Ухвала суду № 14422857, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10301/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко к.С.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі за позовом Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих конструкцій»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0001612301/0 від 13.05.2010 року, № 0001602301 від 13.05.2010 року, № 0001592301/0 від 13.05.2010 року, № 0001612301/1 від 14.06.2010 року, № 0001602301/1 від 14.06.2010 року, № 0001592301/1 від 14.06.2010 року, № 0001592301/2 від 20.08.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003862304 від 13.05.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої було складено акт № 2957/23-5-30470011 від 30.04.2010 року та встановлено порушення позивачем п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відбулося заниження податку на додану вартість на 1 481 353, 00грн.; порушення п. 1.25 ст.1, п. 4.1 ст. 4, пп.5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відбулося заниження податку на прибуток у розмірі 67 548,00грн.; порушення р. ІІІ, пп. 6.2 р. VI Рішення VI сесії ХХІ скликання Київської ради народних депутатів від 15.02.1994 № 7 «Про введення збору за право використання символіки міста Києва», пп. «а», «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»внаслідок чого відбулося заниження збору за право використання символіки міста Києва у сумі 98 915,00грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001602301/0 від 13.05.2010 року, яким у звязку з порушенням позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2222 029 грн., в тому числі штрафні санкції - 740676,00 грн.; № 0001592301/0, яким у звязку з порушенням позивачем п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 96779,00 грн., в тому числі штрафні санкції - 29232,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001612301/0, яким у звязку з порушенням позивачем р.ІІІ, пп. 6.2 р. VI Рішення VI сесії ХХІ скликання Київської ради народних депутатів від 15.02.1994 № 7 «Про введення збору за право використання символіки міста Києва» позивачу визначено суму податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 147 530, 68 грн., в тому числі штрафні санкції 48 614,73 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ДПА у м. Києві були прийняті рішення, якими скарги КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій»залишені без задоволення та збільшено суму штрафної (фінансової) санкції зі збору за право використання місцевої символіки на 843,25 грн., у звязку з чим ДПІ у Деснянському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення № 0001612301/1 від 14.06.2010 р., № 0001602301/1 від 14.06.2010 р., № 0001592301/1 від 14.06.2010 р., № 0001942301/1 від 12.07.2010 р., № 0001612301/2 від 20.08.2010 р., № 0001602301/2 від 20.08.2010 р., № 0001592301/2 від 20.08.2010 р., а також № 0001942301/1 від 12.07.2010 р., яким збільшено на 843,25 грн. суму застосованої штрафної (фінансової) санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0001612301/0 від 13.05.2010 р.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Веллерос»було укладено договір поставки обладнання та ремонтно-налагоджувальних робіт № 17/09 від 18.03.2009 р., на виконання якого ТОВ «Веллерос»поставило позивачу обладнання та виконало ремонтно-налагоджувальні роботи на загальну суму 8888 117,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актом прийому-передачі поставленої комплектації та виконаних робіт, а також податковою накладною № 16/1 від 01.06.2009 р.

Позивачем зазначені послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток стала встановлена ним нікчемність вказаного договору про поставку обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт № 17/09 від 18.03.2009 р. у звязку з укладенням такого договору без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «Веллерос».

Судова колегія не погоджується з такими висновками апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про ті обставини, що договір про поставку обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт № 17/09 від 18.03.2009 року визнаний недійсним (нікчемним).

Як вбачається з витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент підписання договору про поставку обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт, акту прийому-передачі поставленої комплектації та виконаних робіт, юридична особа ТОВ «Веллорс»не була припинена.

Крім того, зобовязання за договором № 17/09 від 18.03.2009 року виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі поставленої комплектації та виконаних робіт, податковими накладними та виписками з банківського рахунку позивача.

За таких підстав, оскільки витрати КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій»за договором про поставку обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт № 17/09 від 18.03.2009 року, які були здійснені у звязку з поліпшенням основних фондів позивача, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, безпідставним є висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем пп. 5.2.10 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Веллерос»як платника податку на додану вартість було анульовано 07.09.2009 року, що підтверджується даними офіційного сайту ДПА України, а тому на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Веллерос»було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Веллерос»податкової накладної, а також віднесення до валових витрат витрат, які були здійсненні у звязку з поставкою обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт ТОВ «Веллерос», є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому викладений в акті перевірки висновок ДПІ у Деснянському районі м.Києва щодо нікчемності договору про поставку обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт №17/09 від 18.03.2009 року є необґрунтованим, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0001602301/0 та № 0001592301/0 від 13.05.2010 року є неправомірними.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Декрету КМУ № 56-93 від 20.05.1993 р. "Про місцеві податки і збори" (далі Декрет) збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 Декрету, органам місцевого самоврядування надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників.

Згідно з п. 1.2 Положення про збір за право на використання місцевої символіки міста Києва, до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.96 р. № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку являється: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції; зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

П. 76 Переліку до місцевої символіки віднесено назву «Київ».

Платниками збору, як встановлено розд. III Положення про збір за право на використання місцевої символіки міста Києва, є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що враховуючи ті обставини, що згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій»знаходиться у місті Києві, назва зазначеного підприємства лише вказує на його місцезнаходження за територіальною ознакою, не використовується у комерційних цілях і не може відноситись до елементів місцевої символіки, а відтак у ДПІ у Деснянському районі м.Києва були відсутні належні підстави для висновку щодо порушення позивачем р. ІІІ, пп. 6.2 р. VI Рішення VI сесії ХХІ скликання Київської ради народних депутатів від 15.02.1994 р. № 7 «Про введення збору за право використання символіки міста Києва»та, відповідно, винесення податкових повідомлень-рішень № 0001612301/0 від 13.05.2009 р. та № 0001942301/1 від 12.07.2010 р.

Стосовно посилань апелянта на ті обставини, що при проведенні перевірки господарської одиниці позивача складу-магазину, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 9 та встановлення факту несвоєчасного оприбуткування готівки в КОРО № 2652005672/02 від 25.07.2008 р. на загальну суму 9 494,37 грн. (в т.ч. на підставі Z-звітів № 570 від 16.11.2009 р. на суму 2 538,58 грн., № 571 від 16.11.2009 р. на суму 86,80 грн., № 572 від 17.11.2009 р. на суму 147,40 грн., № 573 від 18.11.2009 р. на суму 6721,59 грн.)., внаслідок чого відповідачем було зроблено висновок про порушення КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог гл. 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи). Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2009 р. одночасно закінчилась книга обліку розрахункових операцій № 2652005672/02 та через технічні проблеми не вдалось роздрукувати z-звіт. У звязку з вихідними днями РРО був відремонтований лише 16.11.2009 р., а нова книга обліку розрахункових операцій отримана лише 19.11.2009 р.

Водночас, з книги обліку розрахункових операцій № 2652005672/02, вбачається, що відповідні записи до неї вносились, z-звіти вклеювались, у звязку з чим суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що книга обліку розрахункових операцій велась, а готівка, що надходила до кас, оприбутковувалась в повній сумі, а тому у ДПІ у Деснянському районі м.Києва були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, та відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у розмірі 47 471,85грн.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зауважив, що зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.06.2009 р. у справі № 21-684.

За таких підстав суд правомірно захистив порушені права позивача шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі міста Києва № 0001612301/0 від 13.05.2010 р., № 0001602301/0 від 13.05.2010 р., № 0001592301/0 від 13.05.2010 р., № 0001612301/1 від 14.06.2010 р., № 0001602301/1 від 14.06.2010 р., № 0001592301/1 від 14.06.2010 р., № 0001942301/1 від 12.07.2010 р., № 0001612301/2 від 20.08.2010 р., № 0001602301/2 від 20.08.2010 р., № 0001592301/2 від 20.08.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003862304 від 13.05.2010 р.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи зясовані повно та обєктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі за позовом Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих конструкцій»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.03.2011 року.

Головуючий суддя:

Судді: