Рішення № 14420394, 04.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2011 р. Справа № 12/102-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) ОСОБА_1;

2) ОСОБА_2;

про стягнення заборгованості у розмірі 16558,86 грн. в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Золюк М.С. представник (довіреність №2337 від 30.08.2010 року);

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1)не зявився;

2)не зявився,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(далі позивач) до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16558,86 грн. в порядку регресу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: 03 квітня 2008 року на проспекті Московському у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки ВАЗ-21043, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1, були завдані пошкодження автомобілю марки Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2008 року винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1.

Між власником автомобіля марки Mitsubishi, Каплієнком Володимиром Володимировичем (далі страхувальник), та позивачем був укладений договір страхування наземного транспорту №206-06529-08 від 31.03.2008 року (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язувався сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

03 квітня 2008 року, у звязку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до позивача за виплатою страхового відшкодування.

22 квітня 2008 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування у розмірі 16558,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3713.

Оскільки автомобіль марки ВАЗ-21043 був застрахований Сингаєвским Русланом Брониславовичем у відповідача за договором першого типу, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9112210, 12 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №36/10.

15 квітня 2010 року відповідач надіслав позивачу лист відповідь на претензію, у якому зазначив, що оскільки позивач не надав йому доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21043 на законних підставах, відповідач не може вважати вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і тому призупиняє розгляд регресної вимоги позивача до моменту надання останнім вищевказаних документів.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 16558,86 грн. в порядку регресу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2010 року, справу призначено до розгляду 23 грудня 2010 року.

23 грудня 2010 року представник відповідача у судове засідання не зявилась, витребуваних ухвалою суду документів не надала, про причини неявки суд не повідомила. Розгляд справи, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 11.01.2011 року.

23 грудня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, 1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

11 січня 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке підлягало задоволенню судом. Крім цього, заявив клопотання про залучення до участі у справі особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.02.2011 року, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1.

04 лютого 2011 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долучених до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні подала відзив на позовну заяву, просила відмовити позивачу в задоволенні позову.

З власної ініціативи, на підставі вимог ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, судом до участі у справі залучено страхувальника згідно з полісом № ВВ/9112210 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17.02.2011 року.

17 лютого 2011 року треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення щодо розміру страхового відшкодування. Представник відповідача заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.03.2011 року.

04 березня 2011 року на адресу суду представник позивача направив клопотання, просив розглянути справу без його участі, яке підлягало задоволенню судом.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача проти позову заперечувала.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

31 березня 2008 року між власником автомобіля марки Mitsubishi, Каплієнком Володимиром Володимировичем (далі страхувальник), та товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(далі позивач) був укладений договір страхування наземного транспорту №206-06529-08 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язувався сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

03 квітня 2008 року на проспекті Московському у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі hi), та автомобіля марки ВАЗ-21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі ВАЗ), що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано пошкоджень автомобілю марки Mitsubishi на загальну суму 16200,17 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна товариства з обмеженою відповідальністю «Сальватор»№230 від 09 квітня 2008 року.

Постановою Подільського районного суду м. Києва по справі №3-16761/08 від 15.05.2008 року особою, винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі КУпАП), визнано водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

П. 7.1 договору передбачено, що страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

03 квітня 2008 року, у звязку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

22 квітня 2008 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування у розмірі 16558,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3713.

Сингаєвським Русланом Броніславовичем було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у відповідача за договором першого типу, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9112210 (далі поліс).

Ст. 27 Закону України «Про страхування»закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до п. 38.2.3 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобовязаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим законом.

12 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №36/10.

15 квітня 2010 року відповідач надіслав позивачу лист відповідь на претензію, у якому зазначив, що оскільки позивач не надав йому доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21043 на законних підставах, відповідач не може вважати вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і тому призупиняє розгляд регресної вимоги позивача до моменту надання останнім вищевказаних документів.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 16558,86 грн. в порядку регресу.

04 лютого 2011 року представник відповідача у судовому засіданні подала відзив на позовну заяву, проти позову заперечувала, оскільки вважала керування Бойком Л.А. транспортним засобом на законних підставах недоведеним.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 прим. - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Ч. 1 ст. 254 КУпАП закріплено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом без достатніх законних підстав полягає у керуванні транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом.

Ухвалами суду були витребувані з відділу державної автомобільної інспекції Подільського району м. Києва та Подільського районного суду м. Києва документи щодо кожного факту притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1. (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце проживання: АДРЕСА_1).

З отриманих документів вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВА №480540, оформленого 03.04.2008 року, ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху (далі - Правила).

Постановою Подільського районного суду м. Києва по справі №3-16761/08 від 15.05.2008 року ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Так, з вищевказаних документів вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил, тобто вчинив порушення, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, у звязку з чим був притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що він керував транспортним засобом на законних підставах, оскільки ніяких інших документів, що підтверджують притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1., до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

П. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»закріплено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У п. 2 полісу зазначено, що франшиза становить 510,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 276, ч. 1 ст. 254, ч. 1 ст. 256, ст. 124, ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 38.2.3 ст. 38, п. 15.1 ст. 15, п. 12.1 ст. 12, п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27, ст. 9, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення заборгованості у розмірі 16558,68 грн. в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, 1, код 20602681) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код 33831166) борг у розмірі 16048,86 грн. (шістнадцять тисяч сорок вісім грн. 86 коп.); 160,49 грн. (сто шістдесят грн. 49 коп.) витрат на сплату державного мита; 228,73 грн. (двісті двадцять вісім грн. 73 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

СуддяДьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 09.03.2011 року.