Рішення № 14419857, 21.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" лютого 2011 р. Справа № 21/003-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

21 лютого 2011 року справа № 21/003-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега», Тернопільська обл., м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська обл., с. Іванковичі

про стягнення 4 953 585,93 гривень

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега»

про визнання договору недійсним

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС», Київська обл., с. Іванковичі

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега»

про визнання договору частково недійсним

за участю представників:

від позивача: Вигівська О.Є. (довіреність №185/7 від 24.01.2011р.)

від відповідача: Помазанов А.В. (довіреність №2/3 від 03/01/2011);

від третьої особи: Дроздик О.В. (довіреність від 05.01.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега»(далі-ТОВ «Натурпродукт-Вега»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (далі-ТОВ «ВВС-ЛТД»/відповідач) про стягнення 4 953 585,93 грн., з яких: 4 871 375,06 грн. заборгованості за договором поставки №5/2010 від 04.01.2010р. та 82 210,87 грн. пені.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2011р. порушено провадження у справі №21/003-11 та призначено її до розгляду на 24.01.2011р.

24.01.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу у даній справі. Зазначене клопотання судом задоволено.

24.01.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у даній справі в порядку п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з укладанням угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Відповідно до п. 6 роз’яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»від 31.05.2002р. №04-5/608 (зі змінами та доповненнями), право на передачу спору на вирішення третейського суду може бути реалізовано сторонами також після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 статті 80 ГПК, шляхом укладення ними окремої арбітражної угоди або включення до договору (контракту) арбітражного застереження після звернення з позовом до господарського суду.

Оскільки умови спірного договору не містять арбітражного застереження, а доказів укладання між сторонами відповідної арбітражної угоди суду не надано, у задоволенні зазначеного клопотання відповідача судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

24.01.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшов зустрічний позов ТОВ «ВВС-ЛТД»(далі-позивач за зустрічним позовом) до ТОВ «Натурподукт-Вега»(далі-відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору поставки №5/2010 від 04.01.2010р. недійсним, а також позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ТОВ «ВВС-ЛТД»та ТОВ «Натурпродукт-Вега»про визнання договору поставки №5/2010 від 04.01.2010р. недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2011р. зустрічну позовну заяву ТОВ «ВВС-ЛТД»прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом ТОВ «Натурподукт-Вега»у даній справі; позовну заяву ТОВ «Аптека ВВС»прийнято для спільного розгляду з первісним та зустрічними позовами у даній справі, а ТОВ «Аптека ВВС»залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (далі-третя особа).

В судовому засіданні 24.01.2011р. оголошувалась перерва до 21.02.2011р. на 10:00.

16.02.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача за первісним позовом у розмірі заявлених позовних вимог.

Заява обґрунтована тим, що оскільки звернення позивача до суду із первісним позовом зумовлено неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором поставки №5/2010 від 04.01.2010р., а також те, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача значної суми грошових коштів (4 953 585,93 грн.), в позивача є підстави вважати, що незастосування зазначених заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2011р. заяву ТОВ «Натурпродукт-Вега»про забезпечення первісного позову задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ВВС-ЛТД», що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 4 953 319,18 грн.

24.01.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від ТОВ «ВВС-ЛТД»надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи у даній справі, на вирішення якої поставити наступні питання: чи поставлено ТОВ «Натурпродукт-Вега»продукцію ТОВ «ВВС-ЛТД»згідно Договору та на яку загальну суму? Чи має місце на даний момент заборгованість за Договором, та в який період вона утворилась? Чи підтверджується сума заборгованості за Договором первинними бухгалтерськими документами? Які порушення нормативних актів сприяли виникненню заборгованості за Договором і хто повинен був забезпечити додержання цих вимог?

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу»встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Пунктом 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»(зі змінами та доповненнями) визначено, що враховуючи вимоги ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу»та ст. 41 ГПК України щодо призначається експертизи для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення їх саме судовою експертизою стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи у даній справі у відповідності до ст. 41 ГПК України судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 21.02.2011р. оголошувалась перерва до 21.02.2011р. на 12:45.

В судовому засіданні 21.02.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010р. між ТОВ «Натурпродукт-Вега»(далі-постачальник) та ТОВ «ВВС-ЛТД»(далі-покупець) укладено договір поставки №5/2010 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 3.5, 4.1, 4.7 (в редакції, викладеній в угоді №1 від 04.01.2010р. до Договору) та 10.3 Договору передбачено, що постачальник зобов’язаний передати у власність покупцеві медикаменти, вироби косметичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (далі-товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару.

Покупець зобов’язаний провести оплату за кожну партію поставленого товару на умовах передоплати або у визначений строк після отримання товару.

Постачальник проводить відпуск товару покупцю на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту відпуску товару. Знижка на одноразову закупку товару встановлюється в розмірі 8,0% від суми одноразової закупки, про що складається відповідний Акт надання знижки.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2010р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за Договором в частині поставки товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору протягом, зокрема, серпня-листопада 2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 5 366 310,75 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р. на суму 448 159,64 грн.;

- №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р. на суму 55 677,82 грн.;

- №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р. на суму 537 937,66 грн.;

- №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р. на суму 53 794,42 грн.;

- №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р. на суму 356 375,65 грн.;

- №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р. на суму 77 194,20 грн.;

- №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р. на суму 337 989,80 грн.;

- №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р. на суму 52 560,00 грн.;

- №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р. на суму 329 889,40 грн.;

- №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р. на суму 41 366,40 грн.;

- №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р. на суму 306 560,72 грн.;

- №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р. на суму 124 723,63 грн.;

- №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р. на суму 347 082,24 грн.;

- №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р. на суму 149 843,28 грн.;

- №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р. на суму 173 336,42 грн.;

- №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р. на суму 54 104,45 грн.;

- №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р. на суму 255 648,00 грн.;

- №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р. на суму 414 737,30 грн.;

- №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р. на суму 47 563,15 грн.;

- №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р. на суму 2 370,77 грн.;

- №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р. на суму 523 108,91 грн.;

- №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р. на суму 116 645,95 грн.;

- №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р. на суму 87 638,40 грн.;

- №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р. на суму 140 848,00 грн.;

- №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р. на суму 290 930,90 грн.;

- №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р. на суму 39 561,24 грн.;

- №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р. на суму 662,40 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання товару за спірними накладними з боку покупця було здійснено представником останнього, який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №15108 від 27.10.2010р., №14891 від 15.10.2010р., №14806 від 12.10.2010р., №14740 від 11.10.2010р., №15373 від 10.11.2010р., №15249 від 04.11.2010р., №15227 від 03.04.2010р., №13916 від 02.09.2010р., №13575 від 17.08.2010р., №14470 від 27.09.2010р., №14437 від 27.09.2010р., №14408 від 23.09.2010р., №14090 від 13.09.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних. Копії довіреностей містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Актів надання знижок №227 від 11.11.2010р., №226 від 11.11.2010р., №225 від 11.11.2010р., №224 від 05.11.2010р., №223 від 05.11.2010р., №222 від 04.11.2010р., №221 від 04.11.2010р., №220 від 28.10.2010р., №219 від 28.10.2010р., №218 від 15.10.2010р., №217 від 12.10.2010р., №216 від 12.10.2010р., №215 від 11.10.2010р., №214 від 11.10.2010р., №213 від 28.09.2010р., №212 від 28.09.2010р., №211 від 27.09.2010р., №210 від 27.09.2010р., №209 від 23.09.2010р., №208 від 23.09.2010р., №207 від 14.09.2010р., №206 від 14.09.2010р., №205 від 02.09.2010р., №204 від 02.09.2010р., №203 від 18.08.2010р., №202 від 18.08.2010р., за спірними накладними позивачем надано знижок на суму 429 115,17 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними не оплатив.

Так, за накладною №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р. було повернуто товар вартістю 22,26 грн., за накладною №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р. було повернуто товар вартістю 6 458,66 грн., за накладною №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р. –7 339,39 грн., №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р. –1 391,04 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на накладних на повернення №474832-0 від 01.12.2010р., №474746-0 від 01.12.2010р., №450072-0 від 12.11.2010р., №478522-0 від 03.12.2010р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Загальна сума заборгованості відповідача за Договором, як зазначає позивача, з урахуванням вартості повернутого товару та наданих знижок, становить 4 871 375,06 грн.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого за спірними накладними товару підтверджується наявними в матеріалах справи копією виписки з поточного рахунку позивача за спірний період, а також довідкою №365 від 18.02.2011р., яка підписана начальником ОВ Ф «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль»і скріплена відбитком печатки банківської установи.

З метою досудового врегулювання даного спору, 14.12.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №792/7, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На претензію відповідач не відповів, заборгованість за Договором не сплатив.

Наявність 4 871 375,06 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №184/7 від 24.01.2011р., яка підписана головним бухгалтером і генеральним директором ТОВ «Натурпродукт-Вега»та скріплена відбитком печатки Товариства.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 871 375,06 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р., №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р., №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р., №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р., №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р., №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р., №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р., №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р., №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р., №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р., №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р., №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р., №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р., №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р., №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р., №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р., №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р., №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р., №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р., №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р., №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р., №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р., №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р., №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р. згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язаний передати у власність покупцеві медикаменти, вироби косметичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (далі-товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.7 (в редакції, викладеній в угоді №1 від 04.01.2010р. до Договору) постачальник проводить відпуск товару покупцю на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту відпуску товару.

За таких обставин, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним поставленого товару та породжує у відповідача обов’язок по його сплаті у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Посилання ж відповідача на той факт, що обов'язок по оплаті вартості поставленого товару за спірними накладними не настав у зв'язку з підписанням накладних з боку відповідача не уповноваженою на це особою, оцінюється судом критичного з огляду на те, що підписання спірних накладних з боку покупця (відповідача) було здійснено представником останнього –Ошиваловим М.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №15108 від 27.10.2010р., №14891 від 15.10.2010р., №14806 від 12.10.2010р., №14740 від 11.10.2010р., №15373 від 10.11.2010р., №15249 від 04.11.2010р., №15227 від 03.04.2010р., №13916 від 02.09.2010р., №13575 від 17.08.2010р., №14470 від 27.09.2010р., №14437 від 27.09.2010р., №14408 від 23.09.2010р., №14090 від 13.09.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що строк виконання зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару за спірними накладними у строки, передбачені Договором не настав, суд дійшов висновку про порушення останнім умов Договору в частині своєчасної оплати товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі №54/101-09.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростований, арифметично вірний розмір заборгованості останнього по оплаті вартості поставленого товару (5 366 310,75 грн.) з урахуванням вартості повернутого товару (15 211,35 грн.) та розміру наданих знижок (429 115,17 грн.) становить 4 921 984,23 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 871 375,06 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р., №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р., №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р., №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р., №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р., №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р., №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р., №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р., №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р., №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р., №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р., №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р., №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р., №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р., №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р., №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р., №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р., №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р., №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р., №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р., №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р., №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р., №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р., №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 82 210,87 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з урахуванням вартості повернутого товару та наданих знижок, за періоди:

з 03.10.2010р. по 28.12.2010р. на 368 973,19 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р.,

з 03.10.2010р. по 28.12.2010р. на 43 948,09 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р.,

з 18.10.2010р. по 28.12.2010р. на 493 511,61 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р.,

з 18.10.2010р. по 28.12.2010р. на 49 490,87 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р.,

з 03.11.2010р. по 28.12.2010р. на 327 865,60 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р.,

з 30.10.2010р. по 28.12.2010р. на 71 018,66 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р.,

з 08.11.2010р. по 28.12.2010р. на 310 950,62 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р.,

з 08.11.2010р. по 28.12.2010р. на 48 355,20 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р.,

з 12.11.2010р. по 28.12.2010р. на 303 498,25 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р.,

з 12.11.2010р. по 28.12.2010р. на 38 057,09 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р.,

з 13.11.2010р. по 28.12.2010р. на 282 035,86 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р.,

з 13.11.2010р. по 28.12.2010р. на 114 745,75 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р.,

з 26.11.2010р. по 28.12.2010р. на 319 315,66 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р.,

з 26.11.2010р. по 28.12.2010р. на 137 855,82 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р.,

з 27.11.2010р. по 28.12.2010р. на 159 469,51 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р.,

з 27.11.2010р. по 28.12.2010р. на 43 317,43 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р.,

з 30.11.2010р. по 28.12.2010р. на 235 196,16 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р.,

з 12.12.2010р. по 28.12.2010р. на 381 558,32 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р.,

з 12.12.2010р. по 28.12.2010р. на 36 418,72 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 2 370,77 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 481 260,20 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 107 314,27 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 80 627,33 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 129 580,16 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р.,

з 27.12.2010р. по 28.12.2010р. на 267 656,43 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р.,

з 27.12.2010р. по 28.12.2010р. на 36 374,08 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р.,

з 27.12.2010р. по 28.12.2010р. на 609,41 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 4.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Зі змісту зазначеного пункту Договору, слідує, що за своєю правовою природою сторони за порушення строків оплати поставленого товару за ним, фактично передбачили стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

При винесенні даного рішення судом також врахована позиція Верховного Суду України щодо необхідності встановлення судом, при винесенні рішень, правової природи неустойки, яка передбачена сторонами у договорах, яка викладена у постанові від 21.11.2006р. у справі №47/628-05

Водночас, частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.7 (в редакції, викладеній в угоді №1 від 04.01.2010р. до Договору) постачальник проводить відпуск товару покупцю на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту відпуску товару.

Таким чином, відповідач мав оплатити вартість поставленого товару за накладними №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р., №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р. до 03.10.2010р., накладними №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р., №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р. до 18.10.2010р., накладними №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р., №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р. до 30.10.2010р., накладними №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р., №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р. до 08.11.2010р., накладними №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р., №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р. до 12.11.2010р., накладними №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р., №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р. до 13.11.2010р., накладними №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р., №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р. до 26.11.2010р., накладними №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р., №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р. до 27.11.2010р., накладною №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р. до 30.11.2010р., накладними №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р., №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р. до 13.12.2010р., накладними №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р., №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р. до 20.12.2010р., накладними №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р., №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р. до 21.12.2010р., №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р., №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р., №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р. до 27.12.2010р.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, положення Договору, а також період обрахунку пені, що заявлений позивачем, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 03.10.2010р. по 28.12.2010р. на 368 973,19 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р.,

з 03.10.2010р. по 28.12.2010р. на 43 948,09 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р.,

з 18.10.2010р. по 28.12.2010р. на 493 511,61 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р.,

з 18.10.2010р. по 28.12.2010р. на 49 490,87 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р.,

з 03.11.2010р. по 28.12.2010р. на 327 865,60 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р.,

з 30.10.2010р. по 28.12.2010р. на 71 018,66 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р.,

з 08.11.2010р. по 28.12.2010р. на 310 950,62 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р.,

з 08.11.2010р. по 28.12.2010р. на 48 355,20 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р.,

з 12.11.2010р. по 28.12.2010р. на 303 498,25 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р.,

з 12.11.2010р. по 28.12.2010р. на 38 057,09 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р.,

з 13.11.2010р. по 28.12.2010р. на 282 035,86 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р.,

з 13.11.2010р. по 28.12.2010р. на 114 745,75 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р.,

з 26.11.2010р. по 28.12.2010р. на 319 315,66 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р.,

з 26.11.2010р. по 28.12.2010р. на 137 855,82 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р.,

з 27.11.2010р. по 28.12.2010р. на 159 469,51 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р.,

з 27.11.2010р. по 28.12.2010р. на 43 317,43 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р.,

з 30.11.2010р. по 28.12.2010р. на 235 196,16 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р.,

з 13.12.2010р. по 28.12.2010р. на 381 558,32 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р.,

з 13.12.2010р. по 28.12.2010р. на 36 418,72 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 2 370,77 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 481 260,20 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р.,

з 20.12.2010р. по 28.12.2010р. на 107 314,27 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р.,

з 21.12.2010р. по 28.12.2010р. на 80 627,33 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р.,

з 21.12.2010р. по 28.12.2010р. на 129 580,16 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р.,

з 27.12.2010р. по 28.12.2010р. на 267 656,43 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р.,

з 27.12.2010р. по 28.12.2010р. на 36 374,08 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р.,

з 27.12.2010р. по 28.12.2010р. на 609,41 грн. заборгованості за накладною №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 81 944,12 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 82 210,87 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 81 944,12 грн.

Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічними позовом про визнання Договору недійсним з підстав частини 1 ст. 203 ЦК України.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач зазначає, що оскільки пунктами 1.1 Договору передбачено, що асортимент та ціни зазначаються у видаткових накладних до Договору, які, як зазначає позивач за зустрічним позовом, так і не були підписані останнім, при укладенні спірного договору в порушення вимог ст. ст. 628, 638 ЦК України та ст. 180 ГК України сторонами не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів, що є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Приписами статей 175, 173 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Так, пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язаний передати у власність покупцеві медикаменти, вироби косметичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (далі-товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Частиною 5 ст. 180 ГК України встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що постачальник проводить відпуск товару покупцю по цінах, котрі вказані в специфікаціях. Ціни в специфікаціях вказуються у гривнях.

Загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару.

Відповідно до письмових пояснень позивача за зустрічним позовом, специфікаціями у розумінні Договору є відповідні накладні на поставку товару.

Відповідно до п. 4.7 (в редакції, викладеній в угоді №1 від 04.01.2010р. до Договору) постачальник проводить відпуск товару покупцю на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту відпуску товару.

Судом встановлено, що кожна зі спірних накладних до Договору містить визначення вартості кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на невідповідність Договору, а саме спірних накладних, які є його невід’ємними частинами, вимогам чинного законодавства України оскільки їх підписання не уповноваженим на це представником останнього не може вважатись їх підписанням, спростовується наступним.

Статтями 237, 246 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма №М-2).

Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку покупця (відповідача) було здійснено представником останнього –Ошиваловим М.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №15108 від 27.10.2010р., №14891 від 15.10.2010р., №14806 від 12.10.2010р., №14740 від 11.10.2010р., №15373 від 10.11.2010р., №15249 від 04.11.2010р., №15227 від 03.04.2010р., №13916 від 02.09.2010р., №13575 від 17.08.2010р., №14470 від 27.09.2010р., №14437 від 27.09.2010р., №14408 від 23.09.2010р., №14090 від 13.09.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних. Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Оскільки доказів скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей суду не надано, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на підписання спірних накладних з боку покупця не уповноваженою на це особою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на невизначеність умовами Договору предмету, ціни та розмірів платежів за ним.

Що ж до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору з підстав ч. 4 ст. 203 ЦК України, оскільки спірні накладні, які є невід’ємними частинами Договору, не були підписані уповноваженими на те представниками сторін Договору, і як наслідок не відповідають вимогам ст. 208 ЦК України щодо форми вчинення правочину, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи встановлення судом факту підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником останнього, а також положення ст. 218 ЦК України суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ст. 218 ЦК України.

Інших підстав недійсності Договору позивачем за зустрічним позовом не зазначено.

Оскільки судом встановлено факт визначеності Договором його істотних умов у розумінні ст. 180 ГК України та ст. 628 ЦК України, як-то предмет, ціна та порядок здійснення розрахунків за ним, посилання на відсутність яких покладені в основу обґрунтування зустрічних позовних вимог, а також виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягає.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що невизначеність у договорі істотних умов не може бути підставою для визнання його недійсним.

Предметом позову ТОВ «Аптека ВВС»є вимога про визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України.

В обґрунтування зазначеної позовної заяви ТОВ «Аптека ВВС»посилається на те, що укладання спірного договору з боку ТОВ «ВВС ЛТД»зумовлено виконання останнім своїх обов’язків як комісіонера за договором комісії №15 від 30.12.2009р., укладеного з ТОВ «Аптека ВВС».

Так, умовами договору комісії №15 від 30.12.2009р. передбачено обов'язок комісіонера (ТОВ «ВВС ЛТД») погоджувати з комітентом істотні умови правочинів, укладення яких передбачено цим договором комісії, в даному випадку договору поставки з ТОВ «Натурпродукт-Вега».

Зважаючи на те, що в установленому договором комісії №15 від 30.12.2009р. порядку не було укладено додаткову угоду, в якій би було викладено істотні умови договору комісії та, відповідно, умови, необхідні для придбання товару ТОВ «ВВС ЛТД»у ТОВ «Натурпродукт-Вега»за Договором, то такі істотні умови не можна вважати погодженими.

Таким чином, укладання спірного Договору без попереднього погодження з боку ТОВ «ВВС ЛТД»його (Договору) істотних умов із третьою особою, є порушенням умов договору комісії №15 від 30.12.2009р., і як наслідок є підставою для визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін та учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання правочину недійсним.

Дана норма кореспондується з положень статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з системного аналізу правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Втім, судом встановлено, що ТОВ «Аптека ВВС»не є стороною Договору.

Сама ж по собі наявність укладеного між ТОВ «ВВС ЛТД» та ТОВ «Натурпродукт-Вега» договору поставки №5/2010 від 04.01.2010р. не є доказом наявності у третьої особи інтересу, який підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним Договору.

При винесенні даного рішення судом також врахованого, що Договір не містить жодного застереження про те, що ТОВ «ВВС-ЛТД»заключає цей договір в інтересах або від імені ТОВ «Аптека ВВС».

За таких обставин, оскільки ТОВ «Аптека ВВС» не доведено факт порушення умовами Договору його прав та законних інтересів, суд дійшов висновку, що вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – на позивача за зустрічним позовом та третю особу відповідно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 15, 16, 202, 203, 208, 215, 237, 239, 246, 525, 526, 530, 612, 627, 628, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 175, 180, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега»(46006, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гайова, 48 А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21139268) 4 871 375 (чотири мільйони вісімсот сімдесят одну тисячу триста сімдесят п’ять) грн. 06 коп. заборгованості, 81 944 (вісімдесят одну тисячу дев’ятсот сорок чотири) грн. 12 коп. пені, 25 498 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто вісім) грн. 63 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовити повністю.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 28.02.2011р.