Рішення № 14420447, 10.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2011 р. Справа № 7/028-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ,

доАкціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Фастів Київська область,

простягнення 19051,22грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Н.В. представник за довіреністю №ГО-10/300 від 29.12.2010року;

від відповідача: Артюхова О.П. представник за довіреністю №179 від 25.01.2009року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №Г08.00/1301 від 10.02.2011року (вх. №598 від 17.02.2011року) до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі відповідач) про стягнення 19051,22грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ/21/44/48 №012018 від 21.04.2009року, він сплатив за заявою ОСОБА_1, власника автомобіля «ДЕО Ланос»державний номерний знак НОМЕР_1 та страхувальника за договором, станції технічного обслуговування автотранспортних засобів ВАТ «Дніпропетровськ Авто»АФ «Експрес-Авто»суму страхового відшкодування у розмірі 19051,22грн. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України, виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, власника транспортного засобу «Лексус RX-300»державний номерний знак НОМЕР_2, який був визнаний винним у скоєнні ДТП, був застрахований відповідачем Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634, та враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку не повернув Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС»виплачене ним страхове відшкодування, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»19051,22грн. виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2011року було порушено провадження у справі №7/028-11 та призначено її розгляд на 10.03.2011року.

У судовому засіданні 10.03.2011року представником позивача у справі було подано заяву про зменшення суми позовних вимог на суму франшизи 510,00грн., передбаченої за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634, укладеного між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та ОСОБА_2, страхувальник за договором, решту частину позовної вимоги у сумі 18541,22грн. (19051,22грн.-510,00грн.) позивач просить суд задовольнити в повному обсязі. Подана заява прийнята судом до розгляду. Представник позивача у справі у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 10.03.2011року надав суду витребуваний ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2011року Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634, проти вимог позовної заяви не заперечував, відзиву на позовну заяву не надав.

У судовому засіданні 10.03.2011року господарським судом Київської області на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

21.04.2009року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»(далі-позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ/21/44/48 №012018, а саме згідно п.5 був застрахований транспортний засіб «ДЕО Ланос»державний номер НОМЕР_1. Строк дії договору встановлювався з 22.04.2009року по 21.04.2010року. Одним із страхових випадків за даним договором сторонами віднесено, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

25.03.2010року в районі перехрестя вул. Набережна Леніна вул. Ю. Словацького в м. Дніпропетровську стався страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригоди за участю,зокрема, автомобілів «Лексус RX-300», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить Гопайцеві Сергію Івановичу, під його керуванням, та «ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Новохацькому Володимиру Сергійовичу, страхувальнику, під керуванням ОСОБА_1.

В результаті ДТП автомобілю «ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області №067524, зокрема, механічні пошкодження заднього бампера, кришки багажника, правого фонаря, правого заднього крила, капоту, решітки, переднього бампера, правої фари, правого переднього крила та лобового скла.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2010року водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Лексус RX-300», державний номерний знак НОМЕР_2, було визнано винним у скоєні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

У відповідності до умов договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ/21/44/48 №012018 від 21.04.2009року на підставі заяви ОСОБА_1 про настання події зі страхування КАСКО та заяви про виплату страхового відшкодування від 06.04.2010року, позивачем було складено страховий акт №14871В/05/2010 та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно яких сума страхового відшкодування, яка підлягала оплаті позивачем, була визначена в розмірі 19051,22грн.

На виконання своїх договірних зобовязань позивач перерахував згідно заяви на виплату страхового відшкодування ОСОБА_1, власника автомобіля «ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 та страхувальника за договором, та за наявності дозволу АТ «Сведбанк»(вигодонабувач за договором ДКТЗ/21/44/48 №012018 від 21.04.2009року) станції технічного обслуговування автотранспортних засобів ВАТ «Дніпропетровськ Авто»АФ «Експрес-Авто»суму страхового відшкодування у розмірі 19051,22грн., що підтверджується платіжним дорученням №30861 від 12.07.2010року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, власника транспортного засобу «Лексус RX-300»державний номерний знак НОМЕР_2 на час скоєння ДТП був застрахований відповідачем Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634.

Оскільки цивільно-правова відповідальність учасника ДТП ОСОБА_2, була застрахована відповідачем, позивач 16.07.2010року звернувся до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», з заявою на виплату страхового відшкодування №Г.26.0.0/332 від 13.07.2010року з вимогою про стягнення 19051,22грн., сплаченого Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»страхового відшкодування. Копія зазначеної заяви та докази її відправки відповідачеві наявні в матеріалах справи. Однак, відповідач вказану суму на користь позивача не сплатив, відповіді на заяву не надав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Як вже зазначалось, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, власника транспортного засобу «Лексус RX-300»державний номерний знак НОМЕР_2, який керував зазначеним автомобілем та який був визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634 з АТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Пунктом 37.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані Новохацькому Володимиру Сергійовичу збитки, у даному випадку є АТ «Українська пожежно-страхова компанія»відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обовязкового страхування цивільної відповідальності.

З огляду на вищевикладене до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ/21/44/48 №012018 від 21.04.2009року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_1. мала до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»як особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 12.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Із Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634 вбачається, що франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) становить 510 грн.

Враховуючи зазначене, позивачем було подано суду заяву про зменшення суми позовних вимог на суму франшизи 510,00грн., передбаченої за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634, укладеного між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та ОСОБА_2, страхувальник за договором.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що особою, на яку законом покладено обовязок відшкодувати завдані Новохацькому Володимиру Сергійовичу збитки, у даному випадку є АТ «Українська пожежно-страхова компанія»відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, лімітів передбачених Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634 від 03.02.2010року в сумі 18541,22грн. (19051,22грн., розрахована сума страхового відшкодування 510 грн., франшиза відповідача).

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з АТ «Українська пожежно-страхова компанія»витрат, понесених за страховим відшкодуванням в розмірі 18541,22грн. у межах відповідальності страхової компанії за завдані збитки, передбачених Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3094634 від 03.02.2010року є доведеною та обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник з вини Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) 18 541 (вісімнадцять тисяч пятсот сорок одну) грн. 22 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 190 (сто девяносто) грн. 52 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяАнтонова В.М.

Повне рішення складено 15.03.2011року