Рішення № 14419725, 26.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 р. Справа № 21/090-10/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Алавердян Т. О. (довіреність № Д07/2010/04/08-2 від 08.04.2010 р.), Полоз І. В. (довіреність № Д07/2010/06/25-7 від 25.06.2010 р.);

від відповідача: Волощенко Н. В. (довіреність № 1 від 15.06.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго”, м. Київ

до Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132, м. Ірпінь

про стягнення 70 141, 96 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулась в господарський суд Київської області із позовом до Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за надані послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді за договором № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.05.2010 р. (суддя Ярема В. А.) порушено провадження у справі № 21/090-10 за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн.

У процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив б/н від 02.06.2010 р. на позовну заяву, у якому зазначив, що не погоджується та не визнає позовні вимоги позивача, оскільки ним при зверненні із позовом в суд було пропущено строк позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2010 р. (суддя Ярема В. А.) позов АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. у справі № 21/090-10 залишено без розгляду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. ухвалу господарського суду Київської області від 16.07.2010 р. у справі № 21/090-10 скасовано, а матеріали справи № 21/090-10 направлено на розгляд господарського суду Київської області.

Згідно резолюції керівництва суду від 27.08.2010 р. справу № 21/090-10 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2010 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 21/090-10 за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. та присвоєно їй номер № 21/090-10/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.09.2010 р.

17.09.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.10.2010 р.

13.10.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав письмові заперечення № 20 від 13.10.2010 р. проти позову, у яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, оскільки позивач не надав належні докази, що б підтверджували надання ним і отримання позивачем послуг у спірний період, а також, у зв’язку із тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

13.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 27.10.2010 р.

27.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.11.2010 р.

10.11.2010 р. до канцелярії суду від Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на відповідний запит суду надійшли письмові пояснення № 20-3491 від 10.11.2010 р. із відповідними матеріалами установчих документів щодо юридичної особи, яка є правонаступником всіх прав та обов’язків –Установи ЮА-45/П-66 за договором № 1410284 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р., укладеним між АЕК „Київенерго” та Установою ЮА-45/П-66.

10.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.11.2010 р.

23.11.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 31/5911 від 23.11.2010 р. про залучення іншого відповідача, у якому він просить суд залучити по справі № 21/090-10/14 в якості другого відповідача Державне підприємство Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132.

23.11.2010 р. до канцелярії суду від Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на відповідний запит суду надійшов лист № 20-3664 від 22.11.2010 р. із відповідними матеріалами установчих документів щодо юридичної особи, яка є правонаступником всіх прав та обов’язків –Установи ЮА-45/П-66 за договором № 1410284 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р., укладеним між АЕК „Київенерго” та Установою ЮА-45/П-66.

24.11.2010 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача про залучення іншого відповідача судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

24.11.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.11.2010 р.

26.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

У процесі розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2005 р. у справі № 35/14-05 за позовом АЕК „Київенерго” до Підприємства лікувально-трудового профілакторію ЮА-45/П-66 Управління по виконанню покарань Головного управління МВС України в Київській області про стягнення 70 141, 96 грн. позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з Підприємства лікувально-трудового профілакторію ЮА-45/П-66 Управління по виконанню покарань Головного управління МВС України в Київській області на користь АЕК „Київенерго” 70 141, 96 грн. заборгованості, 701, 42 грн. державного мита і 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 р. рішення господарського суду Київської області від 01.08.20050 р. у справі № 35/14-05 скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2009 р. порушено провадження у справі № 17/185-09 за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Державного підприємства Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2010 р. провадження у справі № 17/185-09 за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Державного підприємства Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. припинено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді Київським міжобласним апеляційним господарським судом справи № 35/14-05 за позовом АЕК „Київенерго” до Підприємства лікувально-трудового профілакторію ЮА-45/П-66 Управління по виконанню покарань Головного управління МВС України в Київській області про стягнення 70 141, 96 грн. і при розгляді господарським судом Київської області справи № 17/185-09 за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Державного підприємства Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. вищевказаними судами було встановлено, що Державне підприємство Ірпінського виправного центру Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області № 132 (ідентифікаційний код 08680224) є правонаступником Підприємства лікувально-трудового профілакторію ЮА-45/П-66 Управління по виконанню покарань Головного управління МВС України в Київській області, а правонаступником Установи ЮА-45/П-66 (ідентифікаційний код 08563725), з якою АЕК „Київенерго” укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998р. № 1410284, є Ірпінський виправний центр Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області № 132.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 р. у справі № 35/14-05 за позовом АЕК „Київенерго” до Підприємства лікувально-трудового профілакторію ЮА-45/П-66 Управління по виконанню покарань Головного управління МВС України в Київській області про стягнення 70 141, 96 грн. та ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2010 р. у справі № 17/185-09 за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Державного підприємства Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн.

Отже, суд дійшов до висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а тому Ірпінський виправний центр управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 є правонаступником всіх прав та обов’язків –Установи ЮА-45/П-66 за договором № 1410284 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р., укладеним між АЕК „Київенерго” та Установою ЮА-45/П-66, і відповідно є належним відповідачем у даній справі.

01.11.1998 р. Установою ЮА-45/П-66, правонаступником якого є відповідач, було підписано звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, адресоване позивачу.

01.11.1998 р. між позивачем та Установою ЮА-45/П-66, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов п. 1.1. якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.2. договору абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 8.1. договору визначено термін його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 1999 року.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Одночасно із підписанням договору сторонами було підписано „Обсяги постачання теплової енергії абоненту” –додаток № 1 до договору, „Тарифи на теплову енергію” –додаток № 3 до договору, „Порядок розрахунків за теплову енергію” –додаток № 4 до договору, „Умови припинення подачі теплової енергії” –додаток № 7 до договору, Довідку про дані по будинках Установи ЮА-45/П-66, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК „Київенерго” - додаток № 8 до договору, довідку про теплові навантаження об’єктів теплопостачання Установи ЮА-45/П-66 - додаток № 9 до договору.

Згідно п. 2. „Порядку розрахунків за теплову енергію” –додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки „Абонент” повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3. „Порядку розрахунків за теплову енергію” –додатку № 4 до договору сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, „абонент” виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

За період дії договору та на його виконання позивачем протягом періоду з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. належним чином виконувався обов’язок в частині надання послуг відповідачу по постачанню теплової енергії у гарячій воді, а відповідачем неналежним чином виконувався обов’язок по оплаті їх вартості і станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді у період з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. за договором складає 70 141, 96 грн., що підтверджується договором № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р., розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору № 1410284, особовими картками за відповідні місяці з листопада 1998 р. по травень 2002 р., довідками про нарахування за теплову енергію по договору № 1410284 за відповідні місяці з листопада 1998 р. по травень 2002 р., письмовими поясненнями № 71/2470 від 01.06.2010 р., відповідними нарядами, корінцями нарядів та актами опломбування, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Закону України „Про теплопостачання”, Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. „ Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., ці правила регулюють відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 18 цих же правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати наданих послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 70 141, 96 грн., що підтверджується договором № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р., розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору № 1410284, особовими картками за відповідні місяці з листопада 1998 р. по травень 2002 р., довідками про нарахування за теплову енергію по договору № 1410284 за відповідні місяці з листопада 1998 р. по травень 2002 р., письмовими поясненнями № 71/2470 від 01.06.2010 р., відповідними нарядами, корінцями нарядів та актами опломбування, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві б/н від 02.06.2010 р. на позовну заяву та письмових запереченнях № 20 від 13.10.2010 р. проти позову просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у зв’язку із тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Натомість, позивач у своєму позові просить суд визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та відновити йому строк позовної давності, у зв’язку із тим, що він вже звертався у 2005 році до суду із позовом про стягнення 70 141, 96 грн. заборгованості за використану теплову енергію.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із умов договору і інших матеріалів справи, останній день виконання відповідачем обов’язку по оплаті наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді, навіть, за останній місяць споживання послуг –квітень 2002 р. із спірного періоду з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. був 25.04.2002 р., і відповідно з 26.04.2002 р. почалось прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо оплати наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді за вказаний місяць і почала свій перебіг позовна давність для позивача для звернення до суду із вимогою про захист свого права на оплату таких послуг.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у липні 2002 р. станом на 01.08.2002 р. відповідачем було частково виконано свій обов’язок по оплаті наданих за договором послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. і перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 2 238, 92 грн., і що також підтверджує розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору № 1410284, що також підтверджують про вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним обов’язку щодо своєчасного розрахунку за надані позивачем за договором послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді, а тому суд дійшов до висновку, що позовна давність по заборгованості по оплаті наданих за договором послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. у розмірі 70 141, 96 грн. перервалась та розпочала свій перебіг заново.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою № 048-71-3079 від 24.03.2010 р. до належного відповідача - Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. заборгованості за надані послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. за договором № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р. лише 06.05.2010 р., тобто із спливом строків позовної давності.

Пред’явлення позивачем в лютому 2005 р. позову до Підприємства лікувально-трудового профілакторію ЮА-45/П-66 Управління по виконанню покарань Головного управління МВС України в Київській області та у листопаді 2009 р. позову до Державного підприємства Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області № 132 про стягнення 70 141, 96 грн. заборгованості за надані послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.1998 р. по 01.05.2002 р. за договором № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р. не є підставами згідно ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України для переривання перебігу позовної давності, оскільки вказані юридичні особи не зобов’язаними особами за договором № 1410284 постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998 р., а отже не є належними боржниками і відповідно відповідачами у спірних відносинах. До того ж, звернення до господарського суду із позовною заявою до неналежних боржників не є поважною причиною пропущення позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги пред’явлені позивачем до відповідача із спливом строку позовної давності без поважних причин його пропущення, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 березня 2011 р.