Рішення № 14419557, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/5009.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 4375,72 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Сіленко А.О. по дов. № 01/11 від 01.01.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 3905,32 грн. основного боргу та 470,40 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 791 поставки продукції від 18.11.2009.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 23.02.2011 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення відповідачу 24.02.2011 за адресою : АДРЕСА_1 та 28.02.2011 за адресою АДРЕСА_2. Також ухвалу суду було надіслано відповідачу за адресою АДРЕСА_3.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»(постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки продукції № 791 (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та сплачує на умовах та в порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невідємними частинами цього договору.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого товару, в звязку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 3905,32 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 470,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами п. 2.1. договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3. договору).

31.12.2009 по товарно-транспортній накладній № МВУ-021247 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 отримав товар на загальну суму 1270,86 грн. в т.ч. ПДВ.

20.01.2010 по товарно-транспортній накладній № МВУ-001145 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 отримав товар на загальну суму 1010,76 грн. в т.ч. ПДВ.

20.03.2010 по товарно-транспортній накладній № МВУ-006094 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 отримав товар на загальну суму 970,50 грн. в т.ч. ПДВ.

27.03.2010 по товарно-транспортній накладній № МВУ-006738 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 отримав товар на загальну суму 678,64 грн. в т.ч. ПДВ.

Отже, загалом по зазначеним видатковим накладним продавцем було поставлено відповідачу товар на суму 3930,76 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець зобовязаний оплачувати кожну партію товару протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно акту звірки взаєморозрахунків підписаного та скріпленого печатками обох сторін, складає 3905,32 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3905,32 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за отриманий товар не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати отриманого товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі протягом 14 днів з моменту отримання кожної партії товару, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожної партії товару, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожну партію товару окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1270.8616.01.2010 - 07.06.201014310.2500 %0.056 %102.07

1270.8608.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %19.85

1270.8608.07.2010 - 16.07.201098.5000 %0.047 %5.33

Таким чином, розмір пені на суму боргу по накладній № МВУ-021247 від 31.12.2009 за складає 127,24 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1010.7605.02.2010 - 07.06.201012310.2500 %0.056 %69.83

1010.7608.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %15.78

1010.7608.07.2010 - 05.08.2010298.5000 %0.047 %13.65

Таким чином, розмір пені на суму боргу по накладній № МВУ-001145 від 20.01.2010 складає 99,26 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

970.5005.04.2010 - 07.06.20106410.2500 %0.056 %34.88

970.5008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %15.16

970.5008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %14.92

970.5010.08.2010 - 05.10.2010577.7500 %0.042 %23.49

Таким чином, розмір пені на суму боргу по накладній № МВУ-006094 від 20.03.2010 складає 88,45 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

678.6415.04.2010 - 07.06.20105410.2500 %0.056 %20.58

678.6408.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %10.60

678.6408.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %10.43

678.6410.08.2010 - 15.10.2010677.7500 %0.042 %19.31 Таким чином, розмір пені на суму боргу по накладній № МВУ-006738 від 27.03.2010 за складає 60,92 грн.

Отже, загальний розмір пені за розрахунками суду становить 375,87 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 375,87 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині нарахування розміру пені в сумі 94,53 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем застосовано облікову ставку НБУ в розмірі 12%, тоді як згідно постанови Правління НБУ № 468 від 10.08.2009 з 12.08.2009 установлено облікову ставку в розмірі 10,25%, згідно постанови Правління НБУ № 259 від 07.06.2010 з 08.06.2010 установлено облікову ставку в розмірі 9,5%, згідно постанови Правління НБУ № 320 від 07.07.2010 з 08.07.2010 установлено облікову ставку в розмірі 8,5% та згідно постанови Правління НБУ № 377 від 09.08.2010 з 10.08.2010 установлено облікову ставку в розмірі 7,75%. Крім того, позивач розрахував пеню з порушенням шестимісячного періоду її нарахування.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»(м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б, код ЄДРПОУ 36001810) 3905 (три тисячі девятсот пять) грн. 32 коп. основного боргу, 375 (триста сімдесят пять) грн. 87 коп. пені, 42 (сорок дві) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита, 230 (двісті тридцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 11.03.2011.