Рішення № 14419899, 22.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р. Справа № 9/04-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/04-11 22.02.2011р.

За позовом Комунального підприємства Київської обласної ради “Ірпіньтепломережа”

До Ірпінського виробничого управління комунального господарства

Третя особа Комунальне підприємство “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради

Про стягнення 43 850,55 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Доманська Н.В. (дов. № 270 від 08.09.2010 р.)

Сутковий М.В. (наказ № 139-ОС від 18.08.2010 р.)

від відповідача: Майко М.В. (дов. б/н від 17.01.2011 р.)

від третьої особи: Почтаренко Л.С. (довю б/н від 10.01.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради “Ірпіньтепломережа” до Ірпінського виробничого управління комунального господарства про стягнення 30 237,67 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.01.2011 р.

18.01.2011 року в судовому засіданні представник відповідача з’явився та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 01 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на споживання теплової енергії № 25.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 31.07.2009 року за № 176 позивача визнано виконавцем послуг централізованого опалення.

28.10.2009 року між позивачем та Комунальним підприємством “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради був укладений договір на постачання теплової енергії за № Аг-211р/09. Договір на постачання теплової енергії за № Аг-211р/09 від 28.10.2009 року нині чинний. Будь-яких інших договорів між позивачем та відповідачем станом на момент порушення провадження у справі № 9/04-11 укладено не було. Проте, до цього часу КП “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради не надало відповідачу рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання його виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в житловому фонді м. Ірпінь. Відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та “Про місцеве самоврядування в Україні”, позивач без вказаного рішення не має права надавати такі послуги на території м. Ірпінь.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, то у позивача відсутній договір № Аг-211р/09 від 28.10.2009 року. Більшість актів здачі-прийнятті робіт (надання послуг) не підписані повноважним представником замовника (відповідача) та відсутня печатка замовника.

Позивач в судовому засіданні стверджував, що послуги теплопостачання в період з січня 2008 року по квітень 2010 року надавались відповідачу ним, а не КП “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради.

Представник відповідача повідомив суд, що Ірпінським виробничим управлінням комунального господарства акти здачі-приймання (надання послуг) по договору № 25 від 01.10.2008 року та по договору № Аг-211р/09 від 28.10.2009 року в період із жовтня 2008 року по квітень 2010 року не підписувалися та не надавалися позивачу. Виключення становлять акти за 30.11.2008 р., 31.12.2008 р., 31.01.2009 р.. 28.02.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р., на загальну суму 12354,68 грн.

Судом, розглянувши докази по справі, та заслухавши усні пояснення представника позивача, вважає що прийняте рішення по справі № 9/04-11 може вплинути на права та обов’язки Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради ухвалою суду від 18.01.2011 р. залучено до участі у справі № 9/04-11 - Комунальне підприємство “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов’язано позивача направити на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Комунальному підприємству “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради копію позовної заяви з додатками (докази направлення надати в судове засідання); надати в судове засідання оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви; письмове пояснення, в яких зазначити, яка організація надавала послуги по постачанню теплоенергії відповідачу в період з січня 2008 року по квітень 2010 року (включно); зобов’язано відповідача надати в судове засідання письмове пояснення, в яких зазначити причини не підписання актів здачі-приймання (надання послуг) по договору № 25 від 01.10.2008 року та договору № Аг-211р/09 від 28.10.2009 року в період із жовтня 2008 року по квітень 2010 року та засвідчити або спростувати факт надання послуг теплопостачання позивачем; зобов’язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради надати в судове засідання письмове пояснення щодо виконання договорів № Аг-211р/09 від 28.10.2009 року та № 02/12-09 від 01.12.2009 року, який укладений між Комунальним підприємство Київської обласної ради “Ірпіньтепломережа” та Комунальним підприємством “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради; письмове пояснення щодо надання послуг теплопостачання відповідачу в період з січня 2008 року по квітень 2010 року (включно), надати довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали суду від 18.01.2011 р.; розгляд справи відкладено на 08.02.2011 р.

08.02.2011 року в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з’явилися, вимоги ухвали суду від 18.01.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили, у зв’язку з чим ухвалою суду від 08.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2011 р.

В судове засідання 22.02.2011 р. представники сторін з’явилися; представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог з 30237,67 грн. до 43850,55 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

Представник відповідача проти позову заперечує частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(за договором –Теплопостачальна організація, Позивач) та Ірпінським виробничим управлінням комунального господарства (за договором –Споживач, Відповідач) укладено договір на споживання теплової енергії № 25 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором та у відповідності до ПКТЕ та ПТЕСТКЕУ.

Згідно з Додатком № 3 договору (Довідка про будівлі та споруди) сторони визначили адресу об’єкту для теплопостачання –м. Ірпінь, вул. Пролетарська,21, його площу (98,0 кв.м. + 81,6 кв.м.= 179,6 кв.м.) та теплове навантаження (0,022 Гкал на год.).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідачем щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача до 30 числа поточного місяця наступного за розрахунковим (п. 7.3 Договору).

Згідно з п. 7.1. Договору здійснюються розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 4 Рішення №391-15-v від 06 березня 2007 року п’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Ірпінської міської ради тарифи на послуги по теплопостачанню для Відповідача розраховуються щомісячно по фактичним затратам підприємства.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено обов’язок Відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, які передбачені Договором.

Договір укладений між сторонами строком на один рік та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Заяви від відповідача про припинення договору в установленому порядку до позивача не надходило.

Позивач, в свою чергу, також не направив на адресу відповідача заяву про припинення дії договору.

За ствердженням позивача, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»свої обов’язки за договором виконало належним чином, поставляючи Відповідачу з січня 2009 року по квітень 2010 року (включно) теплову енергію в межах договірних величин, що підтверджується Актами-рахунками виконаних робіт за відповідний період.

Згідно з ч. 2 п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактичної спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин(діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до Додатку №3 до Договору теплове навантаження Відповідачу становить 0,0222 Гкал/год.

Про належне виконання Позивачем зобов’язань за Договором свідчить, також, відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення теплопостачальною організацією умов Договору.

Відповідач, в свою чергу, обов’язки за Договором в частині оплати за надану теплову енергію виконав не у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом дії договору надав відповідачу послуги по теплопостачанню на загальну суму 45176,09 грн. за період з жовтня 2008 р. по квітень 2010 р., з урахуванням того, що протягом травня 2009 року по серпень 2009 року, а також у жовтні 2009 року послуги з теплопостачання не надавалися.

Відповідно до розрахунку та письмових пояснень позивача № 262 від 21.02.2011 р., на момент укладення договору у відповідача існувала передплата у розмірі 1733,83 грн., яка позивачем врахована при розрахунку.

Крім того, у лютому 2009 р. відповідачем було сплачено позивачу послуги по теплопостачанню на суму 4773,77 грн.

Враховуючи передплату на момент укладення договору та часткову оплату відповідачем послуг теплопостачання, арифметично вірна сума основної заборгованості відповідача складає 38 668,49 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору про надання теплової енергії № 25 від 01.10.08 р., зазначений договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов’язаний здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»основними обов’язками споживача теплової енергії, зокрема, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п.18 Правил надання послуг з водо-теплопостачання, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, відповідач зобов'язаний щомісячно вносити оплату за надану їм теплову енергію за встановленими нормами та тарифами.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Відповідач у судовому засіданні 18.01.2011 р. надав суду відзив, зі змісту якого вбачається, що Ірпінське виробниче управління комунального господарства визнає позов частково, а саме на суму 12 354,68 грн.

Заперечення на позов відповідач обґрунтовує відсутністю рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визначення позивача виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в житловому фонді м. Ірпінь в період виникнення заборгованості (листопад –грудень 2009 року; січень –квітень 2010 року).

Зазначене посилання відповідача спростовується наявним в матеріалах справи рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 31.07.09 р. № 176 про визначення позивача виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в житловому фонді м. Ірпінь., яке діяло до 13.07.2010 р., оскільки з 13.07.2010 р. виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в житловому фонді м. Ірпінь визначено Комунальне підприємство “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 13.07.2010 р. № 136).

Крім того, відповідач посилається на непідписані ним Акти здачі-прийняття робіт за листопад та грудень 2009 року, а також січень –квітень 2010 року.

Суд, дослідивши матеріали справи та умови договору, встановив, що підписання сторонами Актів прийому-передачі не передбачено умовами договору, не є обов’язковою підставою для оплати зазначених послуг та надсилалися відповідачу виключно на виконання п. 4.1.2 договору.

Таким чином посилання відповідача на не підписання Актів як на підставу відмови від їх оплати судом до розгляду не приймається.

Водночас суд звертає увагу на той факт, що відповідач в судових засіданнях 18.01.2011 р. та 22.02.2011 р. не заперечував проти отримання від позивача теплової енергії та Актів прийому-передачі, але вказував на те, що ним вони були не підписані та не направлені позивачу.

Щодо обсягів отриманої теплової енергії, відповідачем також не надано жодного належного та допустимого доказу, який би визначив іншу кількість Гкал, ніж ту, що нарахована позивачем і зазначена в Актах прийому-передачі.

Посилання відповідача на підписання 28.10.2009 року між відповідачем та третьою особою договору на постачання теплової енергії № Аг-21Ір/09 судом також до розгляду не приймається з підстав необґрунтованості та відсутності доказів, які б підтверджували фактичне надання третьою особою послуг постачання відповідачу та оплату останнім таких послуг, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача у письмових запереченнях на позов є необгрунтованими та такими, що не грунтуються на законі, а також не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а за таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості підлягає задоволенню часково на суму 38 668,49 грн. (за уточненим розрахунком суду).

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані 3 % річних у сумі 1031,34 грн. за період з 31.01.2009 р. по 10.12.2010 р., а також 2665,72 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2009 р. по 31.11.2010 р.

Судом встановлено, що, оскільки відповідач припустився порушення зобов’язань щодо оплати боргу, то з нього підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 1662,75 грн. та 3 % річних у сумі 616,58 грн. за уточненим розрахунком суду.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ірпінського виробничого управління комунального господарства (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Пролетарська,21, ідентифікаційний код 03346791) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради “Ірпіньтепломережа” (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Парижської Комуни,11, ідентифікаційний код 13712765) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 38 668 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 49 коп. основної заборгованості, 1662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 75 коп. інфляційних втрат та 616 (шістсот шістнадцять) грн. 58 коп. –3 % річних.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Ірпінського виробничого управління комунального господарства (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Пролетарська,21, ідентифікаційний код 03346791) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради “Ірпіньтепломережа” (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Парижської Комуни,11, ідентифікаційний код 13712765) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, судові витрати: державне мито в сумі 409 (чотириста дев’ять) грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220 (двісті двадцять) грн. 38 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 01.03.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.