Рішення № 14421283, 24.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11                                                                                 Справа № 26/37/2011.

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Лутугинський комбінат хлібопродуктів”, м.Лутугине Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі Відокремленого підрозділу „Південне управління ТОВ „Луганськвода”, м.Луганськ

про стягнення 7632 грн. 36 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –представник за довіреністю Скоробогатов А.М., довіреність №б/н від 06.12.2010;

від відповідача –начальник юридичного відділу Нікуліна К.С., довіреність №379 від 10.01.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 7632 грн. 12 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.02.2011 розгляд справи призначений на 01.03.2011. Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.03.2011 була оголошена перерва до 10.03.2011, а потім розгляд справи відкладений до 24.03.2011. Рішення приймається 24.03.2011.

Відповідач відзивом №б/н від 01.03.2011 вимоги позову відхилив, з підстав викладених у ньому.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі начальника Лутугинського департаменту (позивач, постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Лутугинський комбінат хлібопродуктів”, яке в подальшому 14.10.2010 було реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю „Лутугинський комбінат хлібопродуктів”, яке і стало правонаступником ЗАТ „Лутугинський комбінат хлібопродуктів” (відповідач, споживач) 01.08.2008 був укладений договір на послуги з водопостачання та водовідведення №68/2 (далі –договір), за умовами якого постачальник зобов’язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених договором, та виконувати інші умови даного договору (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору в ході виконання договірних зобов’язань, сторони керуються умовами даного договору, а також Законом України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002, Законом України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 №1875-ІV, „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (надалі Правила користування), „Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (надалі Правила приймання), місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації (надалі місцеві Правила приймання), „Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів”, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (надалі Інструкція), та іншими діючими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором.

Відповідно до п.5.2 договору „Кількість стічних вод, які надходять від споживача визначається за показниками засобів обліку, а при їх відсутності –по кількості води, наданої споживачу з водопостачання. При наявності у споживача власних джерел водопостачання, а також якщо об’єм скидання стічних вод відрізняється від об’єму водоспоживання, споживач зобов’язаний у термін, погоджений з постачальником, встановити на каналізаційному випуску прилад обліку. У разі відсутності обліку на каналізаційному випуску, розрахункова кількість стічних вод повинна дорівнювати добовій продуктивності насосів, встановлених на власних джерелах споживача на каналізаційній насосній станції, або по пропускній спроможності колектора.

Згідно п.5.3 договору приймання в каналізацію стічних вод, які вивозяться асенізаційним транспортом споживача здійснюється тільки в точці скиду, яку визначає постачальник. Обсяг стоків, що транспортуються з вигрібних як, приймається у відповідності з п.4.64 СНіП „Каналізація. Зовнішні мережі і спорудження”, у відношенні кількості води, яка постачається, до кількості відходів –1:1. Оплату за прийом стоків споживач проводить постачальнику. Транспортні витрати постачальника оплачуються споживачем по окремому рахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконував свої зобов’язання за договором в частині надання послуг по водовідведенню, хоча позивач своєчасно сплачував грошові кошти за ці послуги. З посиланням на ст.224 Господарського кодексу України та ст.623 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 7632 грн. 36 коп.

Відповідач вимоги позову оспорює, мотивуючи тим, що згідно п.5.3 договору обсяг стоків, що транспортуються з вигрібних ям позивача, приймається у відношенні кількості води, яка постачається, до кількості відходів –1:1, а оплата цих послуг здійснюється згідно п.5.4 договору на підставі двосторонніх актів або груп-рахунків. Кількість наданої води та об’єми прийнятих стоків оформлювалися позивачем і відповідачем груп-рахунками, які позивач приймав без зауважень і оплачував.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи приписи ст.22 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.224 Господарського кодексу України позивачем повинно бути доведено наявність факту збитків і їх розмір, вину відповідача в причиненні цих збитків та причинний зв’язок між діями або бездіяльністю відповідача і збитками.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про невиконання відповідачем зобов’язань за договором, що привело до понесення збитків позивачем, а саме:

- позивачем не доведено, що у нього були відсутні стоки, оскільки факт постачання води відповідачем не оспорюється;

- позивачем не доведено, що відповідач повинний був за умовами договору своїми силами забирати стоки у позивача і не здійснював цього, оскільки такі зобов’язання в договорі відсутні;

- позивачем не доведено, що стоки збиралися іншим підприємством за договором і з ним були проведені розрахунки;

- позивачем не надано доказів, що дані стоки ним або за договором з іншою організацією вивозилися і зливалися не в каналізаційні мережі відповідача.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем не доведено а ні факт понесених збитків, а ні розмір цих збитків, а ні вину відповідача в причиненні заявлених збитків, а ні причинного зв”язку між діями або бездіяльністю відповідача і збитками.

За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви було недоплачено державне мито в сумі 25 грн. 68 коп., а також під час розгляду справи, хоча ухвалами від 15.02.2011, від 10.03.2011 суд зобов’язував позивача доплатити вказану суму державного мита, слід достягнути з позивача у доход Державного бюджету України державне мито в сумі 25 грн. 68 коп.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.03.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лутугинський комбінат хлібопродуктів”, вул.Залізнична, 2, м.Лутугине Луганської області, код 32441328 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 - державне мито в сумі 25 грн. 68 коп., видати наказ Державній податковій інспекції у Лутугинському районі Луганської області.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.03.2011.

Суддя                                                             С.С. Єжова

Помічник судді                                                                                С.І. Заєць