ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"10" березня 2011 р. Справа № 7/022-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовомПрокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква, Київська область,
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, Київська область,
простягнення 3799,18грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Настенко М.В.представник за довіреністю №12-1-27/814 від 02.09.2010року,
від відповідача: не зявились,
від прокуратури: Пінкас Т.А. прокурор, посвідчення №НОМЕР_2 від 30.12.2008року,
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
Прокурор м. Біла Церква звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі позивач) з позовною заявою №2гс від 14.01.2011року (вх. №319 від 31.01.2011року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 3799,18грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди №691 нежитлового приміщення від 05.08.2010року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з серпня 2010року по листопад 2010року включно, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача 3707,53грн. основного боргу з орендної плати та 91,65грн. пені, а разом 3799,18грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2011року було порушено провадження у справі №7/022-11 та призначено її розгляд на 24.02.2011року.
У звязку з неявкою в судове засідання 24.02.2011року представників відповідача, який у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи було відкладено на 10.03.2011року.
У судовому засіданні 10.03.2011року прокурор та представник позивача у справі підтримали позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в судове засідання 10.03.2011року повторно не зявились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 10.03.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора та представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:
05.08.2010року між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №691 (далі договір), відповідно до п. 1. якого, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 20,90 кв.м., яке розташоване на першому поверсі пятиповерхової цегляної будівлі за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №2. Вартість обєкта оренди відповідно до висновку експерта становить 62245,20грн.
Як визначено п. 2.1. договору, передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.
Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення обєкта оренди покладається на орендаря. Обєкт оренди повинен повертатись орендодавцю в стані, в якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу.(п. 2.3. договору).
Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить 933,68грн. (в т.ч. ПДВ 155,61грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно п. 3.5. договору, орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.
У відповідності до п. 3.6. договору, витрати орендаря, повязані з утриманням та експлуатацією обєкта оренди, до орендної плати не входять.
Відповідно до п. 10.1. договору, він діє з 05.08.2010року по 31.07.2011року.
Факт прийому - передачі нежитлового приміщення в оренду відповідачу підтверджується Актом б/н від 05.08.2010року прийому-передачі нежитлового приміщення, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами договору оренди №691 (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні).
Як стверджує позивач, та не заперечено відповідачем, останній в строк, визначений п.3.1. договору оренди №691, не сплачував орендну плату за період з серпня 2010року по листопад 2010 включно, а тому згідно довідки №12-5-23/107 від 07.12.2010року Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, доданої до позовної заяви, у відповідача існує заборгованість з орендної плати у сумі 3707,53грн., з яких:
813,21грн. орендна плата за серпень 2010року, враховуючи дату передання обєкта оренди у користування (05.08.2010року);
944,68грн. орендна плата за вересень 2010року;
972,29грн. орендна плата за жовтень 2010року;
977,15грн. орендна плата за жовтень 2010року.
Однак, господарський суд зазначає, що умовами договору (п.п. 3.1., 3.2.) сторонами погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить 933,68грн. (в т.ч. ПДВ 155,61грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.
Дослідивши подану позивачем довідку №12-5-23/107 від 07.12.2010року, господарський суд зазначає, що при розрахунку орендної плати за період з вересня 2010року по листопад 2010року включно позивачем здійснювався розрахунок розміру місячної орендної плати шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції також за попередній місяць, а не за поточний місяць, як то передбачено умовами договору.
Беручи до уваги наведене, а також той факт, що за серпень 2010року розмір орендної плати складав 933,68грн. з ПДВ, то господарський суд зазначає, що розмір орендної плати за вересень 2010року підлягав коригуванню на індекс інфляції за вересень 2010року, зокрема, за наступною формулою: Ор.пл.=Ор.пл.за попередній місяць*І(інф.), де Ор.пл. розмір місячної орендної плати за користування приміщенням; Ор.пл за попередній місяць розмір орендної плати за користування приміщенням за попередній місяць; І(інф.) індекс інфляції за поточний місяць. В аналогічному порядку підлягає розрахунку і розмір орендної плати за користування приміщенням за наступні місяці.
Згідно даних, зазначених у Повідомленні Державного комітету статистики України від 11.01.2011року «Індекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні за 1991-2010роки»у період з вересня 2010року по листопад 2010року включно були встановлені наступні індекси споживчих цін (індекси інфляції):
Вересень 102,9%;
Жовтень 100,5%;
Листопад 100,3%.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що орендна плата (разом з ПДВ) за користування приміщенням, яка підлягала сплаті відповідачем на користь позивача становила:
-за вересень 2010року 960,76грн. (933,68грн., орендна плата за серпень *1,029 (102,9% : 100%, індекс інфляції за вересень 2010року);
-за жовтень 2010року 965,56грн. (960,76грн., орендна плата за вересень *1,005, індекс інфляції за жовтень 2010року);
-за листопад 2010року 968,46грн. (965,56грн., орендна плата за жовтень *1,003, індекс інфляції за листопад 2010року).
Беручи до уваги наведене, а також, враховуючи час користування відповідачем орендованим майном та те, що договір є чинним на момент розгляду спору і що орендоване приміщення позивачеві не поверталось, господарський суд зазначає, що за період з серпня 2010року по листопад 2010року включно відповідач, як орендар, повинен був сплатити на користь позивача, як орендодавця, орендну плату у розмірі 3707,99грн. і оскільки відповідач не здійснив жодного платежу у відповідності до договору, то заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за вищезазначений період становить 3707,99грн.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Оскільки власником орендованого приміщення, згідно п. 2.2. договору, є територіальна громада м. Біла Церква, то до правовідносин сторін слід застосовувати також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобовязується своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, на момент розгляду спору в господарському суді, відповідач свої зобовязання за договором оренди №691 щодо сплати орендних платежів за період з серпня 2010року по листопад 2010року включно не виконав.
Одночасно господарський суд, встановивши, що позивачем розмір орендної плати за період з вересня 2010 року по листопад 2010року розраховано невірно, і що сума заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів (з серпня по листопад 2010року) складає 3707,99грн. однак, виходячи з того, що прокурором заявлено вимогу про стягнення основного бору з оплати орендної плати у розмірі 3707,53грн., заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині подано не було, то позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору оренди №691 встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,05% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У разі зміни облікової ставки НБУ, відповідно змінюється розмір пені.
На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем нараховано пеню в розмірі 91,65грн. на прострочений розмір орендної плати, який визначений позивачем, Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради.
При цьому, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.
Враховуючи, що в силу п. 3.1. договору, орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься, то момент прострочення відповідачем виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу з орендної плати по кожному місяцю окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі №5/634-08.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок пені за прострочку орендних платежів з серпня 2010року по листопад 2010року на суму боргу з орендної плати (який вказаний позивачем у довідці №12-5-23/107 від 07.12.2010року, оскільки господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог) за кожен місяць окремо відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 92,66грн., а тому вважає, поданий прокурором розрахунок пені невірним. Проте виходячи з того, що прокурором заявлено до стягнення 91,65грн. пені, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі 91,65грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем з орендної плати, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.
За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі 3799,18грн., з яких 3707,53грн. основного боргу та 91,65грн. пені.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Як визначено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Генеральна прокуратура України та її органи за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).
Враховуючи, що ціна позову становить 3799,18грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 102,00грн. (встановлений мінімальний розмір державного мита).
Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 20577351) 3 707 (три тисячі сімсот сім) грн. 53 коп. основного боргу та 91 (девяносто одну) грн. 65 коп. пені.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судові витрати: 102(сто дві)грн.00коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
СуддяАнтонова В.М.
Повне рішення складено 15.03.2011року
Судове рішення № 14420439, Господарський суд Київської області було прийнято 10.03.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 7/022-11. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: