Рішення № 14420668, 15.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р. Справа № 16/022-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Закритого акціонерного товариства фабрика паперово-технічних виробів «ТОСНА», м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод декоративної упаковки», с. Луб’янка, Бородянський район

про стягнення 9 249,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дмітрієв В.Н. –довіреність № 27 від 23.02.2011р. (заступник директора);

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство фабрика паперово-технічних виробів «ТОСНА»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою Вих. № 9 від 25.01.2011р. (Вх. № суду 530 від 14.02.2011р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод декоративної упаковки»(далі –відповідач) про стягнення 9 249,23 грн. заборгованості та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 16.02.2011 року порушено провадження у справі № 16/022-11 та призначено її розгляд на 01.03.2011 р. о 10 год. 20 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2011р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 16.02.2011р. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 16.02.2011р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 15.03.2011р. за участю повноважних представників сторін.

Відповідач в судове засідання 15.03.2011р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 01.03.2011р. Витребувані документи (п. 3 ухвали від 01.03.2011р.) відповідач суду не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 16.02.2011р. про порушення провадження (у справі є повідомлення про вручення, згідно якого 19.02.2011р. відповідачем була отримана ухвала суду, про що свідчить підпис на повідомленні) та ухвалою від 01.03.2011р. (відповідно до повідомлення про вручення, зазначена ухвала отримана відповідачем 10.03.2011р., про що свідчить підпис на повідомленні), які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витязі з єдиного державного реєстру підприємств та організацій станом на 03.03.2011р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Позивач поставив відповідачу товар (Патрони картонні) на суму 9 249,23 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 00000193 від 27.08.2010р. Про приймання товару по вказаній накладній свідчить підпис представника відповідача.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Ібрагімов А.К.) поставленого товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Завод декоративної упаковки») № 26 від 27.08.2010р.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання належним чином, претензій щодо якості поставленого товару від відповідача не надходило.

Таким чином, станом на час звернення до суду з позовною заявою борг відповідача становить 9 249,23 грн. Відповідачем заборгованість в сумі 9 249,23 грн. оплачена не була, доказів сплати до суду не надано.

Відповідно до п. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, поставивши відповідачу за накладною № 00000193 від 27.08.2010р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з вимогами частини першої ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача направляв лист № 144 від 22.11.2010 р. в якому позивач повідомляв відповідача, що за ним рахується заборгованість у розмірі 9 249,23 грн. Відповідач надав відповідь на зазначений лист в якому відповідач просив надіслати йому акт звірки взаєморозрахунків.

25.11.2010р. та 16.12.2010р. позивач на адресу відповідача надсилав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010р. по 16.12.2010р. на суму 9 249,23 грн. (докази направлення в матеріалах справи). Відповідач акт звірки взаєморозрахунків не підписав зауважень на нього не надав.

Позивач на адресу відповідача направив лист № 177 з вимогою підписати акт звірки взаєморозрахунків та оплатити заборгованість у розмірі 9 249,23 грн., яка виникла на підставі поставленого товару відповідно до накладної № 00000193 від 27.08.2010р., вимога позивача залишена без відповіді та задоволення (лист - вимога та докази його направлення наявні в матеріалах справи).

Незважаючи на неонаразові нагадування позивача заборгованість відповідача в сумі 9 249,23 грн. станом на момент подання позовної заяви до господарського суду Київської області є непогашеною.

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В результаті невиконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 9 249,23 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву або доказів оплати наданого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 9 249,23 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 9 249,23 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод декоративної упаковки»(07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб‘янка, вул. Чкалова, 3а, код ЄДРПОУ 36965137; р/р 2600000500353 в ПАТ КБ «Правекс-Банк»м. Київ; МФО 321983) на користь Закритого акціонерного товариства фабрика паперово-технічних виробів «ТОСНА»(09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 15, код ЄДРПОУ 05781640; р/р 2600330116450 в ПАТ «Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк; МФО 300612) 9 249 (дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 23 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О. Христенко