Рішення № 14422027, 21.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2011 р.Справа № 9/5027/111/2011. За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Коломия

До відповідача Приватного підприємства «Скорпіо 2002»с. Магала Новоселицького району Чернівецької області

про стягнення боргу за поставлені товари 607,51 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, приватний підприємець

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Коломия звернувся з позовом до приватного підприємства «Скорпіо 2002»с. Магала Новоселицького району Чернівецької області про стягнення 607,51 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року, у тому числі 543,11 грн. боргу за поставлену продукцію, 49,30 грн. вартості довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 5,10 грн. вартості витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та 10 грн. вартості банківських послуг.

Ухвалою суду від 04.02.2011 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.02.2011 року за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2011 року розгляд справи відкладено на 04.03.2011 року, а ухвалою суду від 04.03.2011 року за клопотанням позивача та неявкою представника відповідача - на 21.03.2011 року.

Відповідач у судове засідання 21.03.2011 року явку свого представника повторно не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду за адресою фактичного здійснення господарської діяльності.

Розглянувши подані документи, зясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 м. Коломия (Постачальник) та приватним підприємцем «Скорпіо 2002»с. Магала Новоселицького району Чернівецької області (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу, згідно якого позивач зобовязався поставити та передати у власність покупцю товар, а останній зобовязався приймати товар та оплатити його на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 2.2. договору термін оплати кожної поставленої партії товару складають 20 днів з моменту передачі товару покупцю за накладною.

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця. При цьому оплата здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення готівки через установи банків на рахунок продавця (пункт 2.3 договору).

В пункті 10.2 вищевказаного договору відповідач вказав своїми фактичними адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Згідно накладної №16 від 01.12.2010 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 363,65 грн.

Як встановлено судовим слуханням, станом на момент вирішення відповідач вартість поставленого товар не оплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обовязок щодо оплати поставленого товару, а тому з нього слід стягнути 363,65 грн. боргу.

В частині стягнення 179,46 грн. слід відмовити виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, накладна №17 від 01.12.2010 року, на яку позивач посилається як на доказ поставки продукції, вищевикладеним вимогам закону не відповідає, зокрема наявний на ній особистий підпис не дає змогу ідентифікувати особу відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того накладна не скріплена печаткою, а відповідачем не надано жодної довіреності одержувача, яка б підтвердила факт отримання відповідачем продукції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин як на підставу вимог та заперечень покладається на сторони.

У свою чергу, позивач належними та допустимими доказами не довів факт поставки продукції на суму 179,46 грн. згідно накладної №17 від 01.12.2010 року, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 49,30 грн. вартості довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 5,10 грн. вартості витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та 10 грн. вартості банківських послуг суд розяснює позивачу наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Відтак, у задоволення позову в частині стягнення 49,30 грн. вартості довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 5,10 грн. вартості витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та 10 грн. вартості банківських послуг слід відмовити, оскільки дані суми не входять до переліку судових витрат по справі та не покладаються на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати пропорційно задоволеним витратам віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Скорпіо 2002»(юридична адреса - с. Магала Новоселицького району Чернівецької області, адреси фактичного здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; код 31948578) на користь приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_3, (код НОМЕР_1) 363,65 грн. боргу, 61,05 грн. державного мита та 141,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.І.Ніколаєв