Рішення № 14419656, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/321.02.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128»

доВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

простягнення 18 239, 84 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Омельченко В.В. представник за довіреністю від 11.10.2010 року; Від відповідача:Биков Д.О. представник за довіреністю від 09.11.2010 року; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128»до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення страхового відшкодування у сумі 18 239, 84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до полісу № ВС/3939346 укладеного між позивачем та відповідачем, останній повинен здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 18239, 84 грн. за ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.09.2009 року по справі № 11-518/09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.01.2011 року.

У звязку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 17.01.2011 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року справу № 27/3 призначено до розгляду на 31.01.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2011 року частково подав витребувані ухвалами суду докази та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.2011 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 31.01.2011 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази, нормативно-правове обґрунтування щодо заявлених позовних вимог та заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити .

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року відкладено розгляд справи до 21.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд окрім заявлених позовних вимог, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3882, 45 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж думка Вищого господарського суду України, викладена у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»щодо запитань, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, а саме, під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути повязано з предявленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання про зміну позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з додатковими доказами.

Беручи до уваги, що згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи обмежений, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Однак, для можливості представнику відповідача ознайомится з наданими позивачем додатковими доказами, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10 год. 12 хв.

Після перерви представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2009 року у справі 1-214/09 встановлено, що 02.04.2009 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1. керуючи закріпленим за ним мікроавтобусом «ГАЗ-3221»№ НОМЕР_1, який належить ВАТ «Смілянське АТП-17128», та рухаючись по вул.. Мазура в м. Сміла з ввімкненим ближнім світлом фар грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка по пішохідному переходу перетинала проїзну частину. Внаслідок наїзду ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток основи та склепіння черепа, забиття мозкової речовини на правій скроневій долі головного мозку, поодиноких субарахноїдальних крововиливів на поверхнях півкуль головного мозку, помірного крововиливу у бічні шлуночки головного мозку травматичних розривів печінки та селезінки від яких померла.

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма транспортними засобами на роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбуття призначеного основного покарання, з умовою, що він протягом 2-річного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

Крім того, стягнуто з ВАТ «Смілянське АТП-17128»на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 10000, 00 грн., кожному на відшкодування моральної шкоди; потерпілого ОСОБА_4 5000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди; потерпілої ОСОБА_3 6089, 84 грн. на відшкодування витрат понесених на поховання дочки та придбання ліків.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29.09.2009 року у справі № 11-518/09, вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2009 року щодо ОСОБА_1. в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної і матеріальної шкоди та судових витрат змінено. Збільшено розмір моральної та матеріальної шкоди на користь потерпілих та стягнуто з ВАТ «Смілянське АТП-17128»на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі по 20000, 00 грн., кожному, та матеріальну шкоду в сумі 1500, 00 грн. кожному за понесені витрати на юридичну допомогу. Виключено з судових витрат вказівки про стягнення на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 546 грн. кожному в рахунок відшкодування понесених ними витрат за надання правової допомоги адвокатом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що 29.12.2008 року між ним у якості страхувальника та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»у якості страховика був укладений договір ВА/30/356 про погодження умов обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору обєктом страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну третіх осіб, що виникла внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із п. 2.3 договору дія договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника поширюється на водіїв, які керують транспортними засобами страхувальника, зазначеними у додатку № 1, на законних підставах.

Так, на підставі полісу № ВС/393946 застраховано транспортний засіб марки ГАЗ 32213, д.н. НОМЕР_1. Ліміт відповідальності страховика ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»за шкоду заподіяну життю і здоровю (на одного потерпілого) становить 51000, 00 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 25500, 00 грн., франшизи 0 грн. Строк дії полісу з 30.12.2008 року по 29.12.2009 року.

17.12.2009 року заявою № 385 позивач звернувся до відповідача з проханням провести виплату страхового відшкодування у сумі 64500, 00 грн. за ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.09.2009 року по справі № 11-518/09.

У відповідь на заяву відповідач повідомив позивача про те, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2009 року по справі № 1-214/09, змінене ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29.09.2009 року по справі № 11-518/09, яке набрало законної сили, вже вирішено питання щодо відшкодування шкоди, завданої потерпілим.

Зокрема, даним вироком вже стягнуто з ВАТ «Смілянське АТП-17128»та ОСОБА_1. на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в повному обсязі шкоду, нанесену їм внаслідок ДТП, яка сталася 02.04.2009 року. А тому, ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18239, 84 грн. страхового відшкодування.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з:

1)життям, здоровям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 22.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), повязана:

-з лікуванням потерпілого;

-з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

-із стійкою втратою працездатності потерпілим;

-із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 22.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»моральна шкода відшкодовується потерпілому у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоровю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Статтею 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Так, рішенням суду (ухвала Апеляційного суду Черкаської області № 11-518/09 від 29.09.2009 року) встановлено розмір матеріального та моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме по 20000, 00 грн. моральної шкоди кожному із потерпілих, матеріальної шкоди в сумі 1500, 00 грн. кожному за понесені витрати на юридичну допомогу та 6089, 84 грн. на відшкодування витрат понесених на поховання та придбання ліків ОСОБА_3

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 22 та 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач повинен відшкодувати 6089, 84 грн. матеріальної шкоди повязаної з похованням потерпілої та придбання ліків та по 2550, 00 грн. на кожного із потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з розрахунку 51000, 00 грн. (ліміт відповідальності * 5%).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виплатив на користь потерпілих матеріальну та моральну шкоду, яка була покладена нього згідно вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2009 року у справі 1-214/09, яке змінене ухвалою Апеляційного суду Черкаської області № 11-518/09 від 29.09.2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Однак, суд зазначає, що витрати на юридичну допомогу не відшкодовуються страховиком, оскільки ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено відшкодування шкоди лише повязаної з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерплим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Статтями 24, 25, 26 та 27 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлені конкретні види та розмір шкоди, які відшкодовуються за вищевикладеними випадками.

При цьому, витрати на юридичну допомогу не входять до складової поняття шкоди, заподіяної життю та здоровю потерпілого, які підлягають відшкодуванню страховиком, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4500, 00 грн. витрат на юридичну допомогу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що згідно п. 37.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат. Так, оскільки позивач не погоджував з відповідачем розмір компенсації витрат, тому останній має право відмовити у відшкодуванні понесених позивачем витрат.

Однак, суд не погоджується з даними заперечення відповідача враховуючи наступне.

Так, дійсно у разі здійснення страхувальником, або особою, відповідальність якої застрахована, здійснили компенсацію витрат без погодження із страховиком, останній має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір.

Проте, п. 22.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Отже, страховик повинен здійснити страхове відшкодування тільки у розмірі належним чином оціненої шкоди.

В даному випадку розмір шкоди було встановлено рішенням суду (ухвала Апеляційного суду Черкаської області № 11-518/09 від 29.09.2009 року), яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, а тому додаткового погодження з страховиком не потребує.

Беручи до уваги вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 13739, 84 грн. (7 650, 00 грн. витрат повязаної з виплатою моральної шкоди потерпілим (по 2550, грн. кожному із потерпілих) та 6089, 84 грн. витрат по виплаті матеріальної шкоди на поховання та придбання ліків).

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 9; код ЄДРПОУ 20113829), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128»(20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. В. Гордієнко, 108; код ЄДРПОУ 03115436) страхове відшкодування у розмірі 13739 (тринадцять тисяч сімсот тридцять девять) грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 39 коп., та 177 (сто сімдесят сім) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 10.03.2011 року.