивований тим, що 31.12.2010 року УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим прийнято рішення № 1699 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до позивача за період з 20.05.2010 року по 22.07.2010 року, а саме: нарахована пеня в розмірі 9086,30 гривень та фінансові санкції в розмірі 17567,91 гривень.

З позову вбачається, що прийняття УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим рішення про застосування санкцій та нарахування пені № 1699 від 31.12.2010 року здійснено з порушенням діючого законодавства України. Заборгованість, яка існує за даними УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у позивача виникла у звязку з протиправними діями відповідача.

Позивач зазначає, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим не мало право застосовувати до підприємства п.2 ч.9 ст.106 Закону України № 1058.

В позові зазначено, що рішення № 1699 від 13.05.2010 року прийнято за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року, однак, позивачем своєчасно були сплачені страхові внески за квітень 2010 року. Отже, відповідач не мав права застосовувати до позивача п.2 ч.9 ст.106 Закону України №1058 та приймати рішення № 1699 від 31.12.2010 року.

Позивач зазначає, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим протиправно перерозподілило страхові внески підприємства, які сплачені за квітень 2010 року, на користь погашення невідомо якої заборгованості. Згідно чинного законодавства УПФУ повинно повідомляти про перерозподіл страхових внесків підприємства.

Позивач вказує, що підприємством в судовому порядку (справа № 2а-3197/08/08) встановлено, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим протиправно самостійно перерозподілило страхові внески підприємства, у т.ч. страхові внески, які були сплачені підприємством за лютий 2008 року серпень 2008 року на користь погашення рішення № 1032 від 13.12.2007 року.

Позивач зазначає, що на сьогодні, у звязку з тим, що виконавче провадження за рішенням № 1032 досі відкрито та ведеться примусове його виконання, УПФУ не має право перерозподіляти страхові внески підприємства на користь погашення заборгованості за рішенням № 1032.

Позивач зауважує, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, ігноруючи рішення суду по справі № 2а-3197/08/08, яке набрало законної сили, не перерозподіляло в зворотному порядку платежі підприємства, в звязку з чим за даними УПФУ у підприємства виникає штучна недоїмка.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.01.2011 року було відкрите провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2011 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково пояснив, що підприємством в судовому порядку було оскаржено всі вимоги УПФУ за 2010 рік, в суму яких входить заборгованість за квітень 2010 року, про існування якої зазначає відповідач.

Представник позивача зазначив, що УПФУ не мало право нараховувати пеню та фінансові санкції на спірну на той час суму недоїмки за квітень 2010 року.

Представник позивача також зауважив, що вимоги, в які включено суму недоїмки за квітень 2010 року, оскаржуються позивачем в судовому порядку.

Представник позивача пояснив, що заборгованість, яка існує за даними УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, виникла у звязку з протиправними діями УПФУ.

Представник позивача підкреслив, що підприємством в судовому порядку були оскаржені дії УПФУ щодо самостійного перерозподілу грошових коштів підприємства, сплачених як поточні страхові внески. Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі № 2а-10525/09/1/0170 позовні вимоги підприємства задоволені у повному обсязі. Отже, УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим протиправно самостійно перерозподіляло страхові внески підприємства на користь погашення заборгованості по рішенню УПФУ № 691 від 08.06.2006 року після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження з примусового виконання рішення № 691 від 08.06.2006 року та в період примусового виконання цього рішення.

Крім того, представник позивача зазначив, що на сьогодні за даними УПФУ відповідно до картки особового рахунку у ДП Видавництво і друкарня «Таврида» взагалі відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків. На суму пені та фінансових санкцій, нарахованих у період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року, між підприємством та УПФУ підписано договір про розстрочення від 20.12.2010 року.

Представник позивача підкреслив, що у звязку з тим, що підприємство виконує умови договору та не допускає виникнення нової заборгованості зі страхових внесків у період дії цього договору, УПФУ не має право нараховувати пеню та штрафні санкції.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, пояснив, що рішення № 1699 від 31.12.2010 р. прийнято на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, відповідно до якої за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. При цьому Закон № 1058 не передбачає будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних термінів сплати страхових внесків.

Представник відповідача зазначив, що несвоєчасна сплата позивачем страхових внесків підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року та розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% та по особовому рахунку 1-5% позивача.

Представник відповідача пояснив, що рішення № 1699 від 31.12.2010 р. у досудовому порядку позивачем не оскаржувалось. Представник відповідача зазначає, що позивачем оскаржується рішення № 1699 від 31.12.2010 р., тому вважає посилання на інші рішення УПФУ та дії по їх оскарженню є такими, що не відносяться до даної справи.

Представник відповідача підкреслив, що посилання позивача на рішення № 1032 від 13.12.2007 р. є безпідставними в зв'язку з тим, що за ним фінансові санкції та пеня накладені за інший період, ніж за рішенням № 1699 від 31.12.2010 р., що підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5% та по особовому рахунку 4%, 32%о, 42% за рішенням № 1032 від 13.12.2007 р., який надсилався позивачеві разом з цим рішенням.

Представник відповідача пояснив, що 20.12.2010 року між підприємством ДП ВД „Таврида" та УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК укладено договір розстрочки по сплаті фінансових санкцій та пені, накладених у період з 01.01.2007 р. до 01.01.2009 р.

Представник відповідача підкреслює, що позивач у своїх поясненнях на заперечення посилається на п.11 Постанови Правління ПФУ від 21.05.2009 р. „Про затвердження Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року", страхувальнику, який протягом шести місяців з дня укладення окремого договору у повному обсязі сплатить заборгованість із страхових внесків, що склалася на 01 січня 2009 року, і не допустить виникнення нової заборгованості із страхових внесків у період дії цього договору, штрафи та пеня, накладені (нараховані) згідно з п.2 ч.9 ст.106 ЗУ №1058 за цей період не накладаються (не нараховуються).

Представник відповідача зазначив, що між підприємством ДП ВД „Таврида" та УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК окремий договір не укладався, так як 20.12.2010 р. після укладення договору розстрочення всі страхові внески, які направлялись на погашення фінансових санкцій та пені, були направлені на погашення недоїмки зі страхових внесків саме 20.12.2010 р. та саме цією датою заборгованість зі страхових внесків у підприємства зникла.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" являється юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 432049.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05/3-6-25/381 від 06.11.2006 року ДП Видавництво і друкарня "Таврида" має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі.

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення, надалі - Закон №1058).

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону один календарний місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

Розрахунок фінансової санкції у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Частиною 5. ст. 106 Закону України № 1058 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Судом встановлено, що позивачем у травні 2010 року до відповідача було подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень 2010 року в розмірі 207013,00 гривень.

Суд зазначає, що страхові внески за квітень 2010 року були сплачені ДП Видавництво і друкарня "Таврида" своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 697 від 01.04.2010 року, № 691 від 01.04.2010 року, № 716 від 02.04.2010 року, № 715 від 02.04.2010 року, № 778 від 07.04.2010 року, № 777 від 07.04.2010 року, № 792 від 08.04.2010 року, № 791 від 08.04.2010 року, № 867 від 15.04.2010 року, № 866 від 15.04.2010 року, № 894 від 19.04.2010 року, № 893 від 19.04.2010 року, № 952 від 21.04.2010 року, № 951 від 21.04.2010 року, № 985 від 23.04.2010 року, № 984 від 23.04.2010 року, № 1046 від 30.04.2010 року, № 1045 від 30.04.2010 року, № 1026 від 28.04.2010 року.

Судом встановлено, що УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя сплачені позивачем страхові внески за квітень 2010 року перерозподілив на погашення боргу в порядку календарної черговості за березень та лютий 2010 року згідно довідки, наданої відповідачем по справі № 2а-1044/11/1/0170.

Суд зазначає, що внаслідок здійснення відповідачем перерозподілу сплачених позивачем страхових внесків за квітень 2010 року у ДП Видавництво і друкарня "Таврида" утворилася заборгованість зі страхових внесків за квітень 2010 року.

Судом встановлено, що рішенням № 1699 від 31.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в т.ч. донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до ДП Видавництво і друкарня "Таврида" застосовано штраф у розмірі 17567,91 гривень та нарахована пеня у розмірі 9086,30 гривень. Зазначене рішення отримане страхувальником 12.01.2011року, що підтверджується вхідним штампом на ньому.

Позивач, не погоджуючись з прийняттям УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя рішення №1699 від 31.12.2010 року, звернувся до суду за захистом своїх порушених права, свобод та інтересів.

Перевіряючи обґрунтованість прийняття УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя рішення №1699 від 31.12.2010 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансової санкції та пені до рішення № 1699 від 31.12.2010 року страхові внески за квітень 2010 року (граничний строк сплати 20.05.2010 року) за даними УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя погашалися перерозподілом сплачених позивачем страхових внесків у період з 07.07.2010 року по 22.07.2010 року.

Судом встановлено, що саме за період з 07.07.2010 року по 22.07.2010 року позивачеві було нараховано пеню та фінансові санкції за рішенням № 1699 від 31.12.2010 року за прострочу від 48 до 57 днів.

Однак, суд підкреслює, що відповідно до довідки, наданої УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя по справі № 2а-1042/11/5/0170, відповідачем на погашення недоїмки за квітень 2010 року перерозпреділялися суми страхових внесків, сплачені у період з 03.06.2010 року по 21.06.2010 року платіжними дорученнями № 1295 від 03.06.2010 року, № 1294 від 03.06.2010 року, №1307 від 04.06.2010 року, № 1312 від 07.06.2010 року, № 1329 від 09.06.2010 року, № 1328 від 09.06.2010 року, № 1339 від 10.06.2010 року, № 1338 від 10.06.2010 року, № 1388 від 17.06.2010 року, № №1387 від 17.06.2010 року, № 1415 від 21.06.2010 року, № 1414 від 21.06.2010 року.

Отже, з зазначеної довідки встановлюється, що недоїмка за квітень 2010 року погашалася ні з 07.07.2010 року, а з 03.06.2010 року, що суттєво зменшує кількість днів прострочки та суми прострочки за кожний день.

Таким чином, суд зауважує, що відомості, зазначені в розрахунку фінансової санкції та пені до рішення № 1699 від 31.12.2010 року та довідки, наданої УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя по справі № 2а-1042/11/5/0170 стосовно платежів, якими здійснювалося погашення недоїмки позивача за квітень 2010 року, є суперечливими, що виключає можливість обєктивно визначити кількість днів прострочки та суми, якими погашалася заборгованість в ці дні.

Отже, приймаючи до уваги, що пеня нараховується пенсійним фондом залежно від кількості днів прострочення сплати страхових внесків позивачем, суд зауважує, що у випадку перерозподілення відповідачем платежів, здійснених позивачем у період з 03.06.2010 року по 21.06.2010 року, сума пені, застосована УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя, значно б зменшилася.

Більш того, суд підкреслює, що УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя не мало право нараховувати позивачеві фінансові санкцію та пеню рішенням №1699 від 31.12.2010 року, що вбачається з наступного.

Судом встановлено, що в період з 2005 року до 2010 року позивачем у повному обсязі були сплачені страхові внески, визначені ним в розрахунках, поданих до УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя.

Але у звязку з тим, що зазначені страхові внески не завжди сплачувалися своєчасно, відповідачем приймалися рішення про застосування фінансових санкцій та пені.

Зазначені рішення відображалися в особовому рахунку, але самостійно позивачем не погашалися. У звязку з чим відповідачем суми сплачених страхових внесків в порядку календарної черговості направлялися також на погашення пені та фінансових санкцій.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року сума погашених ПФУ фінансових санкцій та пені склала 697429,68 гривень (661899,92 + 35529,76 гривень).

При цьому, загальна сума нарахованих фінансових санкцій за період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року склала 961953,53 гривень.

Відповідно до п.2 Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 травня 2009 р. N 15-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2009 р. за N 521/16537, (надалі - Порядок проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, що був чинний на момент укладення позивачем з ПФУ договору розстрочення) за бажанням страхувальника розстроченню підлягають:

1) суми штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому суми штрафів та пені, сплачені та зараховані відповідно до частини п'ятої статті 106 зазначеного Закону, розстрочуються в сумі, що не перевищує суму простроченої заборгованості із сплати страхових внесків (недоїмки) станом на 1 січня 2009 року;

2) суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

3) суми штрафів та пені, накладених (нарахованих) згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі невиконання умов окремого договору.

Не підлягають розстроченню суми накладених (нарахованих) у зазначений період штрафів та пені, що сплачені страхувальником, який станом на 1 січня не має заборгованості перед Пенсійним фондом України із сплати страхових внесків, штрафів та пені.

Судом встановлено, що 20.12.2010 року позивач звернувся до УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя з заявою про розстрочення суми штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, в заяві позивач просив надати відстрочку першого платежу на 90 календарних днів.

Рішенням про розстрочення від 20.12.2010 року розстрочено ДП Видавництво і друкарня «Таврида» суми штрафів 630403,83 гривень та пені 301549,70 гривень.

Судом встановлено, що у звязку з прийняттям рішення про розстрочення УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя та ДП Видавництво і друкарня "Таврида" укладено договір про розстрочення від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 931953,53 гривень з 20.12.2010 року до 20.06.2014 року з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів.

При цьому, судом встановлено, що розстрочені суми фінансових санкцій та пені в сумі 697429 гривень були фактично повернуті на сплату страхових внесків за період 2005-2010 років.

Оскільки розстроченню підлягають не лише несплачені, але й сплачені фінансові санкції та пеня в період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року, це означає, що всі суми фактично сплачених фінансових санкцій та пені списувалися з особового рахунку та перерозподілялися на погашення заборгованості зі страхових внесків.

Судом встановлено, що відповідно 20.12.2010 року сума фактично сплачених фінансових санкцій та пені в розмірі 697429,68 гривень (661899,92 гривень + 35529,76 гривень) були списані з фінансових санкцій та направлені на сплату страхових внесків, що повністю відображено в особовому рахунку.

Внаслідок чого, станом на 20.12.2010 року у позивача виникла заборгованість з фінансових санкцій та пені в розмірі 961953,53 гривень,але вся недоїмка зі страхових внесків була погашена.

Судом встановлено, що у звязку з розстроченням позивачеві пені та фінансових санкцій, нарахованих у період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року, та відповідно зворотнім перерозподілом пенсійним фондом всіх страхових внесків, які раніше направлялись на погашення фінансових санкцій та пені, на погашення недоїмки зі страхових внесків, відповідно до картки особового рахунку у ДП Видавництво і друкарня "Таврида" станом на 01.01.2011 року відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків.

Але судом встановлено, що відповідач, здійснивши на підставі договору рострочення повернення сум фінансових санкцій та пені на погашення страхових внесків, прийшов до висновку, що таким зарахуванням позивач погасив страхові внески, у т.ч. за квітень 2010 року. Однак, оскільки таке погашення відбулося лише 20.12.2010 року, відповідач за період прострочки нарахував нові фінансові санкції та пеню згідно рішення №1699 від 31.12.2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.11 Поряду проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені страхувальнику, який протягом шести місяців з дня укладення окремого договору у повному обсязі сплатить заборгованість із страхових внесків, що склалася на 1 січня 2009 року, і не допустить виникнення нової заборгованості із страхових внесків у період дії цього договору, штрафи та пеня, накладені (нараховані) згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за цей період не накладаються (не нараховуються).

Щодо посилань відповідача на те, що між позивачем та УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя окремий договір не укладався, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що в даному випадку підлягає застосуванню аналогія закону, враховуючи, що у позивача відсутня заборгованість зі страхових внесків та ДП Видавництво і друкарня "Таврида" виконує умови договору та не допускає виникнення нової заборгованості зі страхових внесків у період дії цього договору, штрафи та пеня, накладені (нараховані) згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за цей період не накладаються (не нараховуються).

Отже, суд вважає доречним розповсюдження норми п.11 Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року і на данні правовідносини, оскільки вона стосується загального порядку розстрочення сум штрафів та пені.

Таким чином, незважаючи на відсутність окремого договору між позивачем та УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя, УПФУ не має права застосовувати до позивача за цей період фінансові санкції та нараховувати пеню.

Більш того, судом встановлено, що у звязку з протиправним перерозподілом відповідачем поточних страхових внесків підприємства, у ДП Видавництво і друкарня "Таврида" виникла безпідставна недоїмка за квітень 2010 року, що підтверджується наступним.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що грошові кошти, направлені позивачем на оплату страхових внесків, самостійно перерозподілялися УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя, в т.ч. на погашення сум фінансових санкцій і пені у порядку календарної черговості виникнення заборгованості, за рішеннями Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року, № 321 від 13.03.2009 року та № 691 від 08.06.2006 року.

Такі дії представник відповідача обґрунтовує посиланням на ч.5 ст.106 Закону №1058, якою визначено право Пенсійного фонду за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашати суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та право здійснювати зарахування поточних сум страхових внесків, сплачених страхувальником на погашення наявної недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Суд зазначає, що дійсно, посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 у частині повноважень органу Пенсійного фонду з перерозподілу поточних сум страхових внесків страхувальників за рахунок існуючої заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, за загальним правилом, відповідають діючому законодавству, проте, у спірних правовідносинах суд вважає, що перерозподіл сум грошових коштів, сплачених ДП Видавництво і друкарня "Таврида"на оплату страхових внесків на погашення погашення заборгованості за рішенняим Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року, № 321 від 13.03.2009 року та № 691 від 08.06.2006 року призвів у т.ч. до невірного розрахунку фінансових санкцій та пені за рішенням № 1699 від 31.12.10 року у звязку з необґрунтованою сумою недоїмки, з якої розраховується фінансова санкція та пеня, виходячи з наступного.

13.12.2007р. Управлінням ПФУ прийнято рішення № 1032 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до ДП Видавництво і друкарня "Таврида" на суму 591619,8 грн. за період з 20.04.2006 р. по 07.12.2007 р. та за період з 20.05.2005 р. по 14.09.2006 р.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.2008 року по справі № 2а-3197/08/8 визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному перерозподілу грошових коштів ДП Видавництво і друкарня "Таврида", сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по рішенню Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007 року після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007року та в період примусового виконання цього рішення, а також визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків ДП Видавництво і друкарня "Таврида", на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007року, в період оскарження рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.2007року у судовому порядку, а сааме: у період з лютого 2008 р. по червень 2008 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року апеляційну скаргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 залишено без змін.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що судовим рішенням № 2-а-3197/08/8 в адміністративній справі, що набрало законної сили 23.07.09 року встановлено, що відповідач мав зупинити стягнення коштів позивача за рішенням №1032 саме на період судового оскарження цього рішення, а дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя щодо самостійного змінення призначення платежів, здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" в рахунок сплати страхових внесків, здійснення перерозподілу грошових коштів на погашення заборгованості за рішенням Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1032 від 13.12.07р., яке знаходиться на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ та під час судового розгляду справи за позовом ДП Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування рішення № 1032 від 13.12.07р., визнані судом протиправними.

Виходячи з позиції суду, викладеної у справі № 2а-3197/08/8, борг за рішенням №1032 від 13.12.2007р. мав бути внесений до картки особового рахунку страхувальника позивача у справі лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності постановою Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А про оскарження рішення № 1032 від 13.12.2007 року, отже, не раніше 05.06.2008 року. Саме з цього часу поточні платежі могли бути перерозподілені на погашення боргу за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, а до 05.06.08 р. УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право проводити ніяких дій стосовно погашення заборгованості, яка виникла на підставі рішення № 1032 від 13.12.07 р.

Крім того, судом при винесенні постанови по справі № 2а-3197/08/8 встановлено, що УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя протиправно самостійно перерозподілило страхові внески підприємства, у тому числі страхові внески, які були сплачені позивачем за лютий серпень 2008 р., на користь погашення рішення №1032 від 13.12.07р., що підтверджується листом УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя № 8359/02-5 від 18.08.09 р.

У судовому засіданні судом встановлено, що штрафні санкції та пеня за рішенням №1032 від 13.12.07р., були виключені УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя з картки особового рахунку лише в листопаді 2010 року.

Суд підкреслює, що у разі своєчасного здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків, які були направлені на погашення заборгованості за рішенням №1032 від 13.12.07р., а саме: виключення їх з погашення заборгованості за рішенням № 1032 та направлення їх на сплату страхових внесків, у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення № 1699 від 31.12.2010 року, адже страхові внески за квітень 2010 року сплачувались позивачем правомірно, у повному обсязі та у визначені Законом №1058 строки.

Судом встановлено, що УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя 13.03.2009 року прийнято рішення № 321 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” на загальну суму 75441,47 грн. за період з 20.03.2008 року по 03.10.2008 року

Постановою Окружного адміністративного суду по справі № 2а-10638/09/6/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 321 від 13.03.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Ухвалою Севастополсьького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.09 у справі № 2а-10638/09/6/0170 залишено без змін.

В постанові № 2а-10638/09/6/0170 в адміністративній справі, що набрало законної сили 14.07.2010 року, зазначено, що з урахуванням фактичної сплати позивачем страхових внесків, що підлягали сплаті за лютий 2008 року, враховуючи рішення у справі № 2а-3197/08/8/0170, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення № 321 від 13.03.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків, дії з перерозподілу яких визнані судом, під час розгляду справи № 2а-3197/08/8/0170, протиправними.

Судом встановлено, що штрафні санкції та пеня за рішенням № 321 від 13.03.2009 року відображені в особовому рахунку 03.08.2009 року були виключені УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя з картки особового рахунку лише 15.09.2010 року.

Тобто, в період з 03.08.2009 року до 15.09.2010 року страхові внески необґрунтовано направлялися на погашення рішення № 321 від 13.03.2009 року. Отже, страхові внески за квітень 2010 року, що входив до цього періоду, також необґрунтовано направлені на погашення рішення № 321 від 13.03.2009 року.

Суд вважає необхідним зазначити, що у разі своєчасного здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків, які були направлені на погашення заборгованості за рішенням № 321 від 13.03.2009р., а саме: виключення їх з погашення заборгованості за рішенням № 321 з 03.08.2009 року та направлення їх на сплату страхових внесків, у т.ч. за квітень 2010 року, у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення № 1699 від 31.12.2010 року.

Судом встановлено, що рішенням № 691 від 08.06.2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до ДП Видавництво і друкарня "Таврида" застосовані фінансові санкції у розмірі 180230,64 гривень та нарахована пеня у розмірі 56467,19 гривень.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-10525/09/1/0170 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.10 у справі № 2а-10525/09/1/0170 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.10 у справі № 2а-10525/09/1/0170 скасовано, прийнято нове рішення по справі. Визнано незаконними дії працівників Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно перерозподілу страхових коштів у розмірі 268958,90 грн. які надходили від підприємства та Центрального ВВДВС Сімферопольського МУЮ у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року в рахунок сплати фінансових санкцій і пені за рішення № 691 від 08.06.2006 року на суму 236697,83 грн.Зобов'язано відповідача зарахувати в рахунок сплати страхових внесків суми які надходили від підприємства у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року за відповідний місяць.

Постанова Севастополсьького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-10525/09/1/0170 набрала чинності 17.01.2011 року.

Суд, при винесенні постанови по справі №2а-10525/09/1/0170 встановив, що Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим перерозподілом поточних страхових внесків підприємства сплачених в період з 13.11.2006 року по 13.04. 2007 року самостійного погасило суму за рішенням № 691 від 08.06.2006 року.

Суд, при винесенні постанови по справі №2а-10525/09/1/0170 дійшов висновку, що зазначений перерозподіл поточних сум підприємства, було здійснено з порушенням норм законодавства, а саме в період оскарження рішення № 691 від 08.06.2006 року.

В постанові по справі №2а-10525/09/1/0170 зазначено, що в період розгляду Господарським судом АР Крим справи №-30/12844-2006А за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до підприємства про стягнення суми за рішенням № 691 від 08.06.06р., Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим в період з 13.11.06. по 13.04.07. перерозподілом погасило суму за рішенням № 691 від 08.06.06р.

Суд при винесенні постанови по справі №2а-10525/09/1/0170 встановив, що 21.07.08 (до прийняття ГС АРК Постанови по справі № 2-24/16047-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням № 691 від 08.06.06.) Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим перерозподілом погасило суму за рішення № 691 від 08.06.06.

В постанові по справі №2а-10525/09/1/0170 зазначено, що отримання Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим виконавчого листа № 2-30/12844-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням № 691 від 08.06.06р. у розмірі 236697,83 грн. призвело до подвійного стягнення суми за рішенням № 691 від 08.06.06р.: перше - перерозподілом поточних страхових внесків підприємства на користь рішення № 691; друге - стягнення в судовому порядку за виконавчим листом № 2-30.12844-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням № 691 від 08.06.06р.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем штрафні санкції та пеня за рішенням № 691 від 08.06.06р. взагалі не були виключені з картки особового рахунку позивача, хоча постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-10525/09/1/0170 набрала чинності 17.01.2011 року

Суд підкреслює, що у разі здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків, які були направлені на погашення заборгованості за рішенням № 691 від 08.06.06р., а саме: виключення їх з погашення заборгованості за рішенням № 691 та направлення їх на сплату страхових внесків, у т.ч. за квітень 2010 року, у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення № 1699 від 31.12.2010 року.

Проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги допущення Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим порушень щодо визначення строків прострочення, суми прострочення, а також щодо виключення з картки особового рахунку позивача сум страхових внесків, направлених на погашення заборгованості за вищевказаними рішеннями про застосування фінансових санкцій і нарахування пені, та їх повернення до сплачених внесків, суд вважає, що сума недоїмки, з якої відповідачем розраховувалися штрафні санкції та пеня за рішенням № 1699 від 31.12.2010 року є необґрунтованою.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1699 від 31.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені належить визнати протиправним та скасувати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.03.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.03.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1699 від 31.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

3.Стягнути на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" (ЄДРПОУ 05905680) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.