Постанова № 14422620, 22.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16"березня 2011 р. Справа № Б-39/98-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

кредиторів: ТОВ «БВКП «СВ»- Бихно О.М. дов. від 28.12.2009 р.;ПАТ «ВТБ Банк»- Колесніков А.Г. дов. від 08.04.2010 р.;

боржника Кусяк В.О. дов. від 08.12.2009 р.;

розпорядника майна арбітражний керуючий Шишлов О.М. ліцензія НОМЕР_1 від 02.11.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Харків (вх. № 691Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № Б-39/98-10,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріо-трейд», Код ЄДРПОУ 32947575 м. Харків

про визнання банкрутом

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі № Б-39/98-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріо-трейд», в порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; призначено проведення підготовчого засідання на 13.09.2010 р.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. за результатами підготовчого засідання зобовязано кредитора ТОВ «БВКП «СВ»в десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті «Голос України»або «Урядовий курєр»оголошення про порушення даної справи про банкрутство. Введено процедуру розпорядження майном боржника призначено майна боржника арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича, ліцензія серії НОМЕР_1 від 02.11.2010 р. Зобовязано розпорядника майна виконати вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Попереднє засідання призначено на 24.01.2011 р. (т. 1 а.с. 112-113).

На виконання вимог вказаної ухвали суду в газеті «Голос України»№ 232 від 08.12.2010 року здійснена офіційна публікація про порушення справи про банкрутство № Б-39/98-10 (т. 1 а.с. 115).

24.01.2011 р. до господарського суду розпорядником майна боржника надано реєстр вимог кредиторів, з якого вбачається, що до господарського суду та боржника після публікації оголошення з грошовими вимогами звернулися 9 кредиторів, з яких визнано вимоги 8-ми кредиторів, вимоги 1-го кредитора ПАТ «ВТБ Банк»відхилено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. (суддя Швидкін А.О.) за результатами попереднього засідання (т. 1 а.с. 138-139) затверджено реєстр вимог кредиторів в кількості 9 кредиторів з загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів) в розмірі 24387488,96 грн., а саме:

1. ТОВ «Клінта»-71405,00 грн.;

2. ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ»- 4037245,59 грн.;

3. ПП «СВ»- 9334300,51 грн.;

4. ТОВ «Харброксервіс» 43562,10 грн.;

5. ПП «ПО Мануфактура»- 586015,23 грн.;

6. ТОВ «ТК «Російський продукт»- 822828,05 грн.;

7. ПП «ЛСВ МОНОЛІТ»- 2250528,00 грн.;

8. ПП «АЗЧ Постач»- 741802,00 грн.;

9. ПАТ «ВТБ Банк»- 5799802,48 грн.

Визнано вимоги ПАТ «ВТБ Банк»в розмірі 4510456,62 грн. основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Кріо-трейд».

Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів у сумі 911320,43 грн.

Зобовязано розпорядника майна надати до суду реєстр вимог кредиторів згідно ухвали суду у попередньому засіданні.

Визнано вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в тридцятиденний строк з моменту публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника погашеними.

Зобовязано розпорядника майна визначити розмір кількості голосів кожного кредитора, відповідно до розміру його визнаних грошових зобовязань, які належать йому при прийнятті рішення на зборах кредиторів і довести розмір кількості голосів кожному кредитору протягом 10 днів з дня прийняття цієї ухвали одночасно з повідомленням про час і місце проведення зборів.

Призначено збори кредиторів на 07.02.2011 р.

Зобовязано розпорядника майна, кредиторів боржника відповідно до статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провести збори кредиторів, де вирішити питання, передбачені вказаною статтею Закону.

Кредитор, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», в особі відділення «Харківська регіональна дирекція «ПАТ “ВТБ Банк», з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т. 5 а.с. 115-117), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. усправі № Б-39/98-10, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне дослідження усіх обставин справи.

28.02.2011 р. апелянт надав доповнення до апеляційної скарги (т. 6 а.с. 19-26), в якому просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. по даній справі, постановити окрему ухвалу відносно недоліків в діяльності арбітражного керуючого Шишлова О.М. та направити її до Управління з питань банкрутства у Харківській області Державного департаменту з питань банкрутства для вжиття відповідних заходів реагування. Також апелянт просить направити повідомлення до органів внутрішніх справ чи прокуратури щодо дій посадових осіб, які містять ознаки складу злочинів, передбачених статтями 218, 219 Кримінального кодексу України.

У поданих суду доповненнях до апеляційної скарги, апелянт, зокрема, посилається на безпідставність включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ «БВКП «СВ»та ПП «СВ», що інших кредиторів заперечень не надав.

Щодо ТОВ «БВКП «СВ»апелянт вказує, що борг боржника у даній справі перед ТОВ «БВКП «СВ»перевищує суму боргу даного кредитора перед ТОВ «Кріо-трейд», а тому, на думку банку, у розпорядника були відсутні підстави включення вимог цього кредитора до реєстру через наявність зустрічних однорідних вимог. Також, апелянт зазначає на наявність у матеріалах справи незавірених копій банківських виписок, відсутність у матеріалах справи деяких додатків до договорів та невідповідність номерів договорів.

Щодо ПП «СВ»апелянт також вказує на наявність у матеріалах справи незавірених копій банківських виписок, відсутність у матеріалах справи деяких додатків до договорів та невідповідність номерів договорів.

Також, банк ставить під сумнів сам факт укладання договорів між вказаними підприємствами та факт наявності між сторонами дійсних взаємовідносин, вважає, що всі ці оговори та дії сторін укладені з метою фіктивного банкрутства боржника.

Кредитори, боржник та розпорядник майна проти апеляційної скарги заперечують, просять її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що розпорядником майна та судом першої інстанції досліджені та правомірно включені до реєстру вимог кредиторів вказані в оскаржуваній ухвалі кредитори з обсягом їх вимог.

В судове засідання 28.02.2011 р. вказані учасники процесу надали свої відзиви на апеляційну скаргу, в судове засідання 16.03.2011 р. ці учасники надали відзиви на доповнення до апеляційної скарги та додаткові докази та підтвердження своїх заперечень, з урахуванням питань, що були предметом дослідження у попередньому судовому засіданні (зокрема, додатки до договорів, протоколи розбіжностей до договорів, вимоги про повернення грошей).

Також, в судовому засіданні 16.03.2011 р. боржник та кредитори надали оригінали документів, доданих до заяв про визнання їх грошових вимог, деякі з них були оглянуті судом та апелянтом.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї та відзивах на апеляційну скаргу доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників апелянта, кредиторів, боржника та арбітражного керуючого, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та затверджуючи реєстр вимог кредиторів в кількості 9 кредиторів з загальною сумою грошових вимог у розмірі 24387488,96 грн., суд першої інстанції зазначив, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі про визнання ТОВ «Кріо-трейд»банкрутом, до господарського суду надійшли заяви від кредиторів на загальну суму 29809266,05 грн. Вимоги кредиторів боржником та розпорядником майна були розглянуті на частково визнані на загальну суму 18587686,48 грн., яка включена до реєстру. Вимоги ПАТ «ВТБ Банк»боржником були відхилені, про що розпорядник майна повідомив заявника.

В оскаржуваній ухвалі також зазначено, що в судовому засіданні судом були розглянуті та перевірені всі кредиторські вимоги, обґрунтованість та правомірність визнання боржником і включення та внесення розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог, які визнані боржником під час розгляду справи. Також, в судовому засіданні були розглянуті спірні вимоги про що винесена відповідна ухвала.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів у тих сумах, що були заявлені. При цьому, вимоги ПАТ «ВТБ Банк»в розмірі 4510456,62 грн. основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Кріо-трейд», вимоги банку в сумі 911320,43 грн. (розмір неустойки та інших штрафних санкцій) також окремо внесено до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, вважає їх обгрунтованими та такими, що зроблені у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами справи, а тому вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ВТБ Банк»не підлягає задоволенню, виходячи з нижчезазначеного. При цьому, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження нею, у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України перевірені як наявні у справі, так і додатково подані на вимогу суду апеляційної інстанції докази, з яких встановлено, що всі кредитори, які включені до реєстру, свої вимоги подали у встановлені законом строки.

Щодо вимог ПАТ «ВТБ Банк»на суму 11221579,57 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ПАТ «ВТБ Банк»звернувся до господарського суду Харківської області із заявою вих. № 3841/400-04-2 від 23.12.2010 р. із вимогами до боржника на суму 11221579,57 грн., з яких: сума основного боргу (з урахуванням простроченої заборгованості по кредиту, процентів, інфляційних втрат та річних) 10310259,14 грн., сума пені - 911320,43 грн. (т. 2 а.с. 2-5).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник є поручителем ПП «СВ»- позичальника у банку за кредитним договором. Стверджує, що банком ПП «СВ»на підставі генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 р. та договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 з додатковими угодами до нього надано кредитні кошти, які останнім не повернуті своєчасно, внаслідок чого у ПП «СВ»станом на 13.12.2010 р. і утворилася прострочена заборгованість по кредиту на яку нараховані відповідні суми процентів за користування кредитом, інфляційних витрат, річних та пені.

Заборгованість боржника перед ПАТ «ВТБ Банк»кредитор обґрунтовує документами, доданими до заяви, зданої 28.12.2010 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: розрахунком суми заборгованості, договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії, № 178-Ю/1 від 22.05.2008 р. з додатками, генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 р., договором застави № 178-Z/2 від 22.05.2008 р. (в якому предмет застави оцінено в сумі 4510456,64 грн.) з додатками та договором поруки № 178-П/5 від 22.05.2008 р. з додатками (т. 2 а.с. 6-40).

Розпорядником майна вимоги ПАТ «ВТБ Банк»не визнані та відхилені у повному обсязі з тих підстав, що до заяви не додано жодного документу, який би підтверджував порушення норм чинного законодавства та умов кредитного договору позичальником, про що банку направлено повідомлення від 17.01.2011 р. (т. 3 а.с. 62-64).

24.01.2011 р. банком до господарського суду Харківської області надані копії меморіальних ордерів, які підтверджують факт видачі позичальнику грошових коштів (т. 2 а.с. 66-72).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2001 р. (т. 1 а.с. 140-141) розглянуті вимоги ПАТ «ВТБ Банк»(спірні вимоги, які не включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів) та такі вимоги у сумі 11221579,57 грн. визнані. Дана ухвала не була оскаржена та стала підставою для включення вимог банку до реєстру вимог кредиторів.

Зважаючи на підтвердженість вимог ПАТ «ВТБ Банк» належними доказами, відсутність заперечень з боку інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ПАТ «ВТБ Банк»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ТОВ «Клінта»на суму 71405,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «Клінта»звернувся до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 71405,00 грн. (т. 2 а.с. 74-75).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір про надання бухгалтерських послуг від 25.04.2008 р., в межах дії якого кредитором надані послуги на спірну суму, які боржником не були оплачені.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором про надання бухгалтерських послуг від 25.04.2008 р., актами здачі-прийняття робіт та актом звірки розрахунків (т. 2 а.с. 76-95).

Розпорядником майна вимоги ТОВ «Клінта»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ТОВ «Клінта»у розмірі 71405,00 грн.

Зважаючи на підтвердженість вимог ТОВ «Клінта»належними доказами, відсутність заперечень з боку апелянта, інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ТОВ «Клінта»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ТОВ «Харброксервіс»на суму 743562,10 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «Харброксервіс»звернувся до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 743562,10 грн. (т. 2 а.с. 104-105).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір поставки від 09.08.2010 р., в межах дії якого кредитором поставлено боржнику товар, який останнім не був оплачений.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором поставки № 0908-10пр від 09.08.2010 р., видатковими накладними № ТБ-00003 на суму 374031,54 грн., № ТБ-00004 на суму 369530,57 грн. та актом звірки розрахунків (т. 2 а.с. 109-116).

Розпорядником майна вимоги ТОВ «Харброксервіс»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ТОВ «Харброксервіс»у розмірі 743562,10 грн.

Зважаючи на підтвердженість вимог ТОВ «Харброксервіс»належними доказами, відсутність заперечень з боку апелянта, інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ТОВ «Харброксервіс»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ПП «ПО Мануфактура»на суму 586015,23 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ПП «ПО Мануфактура»звернулося до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 586015,23 грн. (т. 2 а.с. 122-123).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір поставки від 02.08.2010 р., в межах дії якого кредитором поставлено боржнику товар, який останнім не був оплачений.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором поставки № 0208-10пр від 02.08.2010 р., видатковими накладними № ЕГ-0000006 на суму 367844,81 грн., № ЕГ-0000004 на суму 258570,31 грн. та актом звірки розрахунків (т. 2 а.с. 127-133).

Розпорядником майна вимоги ПП «ПО Мануфактура»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ПП «ПО Мануфактура»у розмірі 586015,23 грн.

Зважаючи на підтвердженість вимог ПП «ПО Мануфактура»належними доказами, відсутність заперечень з боку апелянта, інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ПП «ПО «Мануфактура»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ПП «ЛСВ Моноліт»на суму 2250528,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

ПП «ЛСВ Моноліт»звернулося до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 2250528,00 грн. (т. 2 а.с. 139-140).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір поставки від 01.02.2010 р., в межах дії якого кредитором поставлено боржнику товар на суму 607600,00 грн., який останнім не був повністю оплачений. Також стверджує, що між ним та боржником укладено договір доручення від 22.06.2009 р., в межах дії якого боржнику перераховано 1642928,00 грн. для укладання договорів поставки з метою придбання для довірителя товару, однак, боржником умови договору не виконані, що в силу п. 2.3 договору в редакції протоколу розбіжностей і стало підставою для направлення боржнику вимоги про повернення грошей.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором поставки № 0102-10 від 01.02.2010 р., видатковою накладною № МО-0000004 на суму 680000,00 грн. та актом звірки розрахунків, договором 27/02/09 від 27.02.2009 р., банківськими виписками про перерахування грошових коштів та актом звірки розрахунків (т. 2 а.с. 144-160).

Розпорядником майна вимоги ПП «ЛСВ Моноліт»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ПП «ЛСВ Моноліт»у розмірі 2250528,00 грн.

Під час апеляційного провадження ПП «ЛСВ Моноліт»додатково до матеріалів справи надано копію протоколу розбіжностей до договору № 27/02/09, згідно з яким сторони погодили додати до п. 2.3 договору новий рядок та викласти його в наступній редакції: «У разі не укладання договору поставки та/або не отримання довірителем товару за цим дорученням упродовж 30 днів з моменту перерахування грошових коштів на закупівлю товару, повірений зобовязаний повернути ці кошти довірителю в незалежності від надходження вимоги про повернення грошових коштів від довірителя. Також, надано вимогу про повернення грошових коштів у сумі 1642928,00 грн., факт отримання якої боржником визнається.

Зважаючи на підтвердженість вимог ПП «ЛСВ Моноліт»належними доказами, відсутність заперечень з боку апелянта, інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ПП «ЛСВ Моноліт»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ПП «СВ»на суму 9334300,51 грн. колегія суддів зазначає наступне.

ПП «СВ»звернулося до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 9334300,51 грн. (т. 3 а.с. 2-4).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір поставки від 11.02.2008 р., в межах дії якого кредитором поставлено боржнику товар на суму 338482,93 грн., який останнім не був оплачений. Також стверджує, що між ним та боржником укладено два договори доручення від 22.06.2009 р. та від 23.09.2010 р., в межах дії яких боржнику перераховано відповідно 8594917,58 грн. та 400900,00 грн. для укладання договорів поставки з метою придбання для довірителя товару, однак, боржником умови договору не виконані, що в силу п. 2.3 договорів в редакції протоколу розбіжностей і стало підставою для направлення боржнику вимоги про повернення грошей.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором поставки № 11/02/08п від 11.02.2008 р., видатковими накладними та актом звірки розрахунків, договорами 21/06/09-1 від 22.06.2009 р., № 2309-10 від 23.09.2010 р. банківськими виписками про перерахування грошових коштів та актами звірки розрахунків (т. 3 а.с. 8-155, т. 4 а.с. 1-47).

Розпорядником майна вимоги ПП «СВ»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ПП «СВ»у розмірі 9334300,51 грн.

Під час апеляційного провадження ПП «СВ»додатково до матеріалів справи надано копію протоколів розбіжностей до договорів доручення, згідно з яким сторони погодили додати до п. 2.3 договору новий рядок та викласти його в наступній редакції: «У разі не укладання договору поставки та/або не отримання довірителем товару за цим дорученням упродовж 30 днів з моменту перерахування грошових коштів на закупівлю товару, повірений зобовязаний повернути ці кошти довірителю в незалежності від надходження вимоги про повернення грошових коштів від довірителя. Також, надано вимоги про повернення грошових коштів у сумі відповідно 8594917,58 грн. та 400900,00 грн., факт отримання яких боржником визнається.

Заперечуючи проти включення вимог ПП «СВ»до реєстру вимог кредиторів апелянт посилався на те, що договори поруки не містять вимог про перерахування боржнику грошових коштів, що не всі наявні у справі банківські виписки містять відмітку банку, та що у акті звірки за договором 21/06/09-1 вказана інша дата його укладення - не 22.06.2009 р., а 21.06.2009 р.

Розглянувши заперечення банку щодо вказаного кредитора, вислухавши пояснення ПП «СВ» та боржника, колегією суддів встановлено, що п. 2.1 договорів поруки передбачено обовязок довірителя (ПП «СВ») забезпечити повіреного (боржника) коштами для виконання доручення. Банком не спростовано факт перерахування грошових коштів з рахунку повіреного на рахунки довірителя, а боржником такий факт підтверджено. Що ж стосується невірної дати договору боржник та кредитор пояснюють це технічною помилкою та підтверджують, що інших договорів між ними не укладалося.

Таким чином, зважаючи на підтвердженість вимог ПП «СВ»наявними у справі доказами, відсутність заперечень з боку інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ПП «СВ»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів, а заперечення апелянта вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо вимог ПП «АЗС Постач»на суму 741802,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

ПП «АЗС Постач»звернулося до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 741802,00 грн. (т. 4 а.с. 53-54).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір поставки від 10.03.2010 р., в межах дії якого кредитором поставлено боржнику товар на суму 182397,00 грн., який останнім не був оплачений. Також стверджує, що між ним та боржником укладено договір доручення від 01.09.2009 р., в межах дії якого боржнику перераховано 559405,00 грн. для укладання договорів поставки з метою придбання для довірителя товару, однак, боржником умови договору не виконані, що в силу п. 2.3 договору в редакції протоколу розбіжностей і стало підставою для направлення боржнику вимоги про повернення грошей.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором поставки № 10/03/10 від 10.03.2010 р., видатковою накладною № ЕВ-0000014 на суму 182397,00 грн. та актом звірки розрахунків, договором 01/09 від 01.09.2009 р., банківськими виписками про перерахування грошових коштів та актом звірки розрахунків (т. 4 а.с. 58-77).

Розпорядником майна вимоги ПП «АЗС Постач» визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ПП «АЗС Постач»у розмірі 741802,00 грн.

Під час апеляційного провадження ПП «АЗС Постач»додатково до матеріалів справи надано копію протоколу розбіжностей до договору № 01/09, згідно з яким сторони погодили додати до п. 2.3 договору новий рядок та викласти його в наступній редакції: «У разі не укладання договору поставки та/або не отримання довірителем товару за цим дорученням упродовж 30 днів з моменту перерахування грошових коштів на закупівлю товару, повірений зобовязаний повернути ці кошти довірителю в незалежності від надходження вимоги про повернення грошових коштів від довірителя. Також, надано вимогу про повернення грошових коштів у сумі 559405,00 грн., факт отримання якої боржником визнається.

Зважаючи на підтвердженість вимог ПП «АЗС Постач»належними доказами, відсутність заперечень з боку апелянта, інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ПП «АЗС Постач»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ТОВ «ТК «Російський продукт»на суму 822828,05 грн. колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «Торгівельна компанія «Російський продукт»звернулося до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 822828,05 грн. (т. 4 а.с. 83-84).

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договір доручення від 23.03.2010 р., в межах дії якого боржнику перераховано 822828,05 грн. для укладання договорів поставки з метою придбання для довірителя товару, однак, боржником умови договору не виконані, що в силу п. 2.3 договору в редакції протоколу розбіжностей і стало підставою для направлення боржнику вимоги про повернення грошей.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договором 23/03/10 доручення на придбання від 23.03.2010 р., банківськими виписками про перерахування грошових коштів та актом звірки розрахунків (т. 4 а.с. 88-130).

Розпорядником майна вимоги ТОВ «ТК «Російський продукт»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ТОВ «ТК «Російський продукт»у розмірі 822828,05 грн.

Під час апеляційного провадження ТОВ «ТК «Російський продукт»додатково до матеріалів справи надано копію протоколу розбіжностей до договору № 23/03/10, згідно з яким сторони погодили додати до п. 2.3 договору новий рядок та викласти його в наступній редакції: «У разі не укладання договору поставки та/або не отримання довірителем товару за цим дорученням упродовж 30 днів з моменту перерахування грошових коштів на закупівлю товару, повірений зобовязаний повернути ці кошти довірителю в незалежності від надходження вимоги про повернення грошових коштів від довірителя. Також, надано вимогу про повернення грошових коштів у сумі 822828,05 грн., факт отримання якої боржником визнається.

Зважаючи на підтвердженість вимог ТОВ «ТК «Російський продукт»належними доказами, відсутність заперечень з боку апелянта, інших кредиторів, розпорядника майна та боржника, а також враховуючи, що ухвала суду в цій частині не оскаржена іншими учасниками процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ТОВ «ТК «Російський продукт»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ТОВ «БВКП «СВ»на суму 4037245,59 грн. колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «БВКП «СВ»звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Кріо-трейд»(т. 1 а.с. 3-5), в якій, зокрема, просило визнати його вимоги на загальну суму 815384,65 грн. При цьому заявником зазначалося, що відповідна сума заборгованості виникла у боржника за договором поставки № 03/01/07Пр від 03.01.2007 р., підтверджена видатковими накладними, рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2009 р. у справі № 63/228-09 та наказом суду від 21.11.2009 р., за яким 11.12.2009 р. відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с. 6-26). Також, кредитор стверджував, що вказана сума боргу на час подання заяви не була погашена боржником ні добровільно, ні у примусовому порядку.

В подальшому, після публікації оголошення про банкрутство боржника, ТОВ БВКП «СВ»звернулося до господарського суду Харківської області із з вимогами до боржника на суму основного боргу 4037245,59 грн. (т. 5 а.с. 2-3). Тобто, ініціюючим кредитором були збільшені свої вимоги до боржника.

Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та боржником укладено договори поставки від 03.01.2007 р. та від01.10.2009 р., в межах дії яких кредитором поставлено боржнику товар на суму відповідно 755537,06 грн. та 1335400,00 грн., який останнім не був оплачений. Також стверджує, що між ним та боржником укладено договір доручення від 01.07.2007 р., в межах дії якого боржнику перераховано 1946308,53 грн. для укладання договорів поставки з метою придбання для довірителя товару, однак, боржником умови договору не виконані, що і стало підставою для направлення боржнику вимоги про повернення грошей.

Заборгованість боржника кредитор підтверджує документами, доданими до заяви, зданої 10.01.2011 р. до установи звязку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з урахуванням вихідних та святкових днів), а саме: договорів поставки № 03/01/07Пр від 03.01.2007 р., № 01/10/09Пр від 01.10.2009 р. видатковими накладними та актами звірки розрахунків, договором доручення № 01/07/07-3 від 01.07.2007 р., банківськими виписками про перерахування грошових коштів та актом звірки розрахунків (т. 5 а.с. 7-106).

Розпорядником майна вимоги ТОВ «БВКП «СВ»визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, зазначено, що такі вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірною ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені і вимоги ТОВ «БВКП «СВ»у розмірі 4037245,59 грн.

Під час апеляційного провадження ТОВ «БВКП «СВ»додатково до матеріалів справи надано копію додаток до договору поруки (про відсутність якого стверджував апелянт). Також, надано вимогу про повернення грошових коштів у сумі 1946308,53 грн., факт отримання яких боржником визнається.

Заперечуючи проти включення вимог ТОВ «БВКП «СВ»до реєстру вимог кредиторів апелянт посилався на відсутність додатку до договору поруки (вказаний додаток надано суду апеляційної інстанції), на те, не всі наявні у справі банківські виписки містять відмітку банку, та що у акті звірки за договором поруки вказаний інший номер договору - не 01/07/07-3, а 01/07/07/3.

Розглянувши заперечення банку щодо вказаного кредитора, вислухавши пояснення ТОВ «БВКП «СВ»та боржника, колегією суддів зазначається, що банком не спростовано факт перерахування грошових коштів з рахунку повіреного на рахунки довірителя, а боржником такий факт підтверджено. Що ж стосується невірного номеру договору боржник та кредитор пояснюють це технічною помилкою та підтверджують, що інших договорів, в т.ч. і за № 01/07/07/3, між ними не укладалося.

Що ж стосується посилання апелянта на те, що між боржником та ТОВ «БВКП «СВ»існують зустрічні однорідні зобовязання, колегія суддів зазначає, що здійснюючи відповідні посилання, апелянт, в свою чергу, не навів жодних правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час апеляційного провадження нею було встановлено, що між вказаними сторонами дійсно існують зустрічні однорідні зобовязання та що такі зобовязання не були припинені шляхом зарахування.

Ст. 601 ЦК України та ст. 203 ч. 3 ГК України передбачено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке можливе за заявою однієї із сторін.

Тобто, за змістом вказаних статей, для припинення зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно наявність заяви хоча б однієї із сторін таких зобовязань, та таке зарахування не може здійснюватись автоматично або за ініціативою суду.

Таким чином, зважаючи на підтвердженість вимог ПП «СВ»наявними у справі доказами, відсутність заперечень з боку інших кредиторів, розпорядника майна та боржника та відсутність доказів та підтвердження здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог ТОВ «БВКП «СВ»та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів, а заперечення апелянта вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта щодо неналежного виконання розпорядником майна покладених на нього Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обовязків не підтверджується матеріалами справи, оскільки ним виконані усі вимоги ухвали господарського суду за результатами підготовчого засідання, а саме, у звязку з опублікуванням у газеті «Голос України» оголошення про порушення даної справи про банкрутство боржника розпорядником майна разом з боржником розглянуті вимоги кредиторів, які звернулися до них та до суду у встановленому порядку, розпорядником майна повідомлено кредиторів про розгляд вимог, складено реєстр вимог кредиторів, який надано до господарського суду.

Статтями 3-1 та 13 Закону про банкрутство встановлено разом з іншими такі обовязки як здійснення розпорядником майна аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарному ринку, а також виявлення ознак фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства. Але, на думку колегії суддів, відсутність такого аналізу на момент розгляду вимог кредиторів у попередньому засіданні не є підставою для висновку про неналежне виконання розпорядником майна своїх обовязків та не є підставою для надіслання окремої ухвали до державного органу з питань банкрутства. Здійснення повного аналізу господарської діяльності та надання його до господарського суду буде мати значення саме під час проведення засідання суду, на якому буде прийнято рішення про введення процедури санації або ліквідації, або про затвердження мирової угоди.

Під час апеляційного провадження апелянт наполягав на тому, що розпорядник майна зобовязаний під час розгляду вимог кредиторів зясувати питання щодо виконання сторонами договорів, питання щодо економічного ефекту для боржника від договорів тощо. Але, таких вимог до розпорядника майна Закон про банкрутство не зазначає, на думку колегії суддів, розпорядник майна разом з боржником повинні при розгляді вимог кредиторів перевірити обґрунтованість грошових вимог кредиторів на підставі наданих ними до заяви первинних документів, а також на підставі даних бухгалтерського обліку боржника.

До того ж, колегія суддів зазначає, що в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто, правочин (а саме, укладені між боржником та кредиторами договори) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено під час апеляційного провадження, укладені між боржником та кредиторами договори, наявність правовідносин за якими і стала підставою для включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а відтак, є чинними.

За таких обставин, як у суду першої, та і у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави ставити під сумнів факт наявності правовідносин між сторонами цього договору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали за результатами попереднього засідання по даній справі, тому ухвала господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № Б-39/98-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99 ч.1 ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу кредитора - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № Б-39/98-10 за результатами попереднього засідання залишити без змін.

Справу № Б-39/98-10 направити на подальший розгляд до господарського суду Харківської області на стадію розпорядження майном боржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 21.03.2011 р.