Рішення № 14419762, 21.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2011 р. Справа № 4/014-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "АС", смт Бородянка

про стягнення 5820,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронін П.М. –директор;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки" (позивач) до Відкритого акціонерного товариства "АС" (відповідач) про стягнення 5820,62 грн., які складають 3672, 00 грн. заборгованості за невиконання умов договору № 549/09/АТ від 17.09.2009р., 1597,87 грн. пені, 135,81 грн. 3% річних, 414, 94 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.02.2011 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2011 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

17 вересня 2009 року між Державним підприємством "Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "АС" (замовник) було укладено договір № 549-09/АТ, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт, а саме: перевірка пономерної, виробничої та технічної документації, оцінка технічного стану колонки Н2000-0/А №Г311019 вертольота Ка-26 з метою визначення можливості та умов допуску до підконтрольної експлуатації у відповідності з вимогами вказівки Державіаадміністрації від 14.03.2006 № 4 "Про підконтрольну експлуатацію колонок Н2000-0/А несучих гвинтів вертольотів Ка-26 українських авіапідприємств" строком на 1 рік та 250 льотних годин; нормативно-методичне супроводження підконтрольної експлуатації колонки Н2000-0/А №ГЗ 11019 вертольота Ка-26.

У відповідності до пункту 2.1 договору, вартість робіт по Договору складає 3672 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата провадиться одноразово, 100% передоплатою, шляхом перерахування замовником суми договору на розрахунковий рахунок виконавця.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному в період з 17.09.09р. по 22.10.09р, про що свідчить Висновок ДП «Укр.ЦЕАТ»від 22.10.09р. та Рішення № ДКР -0476/Ка-26-2009 з питання підконтрольної експлуатації колонки Н2000-0/А №ГЗ 11019.

Належне виконання умов договору з боку позивача також підтверджується актом здачі-приймання технічної продукції від 31.03.2010 р. підписаний першими особами підприємств та скріплений їх печатками.

Відповідач, всупереч п.2.2 Договору, договірні умови не виконав та не сплатив позивачу вартість виконаних робіт, чим прострочив грошове зобов'язання.

При оплаті замовник у платіжному дорученні повинен зазначити номер договору, відповідно до якого перераховуються кошти (п.2.3).

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порядку, визначеному процесуальним законодавством, 28.12.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Положенням статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором та наявність заборгованості в розмірі 3672, 00 грн.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість за договором № 549-09/АТ від 17.09.2009р. не погасив, доказів, які б підтверджували повну суму сплати не надав, доводів позивача не спростував, а тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3672,00 грн. є підтвердженою матеріалами справи, а відтак такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи 3% річних складають 135,81 грн., а розмір нарахованих за період з 22.10.2009р. по 14.01.2011р.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення 135,81 грн. 3% річних та 414, 94 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1597, 87 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки договором сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений не був, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 1597,87 грн. пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3672,00 грн. боргу, 414,94 грн. інфляційних втрат, 135,81 грн. 3% річних. В частині стягнення пені в розмірі 1597,87 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АС" (07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, код ЄДРПОУ 13737357) на користь Державного підприємства "Український центр з науково-методичного забезпечення експлуатації авіаційної техніки" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 21502556) 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп. боргу, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 135 (сто тридцять п’ять) грн. 81 коп. 3% річних, 74 (сімдесят чотири) грн. державного мита та 171 (сто сімдесят одну) грн.. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1597,87 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання повного тексту рішення: 25.02.2011р.