Рішення № 14420728, 25.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2011 р. Справа № 8/167-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Верховинна, 87, в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області, ідентифікаційний код: 25873761, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 13/14, та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код: 27775109, місцезнаходження: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126,

до відповідача: фермерське господарство «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3,

про припинення права користування земельною ділянкою та зобовязання повернути таку ділянку у власність держави

за участю представників сторін

від прокурора: старший помічник міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області Івашин О.Є., який діє на підставі посвідчення від 11.04.2006 року за № 60, та помічник міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області Безрукий А.С., який діє на підставі посвідчення від 05.08.2009 року за № 90;

від позивача - 1: головний спеціаліст відділу правової роботи Головного управління Держкомзему в Київській області Шайтанова Т.М., яка діє на підставі довіреності від 12.10.2010 року за №04-16/10;

від позивача - 2: Лемза Д.В., який діє на підставі довіреності від 04.01.2011 року за № 07-34-1;

від відповідача: голова фермерського господарства «Урожай 92»Алєксєєнко Є.І., який діє на підставі статуту господарства, та Литвинець Є.І., який діє на підставі довіреності від 22.11.2010 року за №22/11, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області (далі за текстом: Позивач - 1) та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі за текстом: Позивач - 2) до фермерського господарства «Урожай 92»(далі за текстом: Відповідач) про припинення права користування земельною ділянкою та зобовязання повернути таку ділянку у власність держави.

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач використовує не за цільовим призначенням земельну ділянку, яка надана йому в постійне користування для ведення фермерського господарства, в звязку з чим просить суд припинити право Відповідача на користування цією ділянкою з покладенням на Відповідача обовязку по поверненню ділянки у державну власність.

Відповідно до ухвали суду від 09.11.2010 року порушено провадження у справі №8/167-10 та призначено її розгляд на 24.11.2010 року.

22.11.2010 року до суду через канцелярію надійшло клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним № 14363, про повернення прокурору позову, в звязку з тим, що Прокурор при поданні до суду позову не направив останній сторонам у справі. Ухвалою суду від 24.11.2010 року в задоволенні клопотання Відповідача про повернення Прокурору позову відмовлено через те, що вивченням матеріалів справи встановлено, що останні містять в собі докази направлення сторонами копії позову.

22.11.2010 року до суду через канцелярію надійшло клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним № 14364, про залишення позову прокурору без розгляду, в звязку з тим, що Прокурор не правильно визначив у позові Позивача. Ухвалою суду від 24.11.2010 року в задоволенні клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено через те, що у справі Прокурором вірно визначено Позивача з приводу нагляду за додержанням субєктами господарювання вимог чинного земельного законодавства України.

24.11.2011 року у судове засідання Прокурор, представники Позивачів -1, - 2, та Відповідач не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Прокурор, Позивачі -1, - 2, та Відповідачі вимоги ухвали суду від 09.11.2010 року не виконали. У звязку з цим розгляд справи відкладено на 06.12.2010 року.

25.11.2010 року до суду через канцелярію надійшло клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним № 14935, про припинення провадження у справі, в звязку з тим, що Прокурор просить припинити право фермерського господарства на користування в особі його голови земельною ділянкою, внаслідок чого дана справа не підвідомча господарським судам. Ухвалою суду від 06.12.2010 року в задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі відмовлено через те, що вимоги Позивача спрямовані на припинення права користування фермерського господарства земельною ділянкою.

25.11.2010 року до суду через канцелярію надійшло клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним № 14936, про залишення позову прокурору без розгляду, в звязку з тим, що Прокурор не правильно визначив у позові Позивача. Ухвалою суду від 06.12.2010 року в задоволенні клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено через те, що у справі Прокурором вірно визначено Позивача з приводу нагляду за додержанням субєктами господарювання вимог чинного земельного законодавства України.

06.12.2010 року в судове засідання Прокурор, Позивачі 1, - 2, не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Зявився Відповідач, який дав пояснення у справі, виконав вимоги попередніх ухвал суду та просив в задоволенні позову відмовити повністю. У звязку з цим розгляд справи відкладено на 20.12.2010 року.

20.12.2010 року в судове засідання зявився Прокурор та Позивач 1, які дали пояснення у справі та просили позов задовольнити у повному обсязі. Позивач 2 в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Зявився Відповідач, який проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Розгляд справи відкладено на 12.01.2011 року.

20.12.2010 року ухвалою суду за заявою сторін у справі продовжено строк розгляду справи до 25.01.2011 року.

12.01.2011 року в судове засідання зявився Прокурор та Позивач 2, які дали пояснення у справі та просили позов задовольнити у повному обсязі. Позивач 1 в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Зявився Відповідач, який проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Розгляд справи відкладено на 25.01.2011 року.

25.01.2011 року в судове засідання зявився Прокурор, який позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Позивачі в судове засідання не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Відповідач в засідання зявився, проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити повністю. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Прокурора, Позивачів 1, - 2 та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 25.01.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, Позивача 1, - 2 та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

міжрайонною природоохоронною прокуратурою Київської області із залученням спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Держземінспекції України Державного комітету України по земельних ресурсах проведено перевірку дотримання фермерським господарством «Урожай 92»вимог земельного законодавства України при використанні земельної ділянки, належної господарству на праві постійного користування.

За наслідками вказаної перевірки встановлено, що фермерському господарству «Урожай 92»відповідно до Державного акта серії Б за № 087323, зареєстрованого 13.07.1993 року за № 397, в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на праві постійного користування належить земельна ділянка з цільовим призначенням: ведення селянського (фермерського) господарства, площа якої 24,6 га.

Відповідно до вимог п.1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Цей же Закон у ст. 12 передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Згідно із вимогами ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; г) на відшкодування збитків; ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди; д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; е) інші права. Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про фермерське господарство»у ст. 15 передбачає, що фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов'язані: а) забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) сплачувати податки та збори; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів; е) дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; є) дотримуватися правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів; ж) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

Земельний кодекс України у ст. 22 передбачає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно із вимогами ст. 5 Земельного кодексу України, одним із принципів земельного законодавства є принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані: - забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;- додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Фермерське господарство «Урожай 92»в порушення вимог ст.ст. 5, 22, 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 14, 15 Закону України «Про фермерське господарство»використовує не за цільовим призначенням земельну ділянку, площею 0,40 га, призначену для ведення фермерського господарства, яка входить до складу земельної ділянки в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, належної на праві постійного користування фермерському господарству «Урожай 92»відповідно до Державного акта серії Б за № 087323, зареєстрованого 13.07.1993 року за № 397, з цільовим призначенням: ведення селянського (фермерського) господарства, площа якої 24,6 га.

Нецільове використання зазначеної ділянки, площею 0,40 га, полягає в тому, що господарство цю ділянку використовує не для сільськогосподарського виробництва, в звязку з тим, що облаштувало на даній ділянці заклад громадського харчування у вигляді кафе під назвою «авто-гриль веселий вулик».

Факт нецільового використання Відповідачем земельної ділянки, площею 0,40 га, яка належить йому на праві постійного користування, підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.08.2008 року за №А2746/51, актом обстеження земельної ділянки від 05.08.2008 року за № 199/5, приписом від 15.08.2008 року за №П2746/51, розрахунком розміру шкоди від 20.08.2008 року, повідомленням Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Держземінспекції України Державного комітету України по земельних ресурсах у формі листа від 16.09.2008 року за № 088260/1000 на запит УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області, протоколом огляду від 12.07.2008 року, поясненнями приватного підприємця ОСОБА_1., ОСОБА_2., секретаря сільської ради Вітвіцкої К.Ф., договором оренди приміщення від 02.04.2008 року за №1/4, договором оренди приміщення від 01.07.2008 року, приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04.07.2008 року за №37. Копії даних документів знаходяться в матеріалах справи.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Держземінспекції України Державного комітету України по земельних ресурсах вносився Відповідачу припис від 15.08.2008 року за №П2746/51 з вимогою усунути порушення вимог ст. 96 Земельного кодексу України шляхом припинення нецільового використання земельної ділянки. На даний припис Відповідач не відреагував та нецільове використання земельної ділянки не припинив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Прокурором в судовому засіданні доведено та матеріалами справи підтверджено факт нецільового використання Відповідачем земельної ділянки, площею 0,40 га, призначеної для ведення фермерського господарства, яка входить до складу земельної ділянки в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, належної на праві постійного користування фермерському господарству «Урожай 92»відповідно до Державного акта серії Б за № 087323, зареєстрованого 13.07.1993 року за № 397, з цільовим призначенням: ведення селянського (фермерського) господарства, площа якої 24,6 га.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: - забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; - забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; - запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; - забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в ст. 6 передбачає, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: - додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; - виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; - додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; - вирішення інших питань відповідно до закону.

Земельний кодекс України у ст. 143 передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; - неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладений обовязок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.5) п.4 Положенням про головне управління Держкомзему в області, затвердженого наказом Держкомзему від 17.06.2008 року за №123, головне управління Держкомзему в області координує підготовку і здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на відтворення і підвищення родючості, продуктивності та корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення інших територій і обєктів екомережі, організовує здійснення заходів щодо відтворення корисних властивостей земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами нецільового використання Відповідачем частини земельної ділянки, яка належить йому на праві постійного користування. Часткове підтвердження викладених в позові обставин полягає в тому, що матеріалами справи доведено лише нецільове використання земельної ділянки, площею 0,40 га.

У судовому засіданні, надані Прокурором докази, частково спростовані та по суду заперечувались Відповідачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У звязку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими частково, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (двадцять пять тисяч гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області до фермерського господарства «Урожай 92»про припинення права користування земельною ділянкою та зобовязання повернути таку ділянку у власність держави задовольнити частково.

2.Припинити право постійного користування фермерського господарства «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, на земельну ділянку, площею 0,40 га, в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка фермерським господарством «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, використовується не за цільовим призначенням та входить до складу земельної ділянки фермерського господарства «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, належної останньому відповідно до Державного акта серії Б за № 087323, зареєстрованого 13.07.1993 року за № 397, на праві постійного користування з цільовим призначенням: ведення селянського (фермерського) господарства.

3.Зобовязати фермерське господарство «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, повернути у державну власність в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код: 27775109, місцезнаходження: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126, земельну ділянку, площею 0,40 га, в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка фермерським господарством «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, використовується не за цільовим призначенням та входить до складу земельної ділянки фермерського господарства «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, належної останньому відповідно до Державного акта серії Б за № 087323, зареєстрованого 13.07.1993 року за № 397, на праві постійного користування з цільовим призначенням: ведення селянського (фермерського) господарства.

4.Стягнути в доход державного бюджету України з фермерського господарства «Урожай 92», ідентифікаційний код: 20593309, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забуччя, Урочище Потоки, 3, державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 25.01.2011 року