Рішення № 14419237, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/581-35/63109.03.11 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк «АРМА"

простягнення 338830,29 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 предст. за довір.;

від відповідача: Владимиров О.В. предст. за довір.

Рішення прийняте 09.03.2011, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 14.02.2011 по 28.02.2011, з 28.02.2011 по 02.03.2011, з 02.03.2011 по 09.03.2011.

В судовому засіданні 09.03.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 та фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 290614,23 грн., з яких: 77319,58 грн. заборгованості по орендній платі, 2762,54 грн. пені, 1779,52 грн. - інфляційних нарахувань, 345,32 грн. 3% річних, 149029,79 грн. штрафних санкцій за прострочення передачі нежитлового приміщення №477-офіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 10835,54 грн. заборгованості з оплати спожитої електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат, 5000,00 грн. збитків у вигляді витрат з оплати робіт по здійсненню незалежної оцінки, 30360,00 грн. збитків, заподіяних в результаті пошкоджень вищевказаного нежитлового приміщення, 40800,00 грн. збитків у вигляді сплачених штрафних санкцій, 20000,00 грн. моральної шкоди. Також, позивач-2 просить суд стягнути з відповідача на його користь 598,00 грн. збитків у вигляді витрат з оплати послуг, пов»язаних із доступом до зазначеного нежилого приміщення. Окрім того, позивачеві просять суд стягнути солідарно з відповідача 8000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором оренди №1 від 21.05.2007 та за договором від 28.04.2009, укладених між сторонами.

Рішенням господарського суду міста Києва №51/581 від 04.08.2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «АРМА»на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основний борг у сумі 38659,79 грн., пеню в сумі 1194,74 грн., 3% річних в сумі 247,84 грн., 1102,39 грн. інфляційних нарахувань, державне мито в сумі 412,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 28,56 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «АРМА»на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 основний борг у сумі 38659,79 грн., пеню в сумі 1194,74 грн., 3% річних в сумі 247,84 грн., 1102,39 грн. інфляційних нарахувань, державне мито в сумі 412,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 28,56 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2010 у справі №51/581 залишено без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

21.10.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2010, яке набрало законної сили 28.09.2010, згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010, видано накази.

Постановою Вищого господарського суду України №51/581 від 09.12.2010, касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2010 у справі №51/581 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Судом касаційної інстанції зокрема, звернено увагу на необхідність при новому розгляді з»ясувати на якій стадії знаходиться процедура ліквідації відповідача, про які вимоги позивачі заявили ліквідатору та які вимоги увійшли до суми 80448,00 грн., що визнана банком.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов»язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За резолюцією Голови господарського суду міста Києва №51/581 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва №51/581-35/631 від 20.12.2010 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/571 від 12.01.2011, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 31.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 №51/581-35/631, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 14.02.2011.

11.02.2011 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивачів надійшла заява про забезпечення позову.

11.02.2011 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 14.02.2011 представник позивачів підтримав подану заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача проти даної заяви заперечує.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд відмовив в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Відповідно до роз»ясень Вищого господарського суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем не було надано суду належного обґрунтування того, що майно яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В судовому засіданні 14.02.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 21.02.2011.

У зв»язку з перебуванням судді Літвінової М.Є, на лікарняному, розгляд справи призначеної до слухання 21.02.2011 перенесено на 28.02.2011.

В судовому засіданні 28.02.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 02.03.2011.

В судовому засіданні 02.03.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 09.03.2011.

В судовому засіданні 09.03.2011, на підставі ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.07 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “АРМА” було укладено договір оренди № 1, за умовами якого позивачі зобовязалися передати, а відповідач - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення №477-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 5-ти кімнат, загальною площею 130,6 кв.м.

Факт належного виконання позивачами своїх зобовязань підтверджується актом прийому - передачі обєкта від 01.06.07, підписаного у трьохсторонньому порядку та завіреного печатками сторін.

Сторони узгодили, що в силу положень п. 3.1 договору № 1 від 21.05.07р., строк оренди складає 2 роки та 11 місяців з моменту прийняття обєкта оренди за актом прийому передачі.

Орендна плата та порядок розрахунків узгоджено сторонами в розділі 4 договору № 1 від 21.05.07р. Так, згідно з п. 4.1 договору № 1 від 21.05.07р. розмір орендної плати на кожен місяць не є фіксованим та обраховується за формулою: S=5224 грн. х Кєнб, де S сума в гривнях орендної плати за поточний місяць; Кєнб курс євро щодо гривні НБУ станом на 5-те число поточного місяця.

Пунктом п. 4.2 договору № 1 від 21.05.07р. сторони узгодили, що орендна плата сплачується відповідачем щомісячно у безготівковому порядку на поточні рахунки позивачів у рівних частинах, а саме: за перші два та останній місяць оренди, на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору, у розмірі 106961 грн. (еквівалент за курсом НБУ на 18.05.07р. становить 15672 євро); починаючи з третього місяця оренди оплата щомісячно, до 10 числа кожного поточного місяця, сумою орендної плати в національній валюті України гривні. Не пізніше 11-го числа кожного поточного місяця, позивачі зобовязані надати акти наданих послуг, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що сторонами неодноразово вносилися зміни в п.4.1 договору оренди №1 від 21.05.07р. Відповідно до останніх змін, внесених у вказаний пункт договору додатковою угодою № 3 від 01.12.08р., розмір орендної плати на кожен місяць не є фіксованим та обчислюється за формулою: S=4571 грн. х Кєнб, де S сума в гривнях орендної плати за поточний місяць; Кєнб курс євро щодо гривні НБУ станом на 5-те число поточного місяця.

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 3 від 01.12.08р., остання набуває чинності з 01.12.08р.

28.04.09р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “АРМА” було укладено договір про розірвання договору оренди №1 від 21.05.07р., відповідно до якого внаслідок істотного порушення відповідачем своїх обовязків за вказаним договором оренди, зокрема, щодо внесення орендної плати, сторони дійшли згоди розірвати частково з 01.05.09р. укладений між ними договір оренди №1 від 21.05.07р., а саме: крім тих його положень та зобовязань, про які зазначено в цьому договорі.

Відповідно до п. 3 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди №1 від 21.05.07р., внаслідок невнесення відповідачем орендної плати за договором оренди №1 від 21.05.07р., починаючи з лютого 2009 року сторонами узгоджено вважати: квітень 2009 року останнім місяцем оренди, за який згідно п. 4.2.1 договору оренди № 1 від 21.05.07р. була зроблена переплата; відповідач підтверджує існуючу у ньому станом на день укладення цього договору заборгованість перед позивачами з орендної плати за лютий 2009 року в розмір 45115 грн. 13 коп. та за березень 2009 року 44189 грн. 46 коп. з відповідним розміром штрафних санкцій (пені) на день оплати за прострочення виконання обовязків щодо сплати орендної плати, в т.ч. згідно п. 8.1 договору оренди № 1 від 21.05.07р.

Згідно з п. 5 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди № 1 від 21.05.07р., сторони дійшли згоди зарахувати суму відшкодування вартості відокремлених поліпшень обєкта оренди в рахунок зменшення належної до сплати відповідачем орендної плати за березень 2009 року. Таким чином, належна до сплати відповідачем сума заборгованості з орендної плати становить: за лютий 2009 року в розмірі 45115 грн. 13 коп. та за березень 2009 року в розмірі 32204 грн. 46 коп., а також відповідний розмір штрафних санкцій (пені) на день оплати за прострочення виконання обовязків щодо сплати орендної плати, в т.ч. згідно п. 8.1 договору оренди №1 від 21.05.07р.

Пунктом 7 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди № 1 від 21.05.07р., на відповідача було покладено обовязок передати обєкт оренди та ключі від нього позивачам до 11 години 30.04.09р. включно за актом приймання передачі, який укладається одночасно з передачею обєкта оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі неодноразово зверталися до відповідача з претензіями про повернення нежитлового приміщення № 477-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання акту приймання передачі обєкта оренди та про погашення існуючої заборгованості з орендної плати та спожитим комунальними послугам.

17.06.09р., шляхом аварійного відкриття замків вхідної двері, позивачі набули змогу користуватися нежитловим приміщення №477-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 5-ти кімнат, загальною площею 130,6 кв.м., що підтверджується актом доступу до приміщення від 17.06.09р. (копія в матеріалах справи). Також, позивачами було складено акт обстеження технічного стану нежитлового приміщення від 17.06.09р., в якому були зафіксовані позивачами певні обставини. Судом встановлено, що вказані акти складено без участі повноважного представника відповідача.

Спір по справі виник в результаті заподіяних, на думку позивачів, відповідачем збитків, а також неналежного виконання останнім своїх грошових зобовязань за договором оренди № 1 від 21.05.2007р. та за договором про розірвання вказаного договору оренди від 28.04.09р., в результаті чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість по орендним платежам в сумі 77319 грн. 58 коп., які позивачі просять стягнути з відповідача на свою користь в рівних частинах, із застосування до відповідача відповідних правових наслідків.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується сторонами, станом на час розгляду даної справи у відповідача перед позивачами існує непогашена заборгованість по орендним платежам, яка без урахування відповідного розміру штрафних санкцій (пені), становить 77319 грн. 59 коп.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач визнав заявлені до нього позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендним платежам, з огляду на наступне.

25.02.2010 року в газеті «Голос України»№34 (4784) надруковано повідомлення із зазначенням постанови Правління Національного банку України від 19.02.2010 №79 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації відповідача, за якою відкликано банківську ліцензію ТОВ КБ «АРМА», призначено ліквідатора ТОВ КБ «АРМА» фізичну особу-незалежного експерта (за договором з Національним банком України) ОСОБА_4 та його місцезнаходження, а також розпочато процедуру ліквідації ТОВ КБ «АРМА» і визначено місячний строк протягом якого приймаються заяви кредиторів банку тобто до 25.03.2010.

Відповідно до ст.93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, тобто після 25.03.2010, не розглядаються і вважаються погашеними.

Як зазначив представник відповідача у своїх запереченнях, 30.03.2010 листом за вих..№1124 адвокату позивачів, як представнику кредиторів банку, фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було надано відповідь на вимогу від 24.03.2010, за якою банком акцептовано вимогу в сумі 80448,00 грн. Дана сума складається із заборгованості банку перед фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договору оренди нежитлового приміщення №477, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заборгованість виникла в результаті затримки оплати орендованого банком приміщення в лютому та березні місяці 2009 року (40224,00 грн. лютий 2009, 40224,00 грн. березень 2009). Даним листом зазначено, що дані суми в рівних частинах будуть сплачені на рахунки фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок коштів отриманих в результаті продажу майна (активів) банку у відповідності до п.15.1, розділ15 гл. VІ постанови Правління Національного банку України від 28.08.2011, №369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банку України заходів впливу за порушення банківського законодавства»у черговості та порядку, визначеному у ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи викладене, вимоги позивачів щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 77319 грн. 58 коп. підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 грошових коштів в сумі 38659 грн. 79 коп., а також шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 грошових коштів в сумі 38659 грн. 79 коп.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором про розірвання вказаного договору оренди від 28.04.09р., позивачі просять суд стягнути з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 пеню в сумі 1902 грн. 38 коп. та 1902 грн. 38 коп. пені - на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за період з 10.02.09р. до 17.04.09р. та, відповідно, з 16.11.09р. до 10.12.09р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України, визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору оренди № 1 від 21.05.07р. сторони погодили, що у випадку прострочення щодо сплати орендних платежів (строком заборгованості вважається 15 число кожного поточного місяця) відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період порушення умов договору, від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди № 1 від 21.05.07р., сторони дійшли згоди, що належна до сплати відповідачем сума заборгованості з орендної плати становить: за лютий 2009 року в розмірі 45115 грн. 13 коп. та за березень 2009 року в розмірі 32204 грн. 46 коп., а також відповідний розмір штрафних санкцій (пені) на день оплати за прострочення виконання обовязків щодо сплати орендної плати, в т.ч. згідно п. 8.1 договору оренди № 1 від 21.05.07р.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобовязання, то вимога позивачів про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд дійшов висновку, що позивачами допущено помилку в методиці її розрахунку та неправомірно нараховано пеню, починаючи з 16.11.09р. до 10.12.09р., оскільки пеня нараховується за шість місяців, і нарахування її здійснюється з моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобовязання (тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобовязання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку суду в сумі 2389 грн. 48 коп. за період з 15.02.09р. до 16.04.09р. та за період з 15.03.09р. до 16.04.09р., шляхом стягнення з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 пені в сумі 1194 грн. 74 коп. та 1194 грн. 74 коп. пені на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що позивачами неправомірно нараховано пеню за період з 10.02.09р. до 17.04.09р. та з 16.11.09р. до 10.12.09р, оскільки Правлінням НБУ було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном з 17.04.09р. до 15.11.09р. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Національний банк України розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Правлінням НБ України було призначено в ТОВ “Арма” строком на 1 рік з 17.04.09р. до 16.04.09р. тимчасову адміністрацію, а також, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового станку банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 17.04.09р. до 16.10.09р.

Правлінням НБУ було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ КБ “Арма” шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на один місяць з 16.10.09р. до 15.11.09р., крім зобовязань банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погодженим НБУ.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, зважаючи на те, що Правлінням НБ України було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів за період з 17.04.09р. до 15.11.09р., суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період, на який поширювалася дія мораторію, є обґрунтованим та таким, що не суперечить вимогам Закону України “Про банки та банківську діяльність”.

Також, позивачі просять суд стягнути з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 3% річних в сумі 248 грн. 92 коп. та 1102 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, а також з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 3% річних в сумі 248 грн. 92 коп. та 1102 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань та за період з 10.02.09р. до 17.04.09р. та з 16.11.09р. до 10.12.09р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачами допущено помилку в методиці їх розрахунку.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених листом №62-97-р від 03.04.97р., сума інфляційних нарахувань є більшою, ніж за розрахунком позивачів, а сума 3% річних меншою.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивачів, то з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 1102 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, а також з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 підлягає стягненню 1102 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань.

Згідно розрахунку суду загальна сума 3% річних, які підлягають стягненню відповідача, складає 495 грн. 69 коп., у звязку з чим з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 247 грн. 84 коп. 3% річних, а також з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2. підлягає стягненню 247 грн. 84 коп. 3% річних.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на неправомірне нарахування позивачами інфляційних нарахувань та 3% річних, з тих підстав, що їх розмір встановлено п. 8.1 договору оренди № 1 від 21.05.07р. та становить подвійну облікову ставку НБУ від суми боргу, з огляду на наступне.

Пунктом 8.1 договору оренди № 1 від 21.05.07р. сторонами передбачено відповідальність відповідача за неналежне виконання грошових зобовязань у вигляді пені.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, згідно з вищевказаними приписами Цивільного кодексу України, пеня є однією із форм неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, виступаючи одним із видів штрафної санкції, не може мати іншої форми, зокрема форми річних та інфляційних нарахувань, які є спеціальними правовими наслідками прострочення виконання грошових зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору на підставі прямої норми Закону (ст. 625 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що за правовою природою пеня, 3% річних та інфляційні нарахування є самостійними способами захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань, беручи до уваги те, що за розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених листом №62-97-р від 03.04.97р., нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань здійснювалося на суму боргу, без врахування розміру штрафних санкцій, передбачених п. 8.1 договору № 1 від 21.05.07р., суд дійшов висновку, що позивачами обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних та суми, що нарахована в порядку індексації за грошовими зобовязаннями.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача солідарно на користь позивачів штрафних санкцій за прострочення передачі нежитлового приміщення №477-офіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.05.09р. до 17.06.09р. у розмірі 149029 грн. 79 коп., суд зазначає наступне.

Нормативно обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивачі посилаються, зокрема, на приписи ст. 785 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приймаючи до уваги те, що неустойка, з однієї сторони є способом забезпечення виконання зобовязання, а з іншої, мірою цивільно правової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобовязання, суд приходить до висновку, що нарахування позивачами неустойки за період з 01.05.09р. до 17.06.09р., на який поширювалася дія мораторію, є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність”.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача солідарно на їх користь позивачів неустойки у розмірі 149029 грн. 79 коп. за період з 01.05.09р. до 17.06.09р.

Також позивачі, з посиланням на положення п.8, п.10 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди №1 від 21.05.07р., п. 4.4 договору оренди № 1 від 21.05.07р., а також, зокрема, на приписи ст. 623 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України просять суд стягнути з відповідача солідарно на їх користь 10835 грн. 54 коп. заборгованості, що виникла внаслідок несплати відповідачем за період з 01.01.2009 року до 17.06.09р. спожитої електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Відповідно до п. 4.4 договору №1 від 21.05.07р. витрати за всіма комунальними послугами (вода, газ, опалювання, електроенергія, послуги КПУЖГ (комунальне підприємство управління житлового господарства), експлуатаційні витрати, вивіз сміття та ін.) сплачуються відповідачем самостійно, на підставі показників лічильників, які встановлюються відповідачем за власний рахунок та окремими договорами, які будуть укладені відповідачем з відповідними комунальними підприємствами. Витрати за користування телефонним звязком оплачуються відповідачем відповідно до рахунків телефонної компанії. Телефонні номери встановлюються відповідачем самостійно.

Згідно з п. 8 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди №1 від 21.05.07р., відповідач разом з передачею обєкта оренди зобовязаний надати позивачам: або довідки про відсутність заборгованості з оплати спожитої електроенергії, води, опалення та будь яких комунальних послуг та експлуатаційних витрат, що вказані в п. 4.4 договору оренди № 1 від 21.05.07р., якщо вони споживались відповідачем. Вказані довідки повинні засвідчувати відсутність заборгованості станом не раніше, ніж за пять днів до моменту передачі обєкта оренди; або квитанції за весь строк оренди про сплату вартості спожитої електроенергії, води. Опалення та будь яких комунальних послуг та експлуатаційних витрат, що вказані в п. 4.4 договору оренди № 1 від 21.05.07р., якщо вони споживались відповідачем. Якщо вказані квитанції будь надані не за весь строк оренди, то в акті приймання передачі обєкта оренди фіксується розмір заборгованості відповідача перед позивачами за вказані комунальні послуги та експлуатаційні витрати, яка має бути погашена протягом місяця з дня його підписання.

На підтвердження існування заборгованості відповідача по спожитій електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат, позивачами до матеріалів справи надано квитанцію №2017264 від 17.09.09р. на суму 2515 грн. 62 коп., квитанції № 2017300 від 17.09.09р. на суму 8652 грн. 52 коп., які підтверджують факт перерахування позивачем 2 на користь КП “УЖГ” Дарницького району м. Києва грошових коштів за експлуатаційне обслуговування за договором № 2-160 від 01.11.09р.; платіжні вимоги доручення № 3650 від 12.08.09р. на суму 2168 грн. 89 коп., № 7175 від 18.08.09р. на суму 8652 грн. 52 коп., № 2540 від 15.05.09р. на суму 151 грн. 24 коп., № 6398 від 20.05.09р. на суму 8293 грн. 11 коп., які не підписані уповноваженою посадовою особою банку та скріплені відповідною печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Також, на підтвердження існування вказаного розміру заборгованості позивачами надано акт виконаних робіт № 28 про надання відповідачу послуг у травні 2009 року за договором № 5-264к. від 01.11.03р., який складено та підписано в одноособовому порядку КП “УЖГ” Дарницького району м. Києва, а також довідку КП “УЖГ” Дарницького району м. Києва про існування у позивача 2 заборгованості по експлуатаційним послугам та витратам на утримання мереж в сумі 151 грн. 24 коп. та за комунальні послуги в сумі 8611 грн. 77 коп.

Проте, судом не приймаються до уваги надані позивачами докази на підтвердження існування у відповідача заборгованості по спожитій електроенергії, воді, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат за період з 01.01.2009 року до 17.06.09р., з огляду на наступне.

Як вбачається з положень договору оренди № 1 від 21.05.07р., сторонами на власний розсуд узгоджено, що, у відповідача відсутнє зобовязання перед позивачами по сплаті чи відшкодуванню спожитих комунальних чи експлуатаційних послуг; відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах між учасниками договірних відносин, а саме між відповідачем та комунальним підприємством управління житлового господарства.

Згідно зі статтею 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проаналізувавши зміст ст. 20 вказаного закону України, судом встановлено, що на відповідача, як споживача житлово-комунальних послуг, зокрема, покладено обовязок укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Таким чином, враховуючи зазначені вище приписи Закону України “Про житлово комунальні послуги”, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами повинні бути документально оформлені шляхом укладання типового договору, тобто затвердженої компетентним органом письмової форми договору із заздалегідь визначеними умовами, одні з яких є обов'язковими для сторін, а інші мають рекомендаційний характер.

Умови оплати за житлово-комунальні послуги врегульовані ст. 32 Закону України “Про житлово комунальні послуги”, зокрема, нормою цієї статті передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Враховуючи вимоги вищезазначеної норми закону, законодавцем чітко визначено, що підставою виникнення зобовязання між виконавцем та споживачем комунальних послуг є цивільно правовий договір, істотні умови якого встановлені в ст. 26 Закону України “Про житлово комунальні послуги”.

Як вбачається з матеріалів справи, судом було зобовязано позивачів надати суду документальне підтвердження наявної у відповідача заборгованості з оплати спожитої електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат в розмірі 10 835 грн. 54 коп. (квитанції, виставлені відповідними комунальними підприємствами, тощо); письмові пояснення, відповідно до яких зазначити функціональне призначення комунальних послуг та експлуатаційних витрат, які підлягають стягненню з відповідача; документально підтверджені письмові пояснення, щодо розрахунків між сторонами по залишку заборгованості зі спожитої та неоплаченої відповідачем електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат з зазначенням періоду її виникнення.

Також, було зобовязано відповідача надати суду докази належного виконання відповідачем зобовязань, передбачених п.4.4 договору №1 від 21.05.07р., а саме щодо встановлення лічильників та укладанню з відповідними комунальними підприємствами договорів; документально підтверджені письмові пояснення, щодо розрахунків між відповідачем та відповідними комунальними підприємствами за договорами, які відповідач мав укласти на виконання п.4.4 договору №1 від 21.05.07р.; докази виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договорами, укладеними з відповідними комунальними підприємствами (платіжні доручення/виписки з банківського рахунку) з зазначенням періоду, за який здійснюється платіж (віднесення погашення заборгованості).

Проте, ані позивачі, ані відповідач не надали суду належних доказів (первинних документів, які підтверджують фактично надані та спожиті відповідачем комунальні та експлуатаційні послуги) на підтвердження існування між відповідачем та відповідним комунальним підприємством правовідносин у сфері житлово комунальних послуг.

Окрім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що жодного договору між ним та КП “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва укладено не було. Доказів, які б спростували наведені відповідачем обставини, позивачами надано не було.

Судом не приймаються до уваги надані позивачами квитанції № 2017264 від 17.09.09р. на суму 2515 грн. 62 коп., квитанції № 2017300 від 17.09.09р. на суму 8652 грн. 52 коп., оскільки вони лише підтверджують факт перерахування позивачем 2 на користь КП “УЖГ” Дарницького району м. Києва грошових коштів за експлуатаційне обслуговування за договором № 2-160 від 01.11.09р., який укладено до моменту виникнення у відповідача заборгованості.

Також, судом відхиляються посилання позивачів на те, що підтвердженням існування заборгованості у відповідача у розмірі 10835 грн. 54 коп. є попередні показники лічильників (холодна, гаряча вода та електроенергія), які були відображені сторонами в акті прийманні - передачі обєкту оренди від 01.06.07р., та остаточні показники лічильників, які були зафіксовані позивачами в акті обстеження технічного станку нежитлового приміщення від 17.06.09р., складеного при доступі позивачів до приміщення, оскільки, акт обстеження технічного станку нежитлового приміщення від 17.06.09р. складено без участі відповідного комунального підприємства та представника відповідача, який не мав змоги підтвердити чи заперечити зафіксовані дані лічильників; зазначені позивачами дані лічильників по холодній воді не співпадають з попередніми даними показників лічильників, які були зафіксовані сторонами в акті приймання передачі обєкта оренди від 01.06.07р., що не дає змоги суду дійти беззаперечного висновку про достовірні дані інших показників лічильників (гаряча вода та електроенергія).

Окрім того, відсутні підстави вважати зобовязання відповідача щодо погашення заборгованості по комунальним та експлуатаційним послугам, передбачене п. 8 договору від 28.04.09р. про розірвання договору оренди № 1 від 21.05.07р. таким, що підлягає виконанню, оскільки між сторонами не було складено акта приймання передачі обєкта оренди, в якому повинна була бути зафіксована вказана заборгованість відповідача.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, зважаючи на положення Закону України “Про житлово комунальні послуги”, суд зауважує на тому, що навіть якщо комунальним підприємством управління житлового господарства було надано відповідачу без дотримання вимог Закону України “Про житлово комунальні послуги” певні комунальні послуги за період з 01.01.09р. до 17.06.10р. і відповідач фактично споживав їх без укладання відповідного типового договору, у суду не вбачається підстав вважати зобовязання відповідача в частині сплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат такими, що підлягають виконанню, оскільки, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту споживання саме відповідачем електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат на суму 10835 грн. 54 коп., яка заявлена до стягнення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків, відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обовязок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий звязок між правопорушенням і збитками.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зважаючи на те, що позивачем не доведено суду наявності та розміру збитків, у вигляді сплачених комунальному підприємству грошових коштів у сумі 10835 грн. 54 коп., завданих відповідачем в зв'язку із порушенням прав позивачів як орендодавців за договором № 1 від 21.05.07р., а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і збитками, беручи до уваги те, що позивачами не надано суду будь яких доказів на підтвердження вжиття ними заходів щодо зменшення нанесених відповідачем збитків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 10835 грн. 54 коп. заборгованості, що виникла внаслідок несплати відповідачем за період з 01.01.2009 року до 17.06.09р. спожитої електроенергії, води, опалення та інших комунальних послуг та експлуатаційних витрат у звязку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 збитків у вигляді витрат з оплати послуг, повязаних із доступом до обєкту оренди, у сумі 598 грн. 00 коп. суд відзначає наступне.

На підтвердження понесених витрат позивач-2 надав суду акт приймання передачі виконаних робіт № 17-06-01 від 17.06.09р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.06.09р. на суму 598 грн. 00 коп. (оригінал в матеріалах справи). Позивач 2 вважає, що понесені ним вищевказані витрати є обєктивним зменшенням його майнових благ, які відносяться до збитків, що підлягають відшкодуванню в порядку ст. ст. 224, 225 ГК України.

Приймаючи до уваги те, що зменшення майнових прав позивача-2 у вигляді сплати грошових коштів в сумі 598 грн. 00 коп. з оплати послуг доступу до нежитлового приміщення не мають обовязкового характеру та не може відноситись до збитків, які настають внаслідок порушення відповідачем зобовязань в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, внаслідок відсутності причинно-наслідкового звязку, суд дійшов висновку відмовити позивачу 2 в задоволенні позовної вимоги про стягнення 598 грн. 00 коп. - збитків у вигляді витрат з оплати послуг, повязаних із доступом до обєкту оренди.

Також, позивачі просять суд стягнути з відповідача солідарно на їх користь 40800 грн. 00 коп. збитків, у вигляді сплачених штрафних санкцій.

Судом встановлено, що 29.04.09р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди № 1-09 від 29.04.09р., за умовами якого позивачі зобовязалися передати, а ОСОБА_5 прийняти в строкове платне користування нежиле приміщення № 477-офіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з 5-ти кімнат загальною площею 130,6 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору № 1-09 від 29.04.09р., обєкт оренди повинен бути переданий позивачами ОСОБА_5 у строк з 01.05.09р. до 12.05.09р.

Відповідно до п. 2.3 договору № 1-09 від 29.04.09р., якщо при передачі обєкта оренди буде встановлено, що він не може бути використаним за призначенням згідно, то настають відповідні наслідки, передбачені п. 8.2.1, п. 9.4 цього договору.

Пунктом 8.1.2. договору № 1-09 від 29.04.09р. сторонами було узгоджено, що у випадку порушення строків передачі (повернення) позивачам обєкту оренди, ОСОБА_5 зобовязаний сплатити штраф у подвійному розмірі добової орендної плати за кожен день прострочення.

Таким чином, проаналізувавши положення п. 8.2.1. договору № 1-09 від 29.04.09р., суд дійшов висновку, що обовязок щодо сплати штрафу покладається виключно на орендаря обєкта оренди, тобто на ОСОБА_5, а саме у випадку несвоєчасного повернення (передачу) позивачам обєкту оренди.

Оскільки у передбачений договором № 1-09 від 29.04.09р. строк позивачі не передали обєкт оренди ОСОБА_5, то 31.07.09р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було підписано акт оплати заборгованості, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_5, враховуючи положення п. 8.2.1, п. 9.4 договору № 1-09 від 29.04.09р. зобовязався сплатити на користь позивачів 40800 грн. 00 коп. (копія - в матеріалах справи).

Проте, одночасно з вищевказаними доказами понесення збитків у сумі 40800 грн. 00 коп., позивачами надано суду розписку від 31.07.09р., якою ОСОБА_5 підтверджує факт отримання 31.05.09р. грошових коштів в сумі 40800 грн. в якості сплати штрафу, передбаченого п. 8.2.1. договору № 1-09 від 29.04.09р. (копія - в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, зважаючи на те, що положення п. 8.1.2 договору № 1-09 від 29.04.09р. щодо сплати штрафу є обовязковими лише для орендаря обєкта оренди, тобто для ОСОБА_5, суд не вбачає правових підстав для перерахування позивачами на користь ОСОБА_5 40800 грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасну передачу обєкту оренди, та не може дійти беззаперечного висновку про факт перерахування позивачами на користь ОСОБА_5 вказаної суми грошових коштів, сплаченої останніми в якості штрафних санкцій за договором № 1-09 від 29.04.09р., оскільки обставини, зазначені сторонами в акті оплати заборгованості від 31.07.09р. та розписці від 31.07.09р., є суперечливими.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що віднесення позивачами витрат в сумі 40800 грн. 00 коп. до збитків суперечить закону, зокрема ст. 623 Цивільного кодексу України, оскільки ці витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з невиконанням відповідачем договірних зобовязань, зважаючи на те, що позивачами не доведено суду наявності причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними ним збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, беручи до уваги те, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів (фінансових документів) на підтвердження факту перерахування ОСОБА_5 вказаної суми грошових коштів, суд дійшов висновку відмовити позивачам в задоволенні вимоги про стягнення 40800 грн. 00 коп. збитків, у вигляді сплачених штрафних санкцій.

Позивачі також просять суд стягнути з відповідача солідарно на їх користь 5000 грн. 00 коп. збитків у вигляді витрат з оплати робіт із здійснення незалежної оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.09р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та субєктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір на виконання робіт з оцінки № 38/1-06, за умовами якого субєкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_6 зобовязався за замовленням позивачів провести роботи із здійснення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, що завданий нежитловому приміщенню, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 477-офіс.

Відповідно до п. 2.1 договору № 38/1-06 від 15.06.09р., вартість робіт із здійснення незалежної оцінки вартості матеріального збитку становить 5000 грн.

11.08.09р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та субєктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 було підписано акт приймання передачі робіт щодо оцінки № 38/1-06 від 11.08.09р., згідно якого субєкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_6 передав, а позивачі прийняли виконаний за договором № 38/1-06 від 15.06.09р. звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, що завданий нежитловому приміщенню, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 477-офіс. Також, у вказаному акті сторонами було зафіксовано, що позивачами сплачено на користь субєкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до пп. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за N237/5428, розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Приймаючи до уваги те, що наданий акт приймання передачі робіт щодо оцінки №38/1-06 від 11.08.09р. є лише документом первинного обліку, який складається для визначення вартості та обсягів виконаних робіт, та не є фінансовим документом, який містить відомості про грошову операцію та підтверджує її здійснення, зважаючи на те, що позивачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту здійснення ним платіжної операції щодо перерахування субєкту оціночної діяльності фізичній особі підприємцю ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 50000 грн. 00 коп. з оплати робіт із здійснення незалежної оцінки (платіжного доручення, на підставі яких перераховуються грошові кошти, повідомлення, за яким здійснюється оплата готівкою, тощо), а відтак і не доведено факту понесення витрат, суд дійшов висновку відмовити позивачам в задоволені позовної вимоги про стягнення з відповідача солідарно на їх користь 5000 грн. 00 коп. збитків з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача солідарно на користь позивачів 30360 грн. 00 коп. збитків, заподіяних в результаті пошкоджень нежилого приміщення № 477-офіс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд відзначає наступне.

Документально підтверджуючи понесені збитки в сумі 30360 грн. 00 коп., заподіяні в результаті пошкоджень вищевказаного нежилого приміщення, позивачі посилаються на складений субєктом оціночної діяльності Всеукраїнської громадської організації “Асоціація фахівців оцінки” ОСОБА_6 звіт про незалежну оцінку ринкової вартості матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення № 477-офіс, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. (копія в матеріалах справи). Також в підтвердження погіршення технічного стану обєкта оренди, позивачі надають суду акт обстеження нежитлового приміщення від 17.06.09р., яким зафіксовані пошкодження заподіяні відповідачем в результаті неналежної експлуатації зазначеного нежилого приміщення.

Враховуючи, що вищевказаний звіт про оцінку ринкової вартості матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення № 477-офіс, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. не має доказової сили, оскільки його було надано без відповідного доручення суду, тобто прийняття ухвали про призначення судової експертизи, та спеціаліста, що його склав, не було попереджено про кримінальну відповідальність встановлену законом, зважаючи на те, що встановлення розміру понесених позивачами збитків, заподіяних в результаті пошкоджень обєкту оренди за договором № 1 від 21.05.07р., потребує спеціальних знань, судом, з метою встановлення технічного стану вищезазначеного нежилого приміщення та дійсної (реальної) вартості матеріального збитку, завданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “АРМА” Фізичним особам підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в результаті пошкоджень обєкту оренди за період з 21.05.07р. до 17.06.09р., ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.10р. призначено у даній справі судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №51/581 на час проведення експертизи зупинено, а матеріали справи направлено до експертної установи. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на позивачів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.10 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу господарського суду міста Києва надійшов лист №1548/10/15 від 14.05.10р про неможливість виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 25.01.10р. про призначення судової експертизи та надання результатів судової експертизи, у звязку з відмовою позивачів від проведення оплати послуг по проведенню судової експертизи, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.10 судом було поновлено провадження у даній справі.

У підпункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" викладено правову позицію, згідно з якою у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги те, що звіт про оцінку ринкової вартості матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення № 477-офіс, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. не має доказової сили, оскільки його було надано без відповідного доручення суду, зважаючи на те, що субєкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_6 не було попереджено про кримінальну відповідальність встановлену законом, беручи до уваги те, що позивачами не надано суду будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження розміру понесених ними збитків в результаті пошкоджень відповідачем обєкта оренди, а також враховуючи те, що позивачі безпідставно ухилилися від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи у даній справі, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача майнової відповідальності у вигляді збитків, оскільки позивачами не доведено суду, факту пошкоджень обєкту оренди відповідачем, та розміру заподіяних відповідачем збитків в сумі 30360 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення відповідача солідарно на користь позивачів 30360 грн. 00 коп. збитків, заподіяних в результаті пошкоджень нежилого приміщення № 477-офіс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Також, позивачами заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи вищевказані позовні вимоги позивачі посилаються на те, що відповідач своїми діями вплинув на фінансове становище позивачів, позбавив їх можливості реалізовувати власні звички та бажання, а також погіршив стан їх здоровя та завдав душевних страждань, що відобразилося негативним наслідком морального характеру.

Згідно з ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 вказаної статті визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також дулової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто, в поняття моральної шкоди входять втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 3-5 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, при цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно вiд характеру правопорушення, глибини фiзичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостi їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є пiдставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, якi мають iстотне значення. При визначенні розмiру відшкодування враховуються вимоги розумностi i справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом та незалежно вiд майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рушеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спори про відшкодування заподіяної юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює вiдповiдальнiсть за заподіяння моральної шкоди.

Вiдповiдно до вимог чинного законодавства України моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженнi честi, гiдностi, престижу або дiлової репутацiї, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушеннi права власностi (в тому числi iнтелектуальної), прав, наданих споживачам, iнших цивiльних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням пiд слiдством i судом, у порушеннi нормальних життєвих зв'язкiв через неможливiсть продовження активного громадського життя, порушеннi стосункiв з оточуючими людьми, при настаннi iнших негативних наслiдкiв.

Пiд немайновою шкодою, заподіяною юридичній особi, слiд розумiти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її дiлової репутацiї, посяганням на фiрмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерцiйної таємницi, а також вчиненням дiй, спрямованих на зниження престижу чи пiдрив довiри до її дiяльностi.

Вiдповiдно до загальних пiдстав цивiльно-правової вiдповiдальностi обов'язковому з'ясуванню при вирiшеннi спору про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди пiдлягають: наявнiсть такої шкоди, протиправнiсть дiяння її заподiювача, наявнiсть причинного зв'язку мiж шкодою i протиправним дiянням заподiювача та вини останнього в її заподіянні, чим пiдтверджується факт заподiяння позивачевi моральних чи фiзичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими дiями (бездiяльнiстю) вони заподiянi, в якiй грошовiй сумi чи в якiй матерiальнiй формi позивач оцiнює заподiяну йому шкоду та з чого вiн при цьому виходить, а також iншi обставини, що мають значення для вирiшення спору.

Надані позивачами копія листків непрацездатності ОСОБА_1 серія №838334 від 04.03.09р., серія № 614535 від 26.10.09р., копія листка непрацездатності ОСОБА_2 серія № 838744 від 31.03.09р., копія виписки ультразвукової діагностики ОСОБА_2 та копія електрокардіограми ОСОБА_1 не підтверджують факту заподiяння позивачам моральних чи фiзичних страждань або втрат немайнового характеру та вини відповідача, оскільки із представлених документів не вбачається, що стан позивачів погіршився саме наслідок дій відповідача.

Будь яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження понесення позивачами моральної шкоди в сумі 20000 грн. 00 коп. суду не надано.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачами не доведено факту понесення ними втрат немайнового характеру та не надано обґрунтування розрахунку суми таких втрат, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Також, позивачі просять суд стягнути з відповідача солідарно на користь позивачів витрати на плату послуг адвоката в сумі 8000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесених витрат, позивачі надали до матеріалів справи наступні документи:

-договір про надання юридичних послуг та правової допомоги від 09.04.09р., укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_3; додаток №2 до вказаного договору від 03.08.09р. (копія в матеріалах справи);

-акт від 12.08.09р. до вказаного договору від 09.04.09р. про надання послуг (копія в матеріалах справи);

-свідоцтво про право на заняття ОСОБА_3 адвокатською діяльністю (копія в матеріалах справи);

-розписку ОСОБА_3 від 12.08.09р. про отримання грошових коштів в сумі 8000 грн. 00 коп. за надані юридичні послуги та правову допомогу за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 09.04.09р.;

-копію витягу з книги обліку доходів та витрат № 34620/08 ОСОБА_3;

-свідоцтво про сплату ОСОБА_3 єдиного податку серії НОМЕР_1 від 01.01.09р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову позивач має право на стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, лише в тому разі, коли зазначені послуги (грошові кошти) були реально та фактично перераховані.

У 10 роз'яснення президії Вищогогосподарського суду України від 31.05.2002р. N04-5/609 викладено правову позицію, згідно з якою відшкодування витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Ухвалою суду позивачів було зобовязано надати суду документальне підтвердження перерахування позивачами на користь адвоката ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 8000 грн. 00 коп.

Судом не приймається до уваги надана позивачами розписка про отримання адвокатом ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 8000 грн. 00 коп., оскільки вона не є належним фінансовим документом, яка підтверджує факт перерахування позивачами вказаної суми грошових коштів. Будь яких інших доказів перерахування позивачами коштів на користь адвоката ОСОБА_3 (квитанції, платіжні доручення, чи інші фінансові документи), суду надано не було.

Як встановлено ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачами розписки перелічених вище відомостей не містять.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивачів в частині стягнення з відповідача солідарно на користь позивачів витрати на плату послуг адвоката в суму 8000 грн. 00 коп., оскільки позивачами не надано суду належних доказів про перерахування адвокату ОСОБА_3 вказаної суми грошових коштів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України позивачами понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “АРМА”(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, код 26379729) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) основний борг у сумі 38659 (тридцять вісім тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 79 коп., пеню в сумі 1194 (одна тисяча сто девяності чотири) грн. 74 коп., 3% річних в сумі 247 (двісті сорок сім) грн. 84 коп., 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, державне мито в сумі 412 (чотириста дванадцять) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 56 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “АРМА”(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, код 26379729) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_3) основний борг у сумі 38659 (тридцять вісім тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 79 коп., пеню в сумі 1194 (одна тисяча сто девяносто чотири) грн. 74 коп., 3% річних в сумі 247 (двісті сорок сім) грн. 84 коп., 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, державне мито в сумі 412 (чотириста дванадцять) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 56 коп.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяМ.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.03.2011