Рішення № 14419174, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1902.03.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоЖитлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»

Простягнення 149011,72 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:          Цурка Н.О. – дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.10 р.

від відповідача:          Братущенко В.В. –дов. № б/н від 16.02.11 р.

                              Карпенко А.М. –дов. № б/н від 28.02.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»про стягнення 124275,03 грн. основного боргу, 19361,36 грн. інфляційної складової боргу та 5375,33 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1410172 від 01.06.2005 р. та додатками до нього щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 04.01.11 р. було порушено провадження у справі № 37/625 та призначено її розгляд на 16.02.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 04.01.11 р. надав витребувані судом документи.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 28.02.11 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, задовольнив.

Представник відповідача у судове засідання 16.02.11 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.11 р., яке підтверджує отримання відповідачем 15.01.11 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 15.01.11 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні через перебування за межами Києва.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Крім того, відповідач не надав доказів в обґрунтування обставин, викладених у його клопотанні, у зв’язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 04.01.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 16.02.11 р. судом було відкладено розгляд справи № 37/19 на 28.02.11 р.; продовжено строк вирішення спору у даній справі до 14.03.11 р.; повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 02.03.11 р. представник відповідача повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, заявив усне клопотання про призначення судової експертизи, повідомив, що оплатити експертизу не в змозі.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.11 р. заперечив проти заявленого клопотання про призначення експертизи, позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

02.03.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у справі № 37/19.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд його відхилив з наступних підстав.

Відповідач у судовому засіданні 02.03.11 р. не погодився з обсягами спожитої теплової енергії, проте належними доказами не довів інші обсяги, у зв’язку з чим встановлювати обсяги спожитої теплової енергії немає сенсу.

Крім того, пунктом 3 звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії до договору № 1410172 від 01.06.2005 р. передбачено розрахунковий спосіб обліку споживання теплової енергії, а не за приладами лічильників.

Враховуючи вищезазначене та відмову відповідача оплатити проведення судової експертизи, судом було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у справі № 37/19.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «АКАДЕМІЧНИЙ-5»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №1410172 від 01.06.05 р., відповідно до умов постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1. договору № 1410172 від 01.06.05 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. договору № 1410172 від 01.06.05 р., постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1. вищезазначеного договору, споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2. вищезазначеного додатку визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії –кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3. додатку № 1 до договору № 1410172 від 01.06.05 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 1 до договору № 1410172 від 01.06.05 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку –по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4 –не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7. додатку № 1 до договору № 1410172 від 01.06.05 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) –від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8. додатку № 1 до договору № 1410172 від 01.06.05 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-          на опалення –як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-          на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9. додатку № 1 до договору № 14101732від 01.06.05 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10. додатку № 1 до договору № 1410172 від 01.06.05 р., споживач щомісячно:

-          забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-          до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2008 р. до жовтня 2010 р. та корінці нарядів на підключення та відключення. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.08 р. до 01.12.2010 р. становила 447098,69 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором №1410172 від 01.06.05 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 322823,66 грн., у зв’язку з чим станом на 01.12.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 124275,03 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків за теплову енергію між АЕК «Київенерго»та ЖБК «АКАДЕМІЧНИЙ-5»за період з 01.11.08 р. до 01.12.10 р.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»про стягнення 124275,03 грн. основного боргу, 19361,36 грн. інфляційної складової боргу та 5375,33 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1410172 від 01.06.2005 р. та додатками до нього щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1410172 від 01.06.05 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у судовому засіданні 02.03.11 р. та у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, надавши пояснення, якими не погоджується з розрахунком позивача у зв’язку з невірним застосуванням тарифів на теплову енергію та невірним обліком спожитої теплової енергії (застосуванням невірних показників лічильників) та несвоєчасною сплатою рахунків за комунальні послуги мешканцями будинків.

Судом не приймаються зазначені доводи до уваги, оскільки відповідач не довів належними доказами обсяг спожитої теплової енергії, а також зазначає, що пунктом 3 звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії до договору № 1410172 від 01.06.2005 р. передбачено розрахунковий спосіб обліку споживання теплової енергії, а не за приладами лічильників. Таким чином, зазначені пояснення відповідача є необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 124275,03 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»суми основного боргу за договором № 1410172 від 01.06.05 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 124275,03 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 19361,36 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2008 р. до грудня 2010 р. та 5375,33 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1410172 від 01.06.05 р. за період з 01.11.08 р. до 01.12.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»за період з грудня 2008 р. до грудня 2010 р. підлягають 17241,83 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1410172 від 01.06.05 р. станом на 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 5375,33 грн. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 11753 від 17.12.10 р. в сумі 1601,32 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 1490,12 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 111,20 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЧНИЙ-5»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 33, код ЄДРПОУ 2349485) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 124 275 (сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят п’ять) грн. 03 коп. основного боргу, 17 241 (сімнадцять тисяч двісті сорок одну) грн. 83 коп. інфляційної складової боргу, 5 375 (п’ять тисяч триста сімдесят п’ять) грн. 33 коп. трьох річних процентів, 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позовних вимогах щодо стягнення 2119,53 грн. інфляційної складової боргу відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) з Державного бюджету України державне мито в сумі 111 (сто одинадцять) грн. 20 коп., що перераховане платіжним дорученням № 11753 від 17.12.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 07.03.2011 р.